ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 червня 2022 року м. Київ № 640/27132/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АРІТЕЙЛ"
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
пропро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0448140707 від 08.06.2021, яке прийняте Головним управління ДПС у м. Києві та стягнути на користь позивача витрати понесені ним по сплаті судового збору.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем всупереч положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, як до початку проведення фактичної перевірки, так і під час її проведення не було надано жодного документа або будь-якого доказу, який би підтверджував, що відповідна перевірка проводиться у зв'язку із порушенням ТОВ «АРІТЕЙЛ» вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Окрім цього позивач стверджує про відсутність складу порушення передбаченого статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», адже під час фактичної перевірки було надано діючу ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №26530308202001734 від 08.10.2020 та вказує, що заборона продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових з 23-ої години вечора до 10-ої години ранку не розповсюджується на суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність, як заклад ресторанного господарства. ТОВ «АРІТЕЙЛ» наполягає, що господарська одиниця магазин-кафетерій «КОЛО», що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Соборності, 17, секція 15 підпадає під ознаки закладів ресторанного господарства відповідно до Наказу Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002, тобто є закладом ресторанного господарства, що виключає наявність правових підстав для встановлення заборони щодо продажу алкогольних напоїв і, як наслідок, наявність підстав для застосування штрафних санкцій.
Враховуючи вищевикладене позивач просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представником відповідача відзиву на позовну заяву не подано, заяв та клопотань до суду не надходило, ухвалу суду від 12.10.2021 отримано представником ГУ ДПС у м. Києві 28.10.2021 в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва.
Згідно із частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги наведене суд вирішує спір по суті за наявним у справі матеріалами.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
На підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ від 29.04.2021 №3598-п «Про проведення фактичних перевірок», яким, серед іншого наказано провести фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ» за адресою: м. Київ, проспект Соборності, 17, секція 15, дата початку перевірки 07.05.2021, тривалість 10 діб.
Підставою для винесення вказаного наказу зазначено - доповідна записка начальника управління контролю за розрахунковими операціями від 28.04.2021 №550/26-15-07-07.
06.05.2021 ГУ ДПС у м. Києві сформовано направлення на перевірку №8165/26-15-07-07-01.
За наслідком проведення фактичної перевірки суб'єкта господарської діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ», господарської одиниці «магазин-кафетерій», який розташований за адресою: м. Київ, проспект Соборності, 17, секція 15 складено акт фактичної перевірки від 07.05.2021 (далі - акт перевірки).
Відомості щодо дати та номеру реєстрації акта перевірки в органі ДПС за місцем діяльності суб'єкта господарювання у суду відсутні.
Відповідно до акту перевірки контролюючим органом встановлено наступні обставини:
«ТОВ «АРІТЕЙЛ» порушило норми статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та рішення Київської міської ради №1529/5593 від 27.09.2018. «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві», а саме було здійснено продаж:
- пива GARAGE Hard Anti-Comprote, 0,44 л., 4.7 % об. - на суму 23,50 грн. за інформацією контролюючого органу, що вказано у фіскальному чеку №627105 від 20.04.2021.
- пива Corona Extra, 0,33 л., 4.5 % об. - на суму 59,00 грн. за інформацією контролюючого органу, що вказано у фіскальному чеку №627109 від 20.04.2021.
- пива Corona Extra, 0,33 л., 4.5 % об. - на суму 29,50 грн. за інформацією контролюючого органу, що вказано у фіскальному чеку №571006 від 20.04.2021.
- слабоалкогольного напою «REVO» 8.5 % об. на суму 39,75 грн. за інформацією контролюючого органу, що вказано у фіскальному чеку №571015 від 20.04.2021 р.
- пива «BALTIKA Export Lage №7» та пива «Staropramen» на суму 43,00 грн. за інформацією контролюючого органу, що вказано у фіскальному чеку №571017 від 20.04.2021.».
Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду яких листом від 07.06.2021 №57252/6/26-15-07-07-01-13 ГУ ДПС у м. Києві повідомило про залишення висновків акту перевірки від 07.05.2021 без змін.
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2021 №0448140707, яким за порушення ТОВ «АРІТЕЙЛ» вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і згідно частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 6 800,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Не погоджуючись із спірним рішенням позивачем подано скаргу, за наслідком розгляду якої рішенням ДПС України від 19.08.2021 №19000/6/99-00-06-03-01-06 скаргу ТОВ «АРІТЕЙЛ» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 08.06.2021 №0448140707 - без змін.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України регламентовано, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пункту 802.1 статті 802 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
За правилами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 ст. 80 ПК України).
У відповідності до пунктів 80.7-80.10 статті 802 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.
Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Пунктом 52-2 розділу підрозділу 10 розділу XX ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що мораторій не розповсюджує свою дію на фактичні перевірки в частині порушення вимог законодавства в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Як вже було вказано судом вище, фактична перевірка призначена відповідачем на підставі підпункту 80.2.2 пункту 802.2 статті 80 ПК України, з урахуванням чого положення пункту 52-2 розділу підрозділу 10 розділу XX ПК України до спірних правовідносин не підлягають до застосування.
Разом з цим, суд наголошує про безпідставність тверджень позивача, як підстави для задоволення позовних вимог посилання на те, що як до початку проведення фактичної перевірки, так і під час її проведення не було надано жодного документа або будь-якого доказу, який би підтверджував, що відповідна перевірка проводиться у зв'язку із порушенням ТОВ «АРІТЕЙЛ» вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів мотивуючи це наступним.
Так, положеннями пункту 52-2 розділу підрозділу 10 розділу XX ПК України не передбачено надання будь-яких документів у підтвердження порушення платником податків вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
У той же час, згідно із пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Суд вказує, що ТОВ «АРІТЕЙЛ» у позовній заяві не наведено обгрунтування в частині порушення контролюючим органом положень пункту 81.1 статті 814 ПК України, із дотриманням якого, у свою чергу ПК України пов'язує право останнього на проведення відповідної перевірки.
Разом з цим, підставою для винесення наказу про проведення фактичної перевірки позивача є доповідна записка начальника управління контролю за розрахунковими операціями від 28.04.2021 №550/26-15-07-07.
Отже, на переконання суду, в межах спірних правовідносин відсутні підстави для висновку щодо порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене суд переходить до дослідження наявності/відсутності порушень, які зафіксовані в акті перевірки та враховує наступне.
За правилам частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України суд зверне увагу на таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).
Згідно із статтею 1 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва); роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування; місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
У відповідності до частини 1 статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Положеннями частини 1 статті 15-3 Закону № 481/95-ВР регламентовано, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння: 1) особами, які не досягли 18 років; 2) особам, які не досягли 18 років; 3) у приміщеннях та на території закладів освіти, закладів охорони здоров'я (крім ресторанів, розташованих на території санаторіїв); 4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; 5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); 6) у місцях проведення спортивних змагань за участю дітей; 7) з торгових автоматів; 8) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива); 9) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); 10) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; 11) з рук; 12) у невизначених для цього місцях торгівлі.
Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів (ч. 6 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР).
Сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби (ч. 9 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР).
Згідно із частиною 1 статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Положеннями частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, серед іншого, регламентовано, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР у розмірі - 6800 гривень.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.
У свою чергу, не дотримання вказаних вимог суб'єктом господарювання має своїм наслідком притягнення останнього до відповідності у відповідності до вимог Закону №481/95-ВР.
Судом встановлено, що відповідно до Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про благоустрій населених пунктів", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", постанови Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року N 854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", з метою забезпечення прав та законних інтересів громадян, а також реалізації у м. Києві державної політики щодо попередження вживання серед населення алкогольних напоїв, слабоалкогольних напоїв та пива, визнання здоров'я людини найвищою соціальною цінністю та врегулювання правових відносин суб'єктів господарювання Київською міською радою прийнято рішення від 27.09.2018 №1529/5593 «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві», пунктом 1 яким регламентовано, що суб'єктам господарювання, які зареєстровані в установленому порядку, та суб'єктам господарювання, які мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, обмежити торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими в м. Києві у стаціонарних об'єктах торгівлі, малих архітектурних формах та тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території м. Києва шляхом заборони їх реалізації з 23:00 до 10:00 години (далі - Рішення).
Звідси слідує, що Київською міською радою реалізовано право передбачене положенням частини 9 статті 15-3 Закону № 481/95-ВР та встановлено забору реалізації (торгівлі) алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, обмежити торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими в м. Києві у стаціонарних об'єктах торгівлі, малих архітектурних формах та тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території м. Києва у період з 23:00 до 10:00 години.
Тобто, у разі реалізації суб'єктом господарювання алкогольних напоїв, які вказані вище, у період з 23:00 до 10:00 години на території міста Києва останній підлягає до притягнення відповідності у розрізі положень частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР.
Суд наголошує, що виключенням із вказаного правила є заклади ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо).
Відповідно до пункту 27 частини 1 статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР (далі - Закон № 771/97-ВР) заклад громадського харчування - ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад незалежно від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам.
Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 24.07.2002 №219, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 за №680/6968 затверджено Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства (далі - Правила №219), які регламентуються основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства.
Згідно із пунктом 1.3 розділу I Правил №219:
ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього;
заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів;
тип закладу ресторанного господарства - сукупність загальних характерних ознак виробничо-торговельної діяльності закладу ресторанного господарства;
(абзац четвертий пункту 1.3 у редакції наказу
Міністерства економіки України від 09.10.2006 р. N 309)
клас закладу ресторанного господарства - сукупність відмінних ознак закладу ресторанного господарства певного типу, яка характеризує рівень вимог до продукції власного виробництва і закупних товарів, умов їх споживання, організування обслуговування та дозвілля споживачів;
Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 розділу I Правил №219 суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.
Заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс).
Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.
Суб'єкти підприємницької діяльності у сфері ресторанного господарства для заняття торговельною діяльністю можуть мати також дрібнороздрібну торговельну мережу.
Згідно із пунктами 1.6-1.7 розділу I Правил №219 суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції.
Вимоги, що пред'являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України.
На фасаді приміщення закладу (підприємства) ресторанного господарства повинна розміщуватися вивіска із зазначенням його типу /класу/, назви, найменування суб'єкта господарської діяльності та режиму робот.
Режим роботи закладу ресторанного господарства встановлюється суб'єктом господарювання самостійно, крім закладів ресторанного господарства, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, режим роботи яких установлюється виконавчими органами сільських, селищних та міських рад. Для закладу ресторанного господарства, який обслуговує споживачів на підприємствах, в установах та організаціях, режим роботи встановлюється суб'єктом господарювання за домовленістю з їх адміністрацією.
Режим роботи повинен додержуватися закладами (підприємствами) ресторанного господарства всіх форм власності.
Суб'єктами господарської діяльності повинен забезпечуватися належний санітарний стан виробничих, торговельних і складських приміщень, а також прилеглої до підприємства території, упорядкування та озеленіння
У закладах (підприємствах) ресторанного господарства повинні використовуватися мийні і дезінфікувальні засоби, що дозволені Міністерством охорони здоров'я України, згідно з інструкцією, затвердженою в установленому порядку.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що кафетерій є типом ресторанного господарства, яким, у свою чергу є вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього.
Згідно із пунктом 4 Національного стандарту України «Заклади ресторанного господарства. Класифікація» ДСТУ 4281:2004 (далі - Стандарт) класифікація закладів РГ (ресторанного господарства) базується на комплексі вимог до: асортименту продукції; рівня обслуговування і надаваних послуг.
Заклади ресторанного господарства поділяють на такі групи, зокрема: продаж їжі і напоїв, як правило, призначених для споживання на місці з показуванням розважальних вистав або без них.
Ця група охоплює: ресторан, ресторан-бар, кафе, кав'ярню, кафе-бар, кафе-пекарню, чайний салон, кафетерій, закусочну, шинок.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що кафетерій відноситься до групи ресторанного господарства у відповідності до Стандарту.
У той же час, як слідує з матеріалів справи позивач має ліцензії на право роздробної торгівлі алкогольними напоями, як станом на час проведення фактичної перевірки так і станом на час подання позовної заяви, а саме: ліцензії від 13.05.2020 №26530308202101705 та переоформлену ліцензію від 08.10.2020 №6530308202001734.
Згідно вказаних ліцензій місцем торгівлі є м. Київ, м. Київ, проспект Соборності, 17, секція 15, магазин-кафетерій «КОЛО».
Отже, за встановлених обставин суд погоджується із доводами ТОВ «АРІТЕЙЛ», що місцем торгівлі алкогольних напоїв є магазин-кафетерій, який, у свою чергу відноситься до ресторанного господарства.
Тобто, на переконання суду, за наявних матеріалів справи стверджувати про порушення ТОВ «АРІТЕЙЛ» вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, з урахуванням встановленої заборони реалізації алкогольних напоїв рішенням Київської міської ради від 27.09.2018 №1529/5593, не вбачається за можливе.
Доказів зворотного ГУ ДПС у м. Києві до суду не надано.
Окрім цього суд акцентує увагу на тому, що в акті фактичної перевірки контролюючий орган зазначає про те, що порушення підтверджується фіскальними чеками, які, у свою чергу відсутні в матеріалах справи.
Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що відповідачем в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень не доведено наявність складу порушення позивачем статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, у той час коли, матеріали справи вказують на його відсутність як такого, що, у свою чергу зумовлює висновок про невідповідність оскаржуваного рішення критеріям, які визначені частиною 2 статті 2 КАС України, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Разом з цим, при вирішенні спору в цій частині суд додатково вважає за необхідне відмітити, що у відповідності до підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складання акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до підпунктів 60.1.2 та 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 цього Кодексу.
Суд вказує, що спірне рішення не містить в собі посилання на прийняття останнього, з урахуванням листа ГУ ДПС у м. Києві від 07.06.2021 №57252/6/26-15-07-07-01-13 про розгляд заперечень ТОВ «АРІТЕЙЛ».
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволення, то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Разом з цим, суд вказує, що позивач просить суд відшкодувати сплачений судовий збір у розмірі 4540,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2021 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із положень частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня;
В межах даної адміністративної справи предметом є майнові вимоги - 6800,00 грн. Звідси слідує, що з урахуванням положень частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору становить 2 270,00 грн.
Таким чином, сума сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн. підлягає стягненню на користь ТОВ «АРІТЕЙЛ» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б. 13/10, офіс 313, код ЄДРПОУ 41135005) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0448140707 від 08.06.2021, прийняте Головним управління ДПС у м. Києві.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б. 13/10, офіс 313, код ЄДРПОУ ВП: 41135005) сплачений ним судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева