Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
25 серпня 2022 року № 520/2767/22
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп. НОМЕР_1 ) до Департамента патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3,м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
установив
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Відповідача - Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ним Позивачеві доплати за несення ним служби у нічний час за період з 07.11.2015 р. по 28.02.2018р. та сум індексації його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017р;
зобов'язати Відповідача - Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» нарахування та виплату Позивачеві доплату за несення ним службу у нічний час за період з 07.11.2015 р. по 28.02.2018р. відповідно до відпрацьованого ним нічного часу в об'ємі 1336 годин, а саме: за листопад 2015 року - 48 годин, грудень 2015 року - 56 годин; січень 2016 року - 64 години, лютий 2016 року - 56 годин, березень 2016 року - 56 годин, квітень 2016 року - 32 години, травень 2016 року - 0 години, червень 2016 року - 64 години, липень 2016 року - 48 годин, серпень 2016 року - 48 години, вересень 2016 року - 40 годин, жовтень 2016 року - 64 години, листопад 2016 року - 48 годин, грудень 2016 року - 64 годин; січень 2017 року - 64 годин, лютий 2017 року - 48 годин, березень 2017 року - 48 годин, квітень 2017 року - 64 години, травень 2017 року - 40 годин, червень 2017 року - 32 годин, липень 2017 року - 56 годин, серпень 2017 року - 32 години, вересень 2017 року - 48 години, жовтень 2017 року - 32 годин, листопад 2017 року - 56 годин, грудень 2017 року - 24 годин; січень 2018 року - 48 годин, лютий 2018 року - 56 годин;
зобов'язати Відповідача - Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» нарахування та виплату Позивачу індексації його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017р. з компенсацією втрати частини його доходу у вигляді доплати за несення ним служби у нічний час з 07.11.2015 р. по 28.02.2018р. за період його невиплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати»;
стягнути з Відповідача - Департаменту патрульної поліції на користь Позивача судові витрати на оплату правової допомоги адвоката за складання процесуальних документів в сумі 4000,00 (чотири тисячі грн. 00 коп.)
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення та доплату за службу у нічний час. Крім того, позивачу також не нараховувалась та не виплачувалась компенсація втрати частини доходу за несвоєчасну виплату доплати за службу у нічний час за вказані періоди відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”. Вказане слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 14.02.2022 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, проте така доплата виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Крім того, облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку. Підставою для нарахування таких доплат позивачу є отримані від управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції довідки обліку несення поліцейським служби у нічний час. В період з 07.11.2015 р. по 28.02.2018 р. довідки несення поліцейським служби у нічний час в управлінні патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, не формувались, до Департаменту патрульної поліції не надходили. За відсутності довідок обліку несення позивачем служби в нічний час за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017 р., нарахування та здійснення виплати за службу у нічний час неможливе. Таким чином, з боку Департаменту патрульної поліції не були порушені вимоги законодавства у частині нарахування та доплати за службу у нічний час . Щодо виплати індексації зазначив, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється з листопада 2017 року.
Дослідивши матеріали справи, зміст відзиву на позов, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач з листопада 2015 року по цей час перебуває на службі в УПП Харківської області ДПП.
Стосовно ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017 р., слід зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Згідно з ч. 5 ст. 94 Закону №580-VIII, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Приписами ст. 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до положень ч.1 ст. 4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону №1282-XII, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою КМ України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), з урахуванням змін внесених постановою КМ України від 18.10.2017 року №782.
Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Положення ч. 6 ст. 95 КЗпП України визначають, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Судовим розглядом встановлено, що позивачу під час проходження служби не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017 р., чого не спростовано відповідачем.
З огляду на викладене та враховуючи вищенаведені правові норми, суд дійшов висновку, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року (включно), а тому бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період, є протиправною.
Стосовно ненарахування та невиплати позивачу доплати за службу у нічний час за період з 07.11.2015 р. по 28.02.2018 р., слід зазначити наступне.
