24 серпня 2022 р. № 468/1681/18-а
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Героїв Небесної Сотні, 37, Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100,
про:зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - відповідач) в якому просить зобов'язати Баштанську районну державну адміністрацію Миколаївської областi надати дозвіл на виготовлення технічної документації iз землеустрою щодо встановлення меж земельної частки (паю) в натурі (на мiсцевості) площею 4,75 в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах бувшого КСП «Дружба» на території Плющівської сiльської ради Баштанського району Миколаївської області на підставі сертифікату на право на земельну ділянку (пай) серії МК 0071162.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі розпорядження Баштанської районної державної адміністрації від 20 грудня 1996 № 414 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) в межах колишнього КСП «Дружба» Плющівської сільської ради Баштанського району, розміром 4, 75 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки. Від імені ОСОБА_1 було подано заяву про надання дозволу ва виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) площею 4,75 в умовних кадастрових гектарах, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах бувшого КСП «Дружба» на території Плющiвської сiльської ради Баштанського району Миколаївської області на підставі сертифікату на право на земельне частку (пай) cepiї МК №0071162. Проте, 22 листопада 2018 року вiд Баштанської районної державної адміністрації отримано лист про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації, за вихідним № 403-01-10 вiд 19.11.2018 року. Позивач вважає відмову протиправною.
Відповідач надав відзив на позов, зазначив, що діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив у якій останній наполягає на задоволенні позову з обставин зазначених у позові.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Представником від імені ОСОБА_1 було подано заяву про надання дозволу ва виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) площею 4,75 в умовних кадастрових гектарах, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах бувшого КСП «Дружба» на території Плющiвської сiльської ради Баштанського району Миколаївської області на підставі сертифікату на право на земельне частку (пай) cepiї МК №0071162.
22 листопада 2018 року вiд Баштанської районної державної адміністрації отримано лист про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації, за вихідним № 403-01-10 вiд 19.11.2018 року. Проте позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено в наданні дозволу, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Судом встановлено, що позивач отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) в межах колишнього КСП «Дружба» Плющівської сільської ради Баштанського району, розміром 4, 75 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки.
Відповідно до статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
При цьому, суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано, зокрема, Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі також - ЗК України).
Відповідно статті 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
За приписами частини другої статті 4 ЗК України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до статті 5 ЗК України, земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
Згідно з пунктами а), б), к) частини першої, пунктом 2) частини другої статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських раду галузі земельних відносин належить, окрім іншого: розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать, зокрема, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Частиною першою статті 122 ЗК України закріплено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до статті 26 Конституції України - іноземці та особи без громадянства/що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Так, винятками, встановленими законами є положення статті 130 Земельного кодексу України де вказано, що Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.
На підставі частини 2, 3 статті 81 Земельного кодексу України - іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;
в) прийняття спадщини.
Частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України, передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Разом з тим слід зазначити, що статтею 145 цього Кодексу встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.
Так, відповідно до статті 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.
З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати лише тільки громадянину України.
Таким чином, після отримання громадянства іншої держави, позивач повинен був протягом року відчужити належну йому земельну ділянку.
З огляду на викладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази, правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги не належать до задоволення.
За правилами ст. 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області (вул.Героїв Небесної Сотні, 37, Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100 ) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Мельник