Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 серпня 2022 року Справа№200/1872/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Соборна, буд. 3) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в обробці заяви №818 від 26.01.2022 року, поданої ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , згідно довіреності стосовно виплати недоотриманої пенсії за померлу мати ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, які вмотивовані внутрішніми постановами Пенсійного фонду України;
- зобов'язати відповідача обробити зареєстровану заяву №818 від 26.01.2022 року, яку подано представником ОСОБА_2 згідно довіреності щодо виплати нарахованої недоотриманої пенсії померлої мати ОСОБА_1 за життя ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом;
- зобов'язати відповідача здійснити обробку заяви, яка буде прийнята та зареєстрована від 26.01.2022 року, визнати неправомірними дії використані при обробці документів.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю дій відповідача щодо відмови представнику позивача в обробці документу щодо отримання спадщини з підстав того, що дана заява не можу бути подана представником позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.02.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача до суду надав відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що згідно запиту нотаріусу від 24.09.2021 року № 380/02-14, Головним управлінням було надано відповідь про залишок недоотриманої пенсії з 27.09.2018 року по 31.07.2021 року на суму 72272,36 грн.
Залишок недоотриманої пенсії, у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 було розраховано за три роки перед днем звернення за недоотриманою пенсією по місяць смерті включно.
Стосовно заяви №818 від 26.01.2022 року про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_3 (дата смерті, актовий запис №3218 від 24.06.2021 року), яка була подана представником заявника ОСОБА_2 від спадкоємця ОСОБА_1 було прийнято рішення про відмову у виплаті недоотриманої суми пенсії від 26.01.2022 року з підстав того, що заява на виплату недоотриманої суми пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера не може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою померлої пенсіонерки ОСОБА_3 , що підтверджено паспортом громадянина України, свідоцтвом про право на спадщину, свідоцтвом про смерть.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України Серія НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Відповідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 виданого Краматорським відділом державної реєстрації цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 24.09.2021 складено запис №3218.
Згідно свідоцтва про право на спадщину від 25.01.2022 року державним нотаріусом Першої слов'янської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Першої макіївської державної нотаріальної контори Макаровою Н.І., посвідчено, що на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України спадкоємцем недоотриманої пенсії у розмірі 72272,36 грн., що знаходиться на зберіганні Відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкова справа №231/2021 зареєстрована в реєстрі за №1-7.
Листом від 26.10.2021 року №0500-1504/8-93094 Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області повідомило позивача, що залишок недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , буде розраховуватись за три роки, перед днем звернення за недоотриманою пенсією по місяць смерті включно. Залишок недоотриманої пенсії складає 72272,36 грн.
На запит представника позивача за довіреністю Заверюхі О.В. щодо виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , листом від 10.01.2022 року № 422-21723/3-15/-0500/22 Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області повідомило, що порядком №22-1 не передбачено надання заяви довіреним особам про виплату недоотриманої пенсії.
З листа вбачається, що заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера встановленого зразку може подаватись заявником разом із сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатності для сприйняття їх змісту через веб-портал з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 року №13-1 зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.08.2015 року за №991/27436, проте на час звернення з відповідною заявою відсутня технічна можливість подання заяви про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера.
Позивачу рекомендовано особисто звернутись до управління з заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області №914260842301 від 26.01.2022 року позивачу відмовлено у виплаті недоотриманої суми пенсії.
З рішення вбачається, що відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2021 року №33-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.12.2021 року за №1589/37211, яка набрала законної сили з 10.12.2021 року, виключено п.1.3 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» постанови Правління фонду України від 2.11.2005 року №22-1.
Виходячи з вищевикладеного, заява на виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера не може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 52 Закону №1058-IV, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Статтею 4 Закону №1058-IV (ч.ч. 1, 3) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до приписів ст. 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
З комплексного аналізу вищевикладених норм, суд встановив, що Законом №1058-IV не врегульовано порядок прийняття, реєстрації та розгляду заяв про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі Порядок № 22-1).
Пунктом 1.1. Порядку № 22-1 визначено, що заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - веб-портал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Пунктом 1.3. вказаного Порядку встановлено, що заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Пунктом 2.26. Порядку № 22-1 встановлено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2021 року № 33-1, яка набрала чинності 10.12.2021, затверджено Зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України (далі Постанова №33-1).