Згідно з частиною 2 статті 94 Закону №580-VIII, порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 1 постанови КМУ від 11.11.2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Приписами підпункту 3 пункту 5 постанови КМУ № 988 передбачено обов'язок виплачувати поліцейським доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
За пунктом 8 постанова КМУ № 988 набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.
Закон України “Про Національну поліцію” прийнятий 02 липня 2015 року та набрав чинності 07 листопада 2015 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799. Порядок № 260 опублікований та набрав чинності 27 травня 2016 року.
Отже, в період з 07.11.2015 р. по 28.02.2018 року, за який позивач просить зобов'язати відповідача здійснити доплату за службу у нічний час, діяли постанова КМУ № 988 та Порядок № 260.
Так, пунктом 3 розділу 1 вказаного Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 11 Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься довідка ДПП УПП ва Харківській області, в якій зазначено, що позивачем у період з листопад 2015 по лютий 2018 відпрацьовано нічні зміни із наступним розрахунком в погодинній кількості: за листопад 2015 року - 48 годин, грудень 2015 року - 56 годин; січень 2016 року - 64 години, лютий 2016 року - 56 годин, березень 2016 року - 56 годин, квітень 2016 року - 32 години, травень 2016 року - 0 години, червень 2016 року - 64 години, липень 2016 року - 48 годин, серпень 2016 року - 48 години, вересень 2016 року - 40 годин, жовтень 2016 року - 64 години, листопад 2016 року - 48 годин, грудень 2016 року - 64 годин; січень 2017 року - 64 годин, лютий 2017 року - 48 годин, березень 2017 року - 48 годин, квітень 2017 року - 64 години, травень 2017 року - 40 годин, червень 2017 року - 32 годин, липень 2017 року - 56 годин, серпень 2017 року - 32 години, вересень 2017 року - 48 години, жовтень 2017 року - 32 годин, листопад 2017 року - 56 годин, грудень 2017 року - 24 годин; січень 2018 року - 48 годин, лютий 2018 року - 56 годин;
Отже матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з листопада 2015 року по лютий 2018 року ніс службу у нічний час.
Відповідач не надав суду жодних належних доказів на спростування вимог позивача нарахувати та виплатити їй доплату за службу у нічний час відповідно до відпрацьованого часу у встановленому законодавством розмірі.
У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що довідки обліку несення позивачем служби в нічний час згідно пункту 11 Порядку №260 Департамент патрульної поліції не складав, тому на його думку, відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу доплату за службу у нічний час.
Суд не приймає до уваги такі твердження відповідача та вважає їх необґрунтованими, оскільки з норм пункту 11 Порядку № 260 випливає, що відповідач зобов'язаний був сформувати довідку обліку несення позивачем служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку № 260.
При цьому, складання довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час не залежить від волі позивача. Відсутність такої довідки не може впливати на нарахування та виплату доплати за службу в нічний час в порядку та розмірі, визначених постановою КМУ №988 та Порядком № 260 в разі наявності для цього підстав.
Що стосується доводів представника ГУ НП в Харківській області про те, що за приписами пункту 11 розділу І Порядку №260, доплата за службу в нічний час виплачується не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення, суд вважає такі безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до п.11 розділу 1 вказаного вище Порядку №260, грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
В свою чергу, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За пп.3 п.5 постанови КМУ № 988 поліцейським виплачується доплата за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Таким чином, доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час встановлений пп. 3 п. 5 вищевказаної постанови КМУ №988.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 надано офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, статтям 1, 2 Закону України “Про оплату праці”, зокрема, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.
Таким чином, вимоги про нарахування та виплату доплати за службу в нічний час, яка не була своєчасно нарахована та виплачена відповідачем, не обмежуються будь-яким строком.
Відтак, твердження представника ГУ НП в Харківській області щодо застосування при виплаті позивачу доплати за службу в нічний час п.11 розділу 1 вказаного вище Порядку №260 є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.
Зважаючи, що матеріалами справи підтверджено несення позивачем служби у нічний час з листопада 2015 року по лютий 2018 року (включно), доплат за цей період відповідачем не здійснювалось, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача доплату за службу у нічний час за відпрацьовані нічні зміни за період з листопада 2015 року по лютий 2018 року (включно) з розрахунку за кожну годину служби у нічний час.
З приводу позовної вимоги про зобов'язання Департаменту патрульної поліції здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини його доходу відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати” за несвоєчасну виплату доплати за службу у нічний час, суд зазначає наступне.
Так, згідно зі ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі по тексту - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі по тексту - Порядок №159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п.3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Тобто, компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п.3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.
Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.
Отже, нарахування та виплата суми доплати за несення служби у нічний час ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини доходу, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми доплати за несення служби у нічний час, тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити йому компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасну виплату доплати за службу у нічний час є передчасними та такими, що заявлені на майбутнє, за відсутності підстав вважати, що його право на отримання компенсації при вказаних виплатах буде порушене відповідачем.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 23.12.2020 року по справі №807/1525/16, від 04.03.2021 року по справі №520/34/17, від 01.04.2021 року по справі №120/4555/18-а.
З урахуванням наведеного вище, зазначені позивачем доводи щодо обґрунтованості його вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасну виплату доплати за службу у нічний час є передчасними.
За таких підстав, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог адміністративного позову.
Розподіл судових витрат щодо сплати судового збору відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
В заявленому клопотанні представник позивача просив суд відшкодувати понесені позивачем витрати на правничу допомогу при розгляді даної справи у розмірі 4000,00 грн.
Представник відповідача у відзиві на позов заперечував проти задоволення клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Положеннями ст. 139 КАС України передбачено стягнення судових витрат стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Представник ДПП заперечував проти задоволення клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу 4 000,00 грн.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 820/4263/17.
Згідно положень частини 5 ст. 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Факт надання адвокатом послуг позивачу підтверджується договором про надання правової допомоги від 28.12.2021 року, актом послуг професійної правничої допомоги від 04.02.2022 року (первинна консультація клієнта - 1 год. - 500 грн., підготовка та подача адміністративного позову - 4 год. - 2 000,00 грн., аналіз судової практики 2 години- 1000грн.,підготовка та подання адвокатського запиту 1 година 500 грн.) поданими разом із позовною заявою в якості додатків.
Квитанцією від 07.02.2022 року підтверджено сплату клієнтом гонорару на виконання умов договору у сумі 4000,00 грн.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
Враховуючи підтвердження належними доказами обсягу наданих адвокатом послуг в межах даної справи, кількість витраченого часу, співмірність таких послуг категоріям складності справи, а також значення справи для позивача, часткове задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання та присудити на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу у сумі 2500,00 грн.
Таким чином, клопотання про відшкодування понесених позивачем витрати на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 КАС України, суд, ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017 року та доплати за службу у нічний час за період з листопада 07.11.2015 року по 28.02.2018 року
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 року.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за службу у нічний час за відпрацьовані нічні зміни за період за листопад 2015 року - 48 годин, грудень 2015 року - 56 годин; січень 2016 року - 64 години, лютий 2016 року - 56 годин, березень 2016 року - 56 годин, квітень 2016 року - 32 години, травень 2016 року - 0 години, червень 2016 року - 64 години, липень 2016 року - 48 годин, серпень 2016 року - 48 години, вересень 2016 року - 40 годин, жовтень 2016 року - 64 години, листопад 2016 року - 48 годин, грудень 2016 року - 64 годин; січень 2017 року - 64 годин, лютий 2017 року - 48 годин, березень 2017 року - 48 годин, квітень 2017 року - 64 години, травень 2017 року - 40 годин, червень 2017 року - 32 годин, липень 2017 року - 56 годин, серпень 2017 року - 32 години, вересень 2017 року - 48 години, жовтень 2017 року - 32 годин, листопад 2017 року - 56 годин, грудень 2017 року - 24 годин; січень 2018 року - 48 годин, лютий 2018 року - 56 годин
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Суддя Зоркіна Ю.В.