1/2816
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
23 червня 2022 року м. Київ № 640/8978/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом
ОСОБА_1
до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про протиправною бездіяльності та зобов'язання скасувати постанови державного виконавця,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - відповідач), адреса: 02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 15, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження №64762232.
- визнати протиправними постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.03.2021 року, про стягнення виконавчого збору від 10.03.2021 року та про накладення штрафів від 25.09.2021, 27.09.2021, 09.11.2021, 04.10.2021, 11.10.2021, 11.10.2021.18.10.2021, 09.11.2021, 25.10.2021, 25.10.2021, 01.11.2021, 01.11.2021, 08.11.2021, 08.11.2021,15.11.2021, 15.11.2021, 22.11.2021, 24.11.2021, 29.11.2021, 29.11.2021, 07.12.2021, 07.12.2021, 13.12.2021, 13.12.2021, 20.12.2021, 20.12.2021, 27.12.2021, 27.12.2021, 04.01.2022, 04.01.2022, 10.01.2022, 10.01.2022, 17.01.2022, 17.01.2022, 24.01.2022, 24.01.2022, 31.01.2022, 31.01.2022,07.02.2022, та 07.02.2022 років.
- зобов'язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.03.2021 року, постанову про стягнення виконавчого збору від 10.03.2021 року та постанови про накладення штрафів від 25.09.2021, 27.09.2021, 09.11.2021, 04.10.2021, 11.10.2021, 11.10.2021.18.10.2021, 09.11.2021, 25.10.2021, 25.10.2021, 01.11.2021, 01.11.2021, 08.11.2021, 08.11.2021,15.11.2021, 15.11.2021, 22.11.2021, 24.11.2021, 29.11.2021, 29.11.2021, 07.12.2021, 07.12.2021, 13.12.2021, 13.12.2021, 20.12.2021, 20.12.2021, 27.12.2021, 27.12.2021, 04.01.2022, 04.01.2022, 10.01.2022, 10.01.2022, 17.01.2022, 17.01.2022, 24.01.2022, 24.01.2022, 31.01.2022, 31.01.2022,07.02.2022, та 07.02.2022 років.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
При цьому, частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, у відповідності до приписів статті 287 Кодексу адміністративна судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Тобто, статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.
В той же час, згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В той же час, позивачем на виконання приписів Кодексу адміністративного судочинства України, не було подано до суду відповідної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, та навіть не заявлено у прохальній частині позовної заяви вимоги до суду щодо визнання поважними причини пропуску строку та поновлення пропущеного строку звернення до суду.
В свою чергу, щодо строку звернення позивача до суду, суд вважає, за необхідне зазначити, що з аналізу позовних матеріалів, суд встановив, що починаючи з 10 березня 2021 року (дата першої оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 64762232) вбачається, що позивачу було відомо про дії державного виконавця, але відповідно до змісту позовної заяви, позивач не зазначає, які були перешкоди для звернення до суду у строк встановлений законодавством з моменту порушення його прав та інтересів.
В свою чергу, у поданій позовній заяві, позивач ніяким чином не обґрунтовує, що заважало йому звернутись до суду на протязі встановлено чинним законодавством десятиденного строку починаючи з того моменту коли позивач дізнався про існування оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору від 10.03.2021 року, а також про накладення штрафів від 25.09.2021, 27.09.2021, 09.11.2021, 04.10.2021, 11.10.2021, 11.10.2021, 18.10.2021, 09.11.2021, 25.10.2021, 25.10.2021, 01.11.2021, 01.11.2021, 08.11.2021, 08.11.2021, 15.11.2021, 15.11.2021, 22.11.2021, 24.11.2021, 29.11.2021, 29.11.2021, 07.12.2021, 07.12.2021, 13.12.2021, 13.12.2021, 20.12.2021, 20.12.2021, 27.12.2021, 27.12.2021, 04.01.2022, 04.01.2022,10.01.2022, 10.01.2022, 17.01.2022, 17.01.2022, 24.01.2022, 24.01.2022, 31.01.2022,31.01.2022, 07.02.2022, та 07.02.2022 років в межах виконавчого провадження №64762232.