Згідно п. 1 Постанови №33-1 у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) в розділі І пункт 1.3виключено, у зв'язку з цим пункти 1.4-1.10 постановлено вважати відповідно пунктами 1.3-1.9.
Також внесено зміни в розділ IV Порядку № 22-1, зокрема в абзаці першому пункту 4.2 слова «сервісного центру» замінити словами «структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб».
В іншій частині п. 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 змін не зазнав та викладений в наступній редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин: «4.2. При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
-ідентифікує заявника (його представника);
-реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
-сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
-надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28розділу II цього Порядку;
-повідомляє про можливості подавати заяви через веб-портал;
-видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру(додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
-повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу».
Таким чином, алгоритм прийняття та реєстрації заяв про виплату недоотриманої пенсії померлого не змінився.
Приписами зазначеного порядку також не визначено випадків (винятків), коли заява не може бути прийнята та зареєстрована (відмова в реєстрації).
Поряд з цим, статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР), встановлює загальні засади правовідносин в сфері реалізації громадянами їх права на звернення до органів державної влади та регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відтак, згідно ст. 1 Закону № 393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст.2 Закону № 393/96-ВР, законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Стаття 3 вказаного Закону визначає заяву як звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Тобто заява позивача про виплату недоотриманої пенсії її померлої матері, як така що направлена на реалізацію її закріпленого в законодавстві права, відповідає визначенню заяви, закріплене Законі № 393/96-ВР.
Статтею 5 Закону № 393/96-ВР закріплено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Згідно ст. 7 Закону № 393/96-ВР, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Статтею 8 Закону № 393/96-ВР визначено категорії звернень, які не підлягають розгляду та вирішенню, до яких, зокрема, віднесено письмові звернення без зазначення місця проживання, не підписані автором (авторами), а також такі, з яких неможливо встановити авторство (анонімні); повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
З аналізу положень Закону №393/96-ВР випливає, що в разі надходження до органу звернення такий орган повинен об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №815/1178/17.
Системно проаналізувавши приписи законодавства, яким врегульовано порядок звернення громадян до органів державної влади та, зокрема, з заявами щодо реалізації громадянами права в сфері пенсійного забезпечення суд дійшов висновку, що Постановою № 33-1 обмежено реалізацію громадянами своїх прав на звернення до органів ПФУ через представників, що не відповідає приписам Конституції України, Закону України «Про звернення громадян».
Поряд з цим, виключення з тексту Порядку №22-1 п. 1.3. не змінило порядок прийняття та реєстрації заяви позивача, оскільки п. 4.2. Порядку №22-1 зобов'язує посадову особу ПФУ ідентифікувати заявника або його представника та зареєструвати заяву.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд встановив, що відповідачем безпідставно відмовлено в прийнятті у представника позивача заяви про виплату недоотриманої пенсії померлого та її реєстрації.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача опрацювати заяву позивача стосовно виплати недоотриманої пенсії за померлу матір позивача суд вважає, передчасними та такими, що заявлені наперед, оскільки порядок подальшого розгляду такої заяви визначений Порядком №22-1, реалізація якого в контексті спірних правовідносин має бути віднесена до дискреційних повноважень відповідача.
Що стосується встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача №914260842301 від 26.01.2022 року про відмову позивачу у виплаті недоотриманої суми пенсії за померлу ОСОБА_3 та зобов'язання відповідача прийняти та зареєструвати заяву від 26.01.2022 року №818, яку подано від імені ОСОБА_1 ОСОБА_2 , згідно довіреності щодо виплати нарахованої недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, згідно квитанції №0.0.2441017023.1 від 01.02.2022 року.
Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір в повному обсязі на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Соборна, буд. 3) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №914260842301 від 26.01.2022 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої суми пенсії за померлу ОСОБА_3 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти та зареєструвати заяву від 26.01.2022 року №818, яку подано від імені ОСОБА_1 ОСОБА_2 згідно довіреності щодо виплати нарахованої недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_3 .
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш