ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 червня 2022 року м. Київ № 640/27641/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АРІТЕЙЛ"
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
пропро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0467150707 від 15.06.2021, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0467170707 від 15.06.2021, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві;
- стягнути на користь позивача витрати понесені ним по сплаті судового збору.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем всупереч положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, як до початку проведення фактичної перевірки, так і під час її проведення не було надано жодного документа або будь-якого доказу, який би підтверджував, що відповідна перевірка проводиться у зв'язку із порушенням ТОВ «АРІТЕЙЛ» вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Окрім цього, ТОВ «АРІТЕЙЛ» вказує, що відповідно по пам'яті РРО за місцем об'єкта господарювання, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 37-б, фіскальний чек №116 за 13.05.2021 час продажу підакцизного товару HEETS GREEN ZING Label - 12 год. 48 хв., є в наявності та має всі вірні та необхідні реквізити, в тому числі назву підакцизного товару, що вказує про відсутність порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Також представник позивача зазначає про відсутність складу порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», адже належним чином здійснює облік товарних запасів на складі за місцем їх реалізації, однак зберігання документів здійснюється централізовано за юридичною адресою товариства. Позивач також просив врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 09.04.2019 у справі №804/8017/16, від 08.08.2019 у справі №804/6009/14, від 19.03.2019 у справі №803/777/17, від 24.04.2020 у справі №803/1676/16, від 30.04.2020 у справі №810/2733/15. Разом з цим, ТОВ «АРІТЕЙЛ» зазначає про неправомірне визначення розміру штрафних санкцій у податковому повідомленні-рішенні від 15.06.2021 №0467150707, адже базою для застосування штрафних санкцій є сума вартості не облікованого товару, у той час коли жодних належних та допустимих доказів щодо найменування та вартості товарів ГУ ДПС у м. Києві не має.
Поряд з цим, позивач наполягає на відсутності складу правопорушення передбаченого статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», адже під час фактичної перевірки було надано діючу ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №265803082022001975 від 13.05.2020 із терміном дії до 26.06.2021 та вказує, що заборона продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових з 23-ої години вечора до 10-ої години ранку не розповсюджується на суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність, як заклад ресторанного господарства. Позивач наполягає, що господарська одиниця магазин-кафетерій «КОЛО», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 37-б підпадає під ознаки закладів ресторанного господарства відповідно до Наказу Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002, тобто є закладом ресторанного господарства, що виключає наявність правових підстав для встановлення заборони щодо продажу алкогольних напоїв та, як наслідок, наявність підстав для застосування штрафних санкцій.
Окремо ТОВ «АРІТЕЙЛ» вказало про порушення відповідачем положень статті 85 Податкового кодексу України, не надання контролюючим органом розрахунку штрафних санкцій та відображення неправдивої інформації щодо відмови керуючої кафетерієм від отримання акта фактичної перевірки.
Враховуючи вищевикладене позивач просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представником відповідача подано відзив на позову заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник контролюючого органу наполягає на порушенні ТОВ «АРІТЕЙЛ» положень законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального".
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
На підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ від 29.04.2021 №3598-п «Про проведення фактичних перевірок», яким, серед іншого наказано провести фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ» за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 37-б, дата початку перевірки 13.05.2021, строк перевірки 10 діб.
Підставою для винесення вказаного наказу зазначено - доповідна записка начальника управління контролю за розрахунковими операціями від 28.04.2021 №550/26-15-07-07.
На підставі статей 20, 80 Податкового кодексу України з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про ліцензування певних видів громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 проведено фактичну перевірку господарської одиниці суб'єкта господарської діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ», а саме: магазину-кафетерію «КОЛО», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 37-б, за наслідком якої складено акт фактичної перевірки від 13.03.2021 (дата реєстрації акта в органі ДПС за місцем діяльності суб'єкта господарювання 14.05.2021 №0970/26/15/07/41135005) (далі - акт перевірки).
Відповідно до акту перевірки контролюючим органом встановлено наступні обставини:
«Встановлено, що режим програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, найменування товару, цін товарів та їх кількості використовується з порушенням, а саме згідно фіскального чеку від 13.05.2021 №116 (000170085 00116) відсутнє найменування підакцизного товару, який реалізовується із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (для вище вказаного підакцизного товару слід зазначити - тютюновмісний виріб для електричного нагрівання).
Крім того, встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями в час доби, реалізація яких обмежена шляхом заборони їх реалізації з 23:00 год. до 10:00 год. у відповідності до вимог пункту 1 рішення Київської міської ради VI сесії VIII скликання від 27.09.2018 №1529/5593 «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві», а саме: через РРО ф/н 3000713384 проведено наступні розрахункові операції:
- 21.04.2021 о 09 год. 26 хв. здійснено продаж вина на суму 169,00 грн., фіскальний чек №166637;
- 21.04.2021 о 09 год. 26 хв. здійснено продаж горілки 40% оборотів, 0,5 л. на суму 251,00 грн., фіскальний чек №166637.
…встановлено факт наявності в реалізації та зберігання товарів не облікованих у встановленому порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 73 795,70 грн. (згідно додатку №1).».
Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду яких листом від 14.06.2021 №59920/6/26-15-07-07-01-13 повідомлено ТОВ «АРІТЕЙЛ» про залишення висновків акта перевірки від 14.05.2021 №0970/26/15/07/41135005 без змін.
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 15.06.2021 №0467170707, яким за порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і згідно частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ» суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 6 800,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);
- податкове повідомлення-рішення від 15.06.2021 №0467150707, яким за порушення вимог пункту 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і згідно пункту 7 статті 17, статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 152 691,410 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).
Не погоджуючись із спірними рішенням ТОВ «АРІТЕЙЛ» подано скарги, доповнення до скарги, за наслідком розгляду яких рішеннями ДПС України від 31.08.2021 №19842/6/99-00-06-05-01-06, №19857/6/99-00-06-05-01-06 скарги залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України регламентовано, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пункту 802.1 статті 802 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
За правилами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 ст. 80 ПК України).
У відповідності до пунктів 80.7-80.10 статті 802 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.
Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Пунктом 52-2 розділу підрозділу 10 розділу XX ПК України установлено, мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що мораторій не розповсюджує свою дію на фактичні перевірки в частині порушення вимог законодавства в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Як вже було вказано судом вище, фактична перевірка призначена відповідачем на підставі підпункту 80.2.2 пункту 802.2 статті 80 ПК України, з урахуванням чого положення пункту 52-2 розділу підрозділу 10 розділу XX ПК України до спірних правовідносин не підлягають до застосування.
Разом з цим, суд наголошує про безпідставність тверджень позивача як підстави для задоволення позовних вимог посилання на те, що як до початку проведення фактичної перевірки, так і під час її проведення не було надано жодного документа або будь-якого доказу, який би підтверджував, що відповідна перевірка проводиться у зв'язку із порушенням ТОВ «АРІТЕЙЛ» вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів мотивуючи це наступним.
Так, положеннями пункту 52-2 розділу підрозділу 10 розділу XX ПК України не передбачено надання будь-яких документів у підтвердження порушення платником податків вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
У той же час, згідно із пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Суд вказує, що ТОВ «АРІТЕЙЛ» у позовній заяві не наведено жодного обгрунтування в частині порушення контролюючим органом положень пункту 81.1 статті 814 ПК України, із дотриманням якого, у свою чергу ПК України пов'язує право останнього на проведення відповідної перевірки.
Разом з цим, як вже було вказано судом вище підставою для винесення наказу про проведення фактичної перевірки позивача є доповідна записка начальника управління контролю за розрахунковими операціями від 28.04.2021 №550/26-15-07-07.
Отже, на переконання суду, в межах спірних правовідносин відсутні підстави для висновку щодо порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене суд переходить до дослідження наявності/відсутності порушень, які зафіксовані в акті перевірки, в розрізі кожного порушення, та враховує наступне.
За правилам частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи відповідність спірного рішення №1 критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України суд зверне увагу на наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).
Згідно із статтею 1 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва); роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування; місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
У відповідності до частини 1 статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Положеннями частини 1 статті 15-3 Закону № 481/95-ВР регламентовано, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння: 1) особами, які не досягли 18 років; 2) особам, які не досягли 18 років; 3) у приміщеннях та на території закладів освіти, закладів охорони здоров'я (крім ресторанів, розташованих на території санаторіїв); 4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; 5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); 6) у місцях проведення спортивних змагань за участю дітей; 7) з торгових автоматів; 8) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива); 9) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); 10) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; 11) з рук; 12) у невизначених для цього місцях торгівлі.
Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів (ч. 6 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР).
Сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби (ч. 9 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР).
Згідно із частиною 1 статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Положеннями частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, серед іншого, регламентовано, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР у розмірі - 6800 гривень.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.
У свою чергу, не дотримання вказаних вимог суб'єктом господарювання має своїм наслідком притягнення останнього до відповідності у відповідності до вимог Закону № 481/95-ВР.
Судом встановлено, що відповідно до Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про благоустрій населених пунктів", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", постанови Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року N 854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", з метою забезпечення прав та законних інтересів громадян, а також реалізації у м. Києві державної політики щодо попередження вживання серед населення алкогольних напоїв, слабоалкогольних напоїв та пива, визнання здоров'я людини найвищою соціальною цінністю та врегулювання правових відносин суб'єктів господарювання Київською міською радою прийнято рішення від 27.09.2018 №1529/5593 «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових в м. Києві», пунктом 1 яким регламентовано, що суб'єктам господарювання, які зареєстровані в установленому порядку, та суб'єктам господарювання, які мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, обмежити торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими в м. Києві у стаціонарних об'єктах торгівлі, малих архітектурних формах та тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території м. Києва шляхом заборони їх реалізації з 23:00 до 10:00 години (далі - Рішення).
Звідси слідує, що Київською міською радою реалізовано право передбачене положенням частини 9 статті 15-3 Закону № 481/95-ВР та встановлено забору реалізації (торгівлі) алкогольними напоями, отриману згідно з вимогами законодавства України, обмежити торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими в м. Києві у стаціонарних об'єктах торгівлі, малих архітектурних формах та тимчасових спорудах торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території м. Києва у період з 23:00 до 10:00 години.
Тобто, у разі реалізації суб'єктом господарювання алкогольних напоїв, які вказані вище, у період з 23:00 до 10:00 години на території міста Києва останній підлягає до притягнення відповідності у розрізі положень частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР.
Суд наголошує, що виключенням із вказаного правила є заклади ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо).
Відповідно до пункту 27 частини 1 статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР (далі - Закон № 771/97-ВР) заклад громадського харчування - ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад незалежно від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам.
Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 24.07.2002 №219, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 за №680/6968 затверджено Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства (далі - Правила №219), які регламентуються основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства.
Згідно із пунктом 1.3 розділу I Правил №219:
ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього;
заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів;
тип закладу ресторанного господарства - сукупність загальних характерних ознак виробничо-торговельної діяльності закладу ресторанного господарства;
(абзац четвертий пункту 1.3 у редакції наказу Міністерства економіки України від 09.10.2006 р. N 309)
клас закладу ресторанного господарства - сукупність відмінних ознак закладу ресторанного господарства певного типу, яка характеризує рівень вимог до продукції власного виробництва і закупних товарів, умов їх споживання, організування обслуговування та дозвілля споживачів;
Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 розділу I Правил №219 суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.
Заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс).
Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.
Суб'єкти підприємницької діяльності у сфері ресторанного господарства для заняття торговельною діяльністю можуть мати також дрібнороздрібну торговельну мережу.
Згідно із пунктами 1.6-1.7 розділу I Правил №219 суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції.
Вимоги, що пред'являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України.
На фасаді приміщення закладу (підприємства) ресторанного господарства повинна розміщуватися вивіска із зазначенням його типу /класу/, назви, найменування суб'єкта господарської діяльності та режиму робот.
Режим роботи закладу ресторанного господарства встановлюється суб'єктом господарювання самостійно, крім закладів ресторанного господарства, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, режим роботи яких установлюється виконавчими органами сільських, селищних та міських рад. Для закладу ресторанного господарства, який обслуговує споживачів на підприємствах, в установах та організаціях, режим роботи встановлюється суб'єктом господарювання за домовленістю з їх адміністрацією.
Режим роботи повинен додержуватися закладами (підприємствами) ресторанного господарства всіх форм власності.
Суб'єктами господарської діяльності повинен забезпечуватися належний санітарний стан виробничих, торговельних і складських приміщень, а також прилеглої до підприємства території, упорядкування та озеленіння
У закладах (підприємствах) ресторанного господарства повинні використовуватися мийні і дезінфікувальні засоби, що дозволені Міністерством охорони здоров'я України, згідно з інструкцією, затвердженою в установленому порядку.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що кафетерій є типом ресторанного господарства, яким, у свою чергу є вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього.
Згідно із пунктом 4 Національного стандарту України «Заклади ресторанного господарства. Класифікація» ДСТУ 4281:2004 (далі - Стандарт) класифікація закладів РГ (ресторанного господарства) базується на комплексі вимог до: асортименту продукції; рівня обслуговування і надаваних послуг.
Заклади ресторанного господарства поділяють на такі групи, зокрема: продаж їжі і напоїв, як правило, призначених для споживання на місці з показуванням розважальних вистав або без них.
Ця група охоплює: ресторан, ресторан-бар, кафе, кав'ярню, кафе-бар, кафе-пекарню, чайний салон, кафетерій, закусочну, шинок.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що кафетерій відноситься до групи ресторанного господарства у відповідності до Стандарту.
У той же час, як слідує з матеріалів справи позивач має ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, як станом на час проведення фактичної перевірки, так і станом на час подання позовної заяви, а саме: ліцензії від 13.05.2020 №26580308202001975, від 26.05.2021 №26580308202102443 (тут і надалі ліцензії).
Згідно вказаних ліцензій місцем торгівлі є м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 37-б, магазин-кафетерій «КОЛО».
Отже, за встановлених обставин суд погоджується із доводами ТОВ «АРІТЕЙЛ», що місцем торгівлі алкогольних напоїв є магазин-кафетерій, який, у свою чергу відноситься до ресторанного господарства.
Тобто, на переконання суду, за наявних матеріалів справи стверджувати про порушення ТОВ «АРІТЕЙЛ» вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, з урахуванням встановленої заборони реалізації алкогольних напоїв рішенням Київської міської ради від 27.09.2018 №1529/5593, не вбачається за можливе.
Доказів зворотного ГУ ДПС у м. Києві до суду не надано.
Додатково суд вважає за необхідне відмітити, що фактична перевірка проводилась відповідачем 13.05.2021, акт перевірки містить посилання на фіскальний чек датований 21.04.2021. Жодних пояснень, коли, ким та за яких обставин отримано вказаний чек контролюючий орган не повідомляє.
Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що відповідачем в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень не доведено наявність складу порушення позивачем статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, у той час коли, матеріали справи вказують на його відсутність як такого, що, у свою чергу зумовлює висновок про невідповідність оскаржуваного рішення №1 критеріям, які визначені частиною 2 статті 2 КАС України, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Надаючи оцінку спірному рішенню №2 суд вкаже про наступне.
Щодо наявності реалізації та зберігання ТОВ «АРІТЕЙЛ» товарів не облікованих у встановленому порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 73 795,70 грн. слід відмітити таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, дія яких поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР).
Згідно із пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Як вже було вказано судом вище, в акті перевірки зафіксовано обставини реалізації та зберігання ТОВ «АРІТЕЙЛ» товарів не облікованих у встановленому порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 73 795,70 грн.
При цьому, в акті перевірки відповідачем також зазначено про те, що на запит від 13.05.2021 позивачем не надано документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
У свою чергу ТОВ «АРІТЕЙЛ», звертаючись до суду із адміністративним позовом, вказує на те, що товарно-матеріальні цінності обліковані у встановленому законом порядку, а первинні документи зберігаються за місцем централізованого ведення бухгалтерського обліку і могли бути надані контролюючому органу на його запит.
На підтвердження своїх доводів позивач надав копію наказу від 26.02.2019 № 2602-Д «Про зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку», згідно з яким зберігання відповідних документів здійснюється за місцезнаходженням бухгалтерії ТОВ «АРІТЕЙЛ», а саме - м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 313.
Також позивач надав копії видаткових накладних, актів приймання-передачі, накладних на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами ТОВ «АРІТЕЙЛ», товарно-транспортних накладних.
Окрім цього, вказані документи були долучені до доповнення до скарги на спірне рішення №2 вих. №230 від 26.07.2021 та відправлено ДПС 30.07.2021.
Окрім цього, при вирішенні спору по суті слід врахувати, що Верховний Суд неодноразово викладав свою позицію щодо застосування положень статті 20 Закону №265/95-ВР.
Так, згідно з постановою Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 810/3247/16 фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону № 265/95-ВР може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна позиція була викладена також у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 804/8017/16, де зазначено, що факт відсутності первинних документів у місці реалізації товарів не доводить склад порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки не свідчить про те, що позивачем не ведеться облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Верховним Судом було враховано, що належне ведення бухгалтерського обліку товарних запасів на складі магазину підтверджено накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв, відомостями про вантаж, які наявні в матеріалах справи, досліджені судами попередніх інстанцій.
Між тим, суд враховує, що запит контролюючого органу щодо надання документів сформовано 13.05.2021 зі строком виконання до 13.05.2021 о 14:00 год. Згідно із актом перевірки фактична перевірка розпочата о 12:57 год. Тобто, контролюючим органом, відповідно до наявних документів надано ТОВ «АРІТЕЙЛ» 1 год. 03 хв. для виконання запиту про надання документів за період з 10.09.2020 по 13.05.2021, що на переконання суду є значно малим. Фізично, з урахуванням наказу від 26.02.2019 № 2602-Д «Про зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку» забезпечити надання запитуваних документів протягом визначеного часу є неможливим.
Суд враховує, що суб'єкт господарювання має право надати запитувані документи у електронній формі, однак, незважаючи на це, вважає, що визначений проміжок часу для надання відповідних документів навіть в електронній формі порівняно із періодом, за який запитуються документи (майже 8 місяців) є малим, що фактично позбавило ТОВ «АРІТЕЙЛ» можливість виконати останній.
Згідно із пунктом 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Згідно із пунктом 82.3 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.
Суд наголошує, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не аргументовано встановлення такого короткого часу для надання відповідних документів.
Крім цього, суд вкотре наголошує, що відповідні документи були надані позивачем у доповненнях до скарги на спірне рішення №2 вих. №230 від 26.07.2021.
Суд відмічає, що позивачем до позовної заяви долучено належні та достатні докази на підтвердження належного обліку товару згідно наявного опису фактичних залишків товарів.
Отже, приймаючи до уваги наведене, стверджувати про порушення ТОВ «АРІТЕЙЛ» вимог статті 20 Закону № 265/95-ВР не вбачається за можливе.
Інші доводи позивача та заперечення відповідача не спростовують вище встановленого судом.
Окрім цього, судом також встановлено, що відповідачем сформовано висновки про порушення ТОВ «АРІТЕЙЛ» пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Згідно із пунктом 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку про наявність обов'язку у суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Відповідно до статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України.
Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350 затверджено, зокрема Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів (далі - Положення).
Згідно із пунктом 1 розділу I Положення розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на надані такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Відповідно до пункту 1 розділу II Положення фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.
Пунктом 2 розділу II Положення регламентовано, що фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7).
Абзацами 4, 5, 6 пункту 7 статті 3 Закону №265/95-ВР визначено, що суб'єкти господарювання, які використовують програмні реєстратори розрахункових операцій, повинні передавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи програмних реєстраторів розрахункових операцій фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких програмних реєстраторів розрахункових операцій.
Програмні реєстратори розрахункових операцій та фіскальний сервер контролюючого органу повинні забезпечувати можливість одержання в автоматичному режимі даних про електронні розрахункові документи від фіскального сервера контролюючого органу, необхідних для формування засобами програмного реєстратора розрахункових операцій та передачі до фіскального сервера контролюючого органу фіскальних звітів та електронних фіскальних звітних чеків за відповідний період.
Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, по дротових або бездротових каналах зв'язку встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, на базі технології, розробленої Національним банком України, або з використанням кваліфікованого електронного підпису, кваліфікованої електронної позначки часу з дотриманням вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги" та/або інших дозволених в Україні засобів захисту інформації, передбачених законодавством. При цьому застосування удосконаленого електронного підпису та/або удосконаленої електронної печатки є достатнім для застосування в програмних реєстраторах розрахункових операцій.
Згідно із частинами 4, 5 статті 13 Закону №265/95-ВР вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі в реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних, а також у програмних реєстраторах розрахункових операцій встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, згідно з технологією, розробленою Національним банком України, або з використанням кваліфікованого електронного підпису та/або печатки, кваліфікованої електронної позначки часу з дотриманням вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги", та/або інших дозволених в Україні засобів захисту інформації, передбачених законодавством.
Для застосування в програмних реєстраторах розрахункових операцій може використовуватися удосконалена електронна печатка юридичної особи, фізичної особи - підприємця, створювачем якої є така особа.