Крім того, суду з аналізу позовної заяви залишається незрозумілим відрізок часу починаючи з дати прийняття першої оскаржуваної постанови (10.03.2021) та наступною прийнятою за нею постановою (25.09.2021), який складає 6 місяців, оскільки, позивач не обґрунтовує обставини того, чому останні не звернувся одразу після прийняття виконавцем першої постанови або з того моменту коли позивач дізнався про її існування, з урахуванням того факту, що з аналізу позовної заяви, зокрема з тексту такої позовної заяви вбачається, що позивач знав про існування як першої так і послідуючих за нею постанов.
З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач що найменше як 10 березня 2021 року дізнався про оскаржувані в даній справі постанови державного виконавця.
Однак, з вказаною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 16 червня 2022 року (відповідно до поштового штампу на конверті).
При цьому, з аналізу тексту позовної заяви взагалі неможливо зрозуміти коли позивач реально дізнався про існування оскаржуваних постанов з урахуванням того факту, що виконавче провадження було відкрите 10 березня 2021 року, а тому зважаючи на той факт, що дана категорія справ має встановлений спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, суд прийшов до висновку, що з даним адміністративним позовом позивач звернувся поза межами десятиденного строку, передбаченого частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративна судочинства України.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В свою чергу судом було встановлено, що позивачем не було подано відповідної заяви про поновлення пропущеного строку, та навіть в прохальній частині позовної заяви позивачем не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з зазначенням поважності причин пропуску такого строку.
Як вже було зазначено судом вище, згідно із частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересі.
Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У відповідності до частин 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та ту обставину, що позивачем в супереч встановлених вимог чинного процесуального законодавства, при зверненні до адміністративного суду з даною позовною заявою не було подано відповідної заяви про поновлення пропущеного строку, та навіть в прохальній частині позовної заяви позивачем не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з зазначенням поважності причин пропуску такого строку суд дійшов до висновку про необхідність надання позивачу додаткового десятиденного терміну для звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні підстави, з яких вказаний строк було пропущено.
Щодо оскарження позивачем протиправної бездіяльності Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження № 64762232, суд вважає, за необхідне зазначити наступне.
Так, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачем було заявлено вимогу про визнання протиправної бездіяльності Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження №64762232.
З аналізу тексту позовної заяви вбачається, що обґрунтовуючи строки звернення з вказаною вимогою до суду, позивач посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 760/19348/20, в якій зазначається: «до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність. Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого не вчинення із особою певних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.».
Водночас, на переконання суду, позивач зазначаючи таку вимогу у прохальній частині позовної заяви, намагається зобов'язати суд застосувати позицію Верховного Суду, водночас, позивач не зазначає, в чому саме полягає бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження № 64762232, оскільки, як вже було зазначено вище, позивачу було відомо про всі постанови, які виносилися в межах даного виконавчого провадження, попри це позивач оскаржує більшість постанов даного виконавчого провадження, тобто позивач оскаржує вчинення державним виконавцем необхідних дій, які передбачені законодавством.
Отже, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно уточнити позовні вимоги, щодо того, в чому саме полягає бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) або, як вже було зазначено судом вище, надати відповідну заяву, в якій зазначити об'єктивні та належні підстави для вирішення судом питання щодо строків звернення останнього до суду.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунені, у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні підстави, з яких вказаний строк було пропущено та надати належні та допустимі докази на підтвердження поважності пропущення такого строку;
- уточненої позовної заяви, а також засвідчені належним чином копії документів, додані до уточненої позовної заяви у відповідній кількості до учасників справи.
Керуючись статтями 122, 123, 160 - 162, частиною 1, 2 статті 169, статтями 241-243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Клочкова