ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 червня 2022 року м. Київ № 640/550/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
08.01.2021 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), в якій просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ, в результаті яких їй відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ) (переведення з одного виду пенсії на інший) згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII);
- зобов'язати ГУ ПФУ на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII призначити їй з 23.06.2020 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі довідок від 17.10.2019 №№ 43, 44 про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії державного службовця, виданих Державним Управлінням Справами, з урахуванням стажу державної служби 25 років.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила по протиправність відмови пенсійного органу у призначенні пенсії, оскільки вона має достатній стаж державного службовця, що, зокрема, підтверджується копією трудовою книжки.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 13.01.2021 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження в цій адміністративній справі та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07.06.2021 від ГУ ПФУ до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити, оскільки у позивачки відсутній необхідний спеціальний стаж (20 років) для призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, з урахуванням положень Закону № 889-VIII з огляду на те, що спеціальний стаж, що дає їй право на пенсію за віком відповідно до вказаних законів враховано з дня присвоєння їй рангу державного службовця. До відзиву додано і копію пенсійної справи позивача.
Позивачем подано відповідь на відзив.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
23.06.2020 позивачка звернулась до ГУ ПФУ із заявою встановленого зразка, у якій просила призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
Листом від 10.07.2020 №2600-0314-8/94145 ГУ ПФУ повідомило позивачку про те, що її загальний страховий стаж складає 32 роки 9 місяців та 14 днів. Спеціальний стаж, що дає право на пенсію за віком держслужбовцям, враховано з дня присвоєння їй рангу державного службовця, з 23.01.1995 по 16.06.2010, що складає 15 років 8 місяців та 9 днів. До стажу державної служби не враховано періоди роботи позивачки на посадах статистика відділу, діловоду та секретаря відділу з 04.09.1984 по 22.01.1995, оскільки зазначені посади не віднесені до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII. Оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж (20 років) у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII, позивачці відмовлено у призначенні такої пенсії.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців регулювалось Законом № 3723 - ХІІ.
01.01.2016 набрав чинності Закон № 889-VIII, за змістом якого, пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.
Так, статтею 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 - ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 - ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 - ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 - ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, у випадку відсутності в особи стажу визначеного підпунктами 10 та 12 Прикінцевих положень Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV. Водночас, за умов наявності в особи стажу понад 10 чи 20 років, в сукупності з дотриманням інших вимог, визначених пунктами 10 та 12 зазначеного закону, у такої особи виникає право на одержання пенсії державного службовця.
При цьому, виходячи з аналізу змісту положень пунктів 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII у питаннях пенсійного забезпечення законодавець розрізняє державних службовців та осіб, які перебувають на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, зокрема в частині набутого стажу.
Відповідно до статті 25 Закону № 3723 - ХІІ основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Як видно зі записів трудової книжки позивачки, вона, зокрема, 04.09.1984 наказом від 04.09.1984 № 176 була прийнята на посаду статистика відділу по питанням помилування Президіуму Верховної Ради Української РСР (запис № 5); з 16.11.1990 - призначена на посаду діловода відділу по питанням громадянства та помилування Президіуму Верховної Ради Української РСР звідки в порядку переведення до Адміністрації Президента України звільнена з 31.12.1991 та з цієї дати призначена діловодом відділу з питань громадянства і помилування Адміністрації Президента України, де згодом працювала з 02.03.1994 на посаді секретаря керівника відділу з питань помилування та з 17.01.1995 спеціалістом цього ж відділу. 23.01.1994 позивачка прийняла присягу державного службовця.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідні положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283), яким визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону № 3723 - ХІІ, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Так, згідно із додатком до Порядку № 283 затверджений Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби до якого віднесено Президію Верховної Ради УРСР, у якій працювала позивачка у період з 04.09.1984 по 31.12.1991.
При цьому, згідно положеннями статті 25 Закону № 3723 - ХІІ посади спеціалістів Адміністрації Президента України віднесено до посад державних службовців, на яких позивачка працювала, з 31.12.1994.
При цьому, суд також зазначає, що трудова книжка позивачки містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у оскаржений період. Тобто, позивачка має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Враховуючи наведене, суд дійшов до переконання, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу державної служби період роботи з 04.09.1984 по 22.01.1995 на відповідних посадах в Президії Верховної Ради Української РСР та Адміністрації Президента України.
У зв'язку з вищенаведеним, враховуючи те, що станом на 01.05.2016 позивачка займала посаду, що віднесена до посад, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби та мала більше 20 років такого стажу, суд вважає, що позивачка має право на отримання пенсії в порядку, передбаченому статтею 37 Закону №3723-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини другої статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повній мірі правомірності своїх дій.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 908, 00 грн, у зв'язку із чим він підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 72-77, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в результаті яких їй відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (переведення з одного виду пенсії на інший) згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» призначити ОСОБА_1 з 23.06.2020 в порядку переведення пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» на підставі довідок від 17.10.2019 №№ 43, 44 про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії державного службовця, виданих Державним Управлінням Справами, з урахуванням стажу державної служби понад 25 років.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 908, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).
Суддя О.М. Чудак