У той же час наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 №1057, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 17.10.2012 за №1743/22055 затверджено Вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій, програмних реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних, які встановлюються критерії щодо створення контрольної стрічки в електронній формі: у реєстраторах розрахункових операцій (далі - РРО) для різних сфер застосування; у програмних реєстраторах розрахункових операцій (далі - ПРРО); вимоги до модемів, за допомогою яких РРО передаватимуть дані в електронній формі дротовими або бездротовими каналами зв'язку згідно з технологією, розробленою Національним банком України (далі - Національний банк) (далі - Наказ №1057)
Відповідно до пункту 1.2 розділу I Наказу №1057 дані - інформація, яка створюється РРО/ПРРО та подана у формі, придатній для оброблення електронними засобами; канали передачі інформації - GSM/GPRS та/або інші дротові чи бездротові канали, що використовуються модемом для передачі інформації до сервера обробки інформації; контрольна стрічка в електронній формі (далі - КСЕФ) - копії розрахункових документів, а також копії фіскальних звітних чеків, послідовно сформованих РРО, що створені в електронній формі таким реєстратором, які зберігаються на носії контрольної стрічки у формі пакетів даних; протокол передачі інформації - документ, в якому наведено структуру пакетів даних РРО для обміну із сервером обробки інформації, інтерфейси взаємодії компонентів, процес персоналізації РРО тощо; пакет даних РРО (далі - ПД РРО) - набір даних, що генеруються РРО в електронному вигляді. ПД РРО містить інформацію про подію або стан РРО, код автентифікації повідомлення, має визначений формат, захищений від зміни та модифікації.
Як свідчить акт перевірки суть порушення полягає у тому, що під час перевірки встановлено, що режим програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, найменування товару, цін товарів та їх кількості використовується з порушенням, а саме згідно фіскального чеку від 13.05.2021 №116 (000170085 00116) відсутнє найменування підакцизного товару, який реалізовується із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (для вище вказаного підакцизного товару слід зазначити - тютюновмісний виріб для електричного нагрівання).
У той же час, позивачем надано до суду фіскальний чек від 13.05.2021 №116, у відповідності до якого ТОВ «АРІТЕЙЛ» реалізовано підакцизний товар HEETS GREEN ZING Label.
Відповідно до вказаного фіскального чеку, в ньому наявне посилання на код УКТ ЗЕД 2403999010.
Згідно УКТ ЗЕД код з 16 по 24 відноситься до: Готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники.
Група 24 - Тютюн і промислові замінники тютюну.
Підгрупа 2403 Інший тютюн промислового виробництва та замінники тютюну промислового виробництва; "гомогенізований" або "відновлений" тютюн; тютюнові екстракти та есенції.
Отже, беручи до уваги наведене суд вказує, що у фіскальному чеку №116 від 13.05.2021 відображено найменування підакцизного товару, який реалізовується із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, а саме - HEETS GREEN ZING Label із зазначенням коду УКТ ЗЕД - 2403999010.
У той же час, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідач, в межах фактичної перевірки не уповноважений здійснювати перевірку правильності визначення коду УКТ ЗЕД.
Беручи до уваги вищевказане, на переконання суду спірне рішення №2 не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Разом з цим, при вирішенні спору в цій частині суд додатково вважає за необхідне відмітити, що контролюючим органом оскаржуваним рішенням притягнено ТОВ «АРІТЕЙЛ» до відповідальності за 2 різних порушення Закону №265/95-ВР, які передбачають різну міру відповідальності.
У відповідності до пункту 58.2 статті 58 ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Отже, в даному випадку має місце порушення ГУ ДПС у м. Києві положень пункту 58.2 статті 58 ПК України, адже податкове повідомлення-рішення прийнято не за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.
Також суд додаткового вказує, що у відповідності до підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складання акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до підпунктів 60.1.2 та 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 цього Кодексу.
Суд вказує, що спірні рішення не містять в собі посилання на прийняття останніх, з урахуванням листа ГУС у м. Києві від 14.06.2021 №59920/6/26-15-07-07-01-13 про розгляд заперечень ТОВ «АРІТЕЙЛ».
У той же час, за правилами підпункту 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить:
1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;
2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом);
3) граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;
4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;
5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.
Як свідчать матеріали справи, контролюючим органом у спірних рішеннях не зазначено детальний розрахунок штрафних фінансових санкцій, як і не долучено такий розрахунок до оскаржуваних рішень.
Суд вказує, що в матеріалах справи наявний виключно розрахунок фінансових санкцій по акту перевірки, однак наведене не свідчить про дотримання ГУ ДПС у м. Києві вимог підпункту 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 ПК України.
Таким чином, суд погоджується із доводами ТОВ «АРІТЕЙЛ» в цій частині, проте зазначає, що останні не є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволення, то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б. 13/10, офіс 313, код ЄДРПОУ 41135005) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0467150707 від 15.06.2021, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0467170707 від 15.06.2021, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІТЕЙЛ» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, б. 13/10, офіс 313, код ЄДРПОУ ВП: 41135005) сплачений ним судовий збір у розмірі 6 932 (шість тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 37 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева