23 серпня 2022 року Справа № 160/8614/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,-
21.06.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (далі - позивач), до Дніпровської (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 20.01.2022 р. № UA110160/2022/000015/1;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110160/2022/000023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.09.2017 року між ТОВ «БІЛТЕКС» та компанією «ALISHA HOME TEXTILE (Республіка Узбекистан), укладено зовнішньоекономічний контракт №17-13-EX на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного контракту. 03.11.2017 року між (Республіка Узбекистан), укладено додаткову угоду до контракту, відповідно до якої змінено умови поставки. Згідно з пунктом 2.1 контракту товар загальною вартістю згідно з специфікації становить 79 078,11 доларів США, поставка якої здійснювалась в умовах CPT-Дніпро (Інкотермс-2010). З метою митного оформлення товару, позивач подав відповідачу митну декларацію №UА110160/2022/000573, разом з усіма документами, які підтверджують митну вартість товару, що підтверджується відповідними відомостями у графі 44 декларацій. Проте, відповідачем були прийняті оспорюванні рішення з посиланням на невідповідність поданих документів вимогам ч. 10ст. 58 Митного кодексу України. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. З огляду на викладене позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін з 18.07.2022 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
13.07.2022 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що при перевірці митного контролю за митною декларацією від 20.01.2022 р. №UA UА110160/2022/000573, а саме правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у Специфікації від 03.01.2022 №76 до контракту від 23.09.2017 №17-13-ЕХ ціна товару №3 «тканини махрові для рушників» визначена у розмірі 4,5 доларів США, загальною вартістю 8103,60 доларів США, проте, за результатом аналізу наданих до митного оформлення документів не можливо визначити, яка одиниця розрахунку вартості вищезазначеного товару, зазначають, що надані до митного оформлення банківські платіжні документи неможливо ідентифікувати із спірною партією товару, також наданий до митного оформлення прайс-лист компанії «СП ООО AISHA HOME TEXTILE» має суб'єктивний характер та не відповідає міжнародній практиці та поняттю «дійсної вартості», оскільки визначає умови поставки виключно «СРТ-Дніпро», зазначає, що з наданої калькуляції собівартості товару від 01.11.2021, неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, оскільки остання не містить відомостей щодо даної поставки товару. Отже, вищевказані розбіжності у документах, поданих позивачем разом з митною декларацією, які підтверджували вартість страхування товарів, як складової частини митної вартості товарів, виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення вартості страхування як складової частини заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1ст. 54 Митного кодексу України.
14.07.2022 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ТОВ «БІЛТЕКС» (покупець) та компанією ООО СП «AISHA HOME TEXTILE», (Республіка Узбекистан) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 17-13-ЕХ від 23.09.2017 року, за умовами якого продавець поставляє покупцю на умовах FСА-Наманган (Інкотермс-2010) товар, номенклатура, кількість, ціна, перелік та умови поставки якого визначаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 4.3 контракту загальна сума останнього становить 59 631 доларів США.
Базис поставки: ФСА-Наманган (пункт 1.3 контракту).
Пунктом п.4.1 контракту передбачено, що базис та ціна товару визначені в доларі США та умовах ФСА-Наманган, в які включені вартість товару, пакування та маркування.
Пунктом 5.1 контракту визначено, що оплата товару (партії товару) відбувається покупцем в наступному порядку:
- передоплата в розмірі 20% від вартості товару, передбаченому до поставки відповідно до специфікації, протягом 5 календарних днів з дня підпису специфікації;
- повна оплата товару в розмірі 100% буде проводитись протягом 5 банківських днів після отримання покупцем повідомлення про готовність товару, з урахуванням проведеного авансового платежу, пропорційно вартості товару, не пізніше дати відвантаження товару.
01.03.2019 року сторонами укладено додаткову угоду № 6, якою змінено пункт 5.1 контракту та викладено його у наступній редакції: оплата товару (партії товару) відбувається покупцем в наступному порядку:
- передоплата в розмірі 20% від вартості товару, відповідно до комерційного інвойсу до контракту;
- інші 80% - протягом 60 календарних днів від дати передачі товару покупцю на складі покупця.
03.11.2017 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до контракту № 17-13-ЕХ від 23.09.2017 року, яким зокрема змінено пункт 1.3 базис поставки СРТ-Дніпро.
До вказаного контракту сторонами погоджено специфікацію № 76 від 03.11.2021 року на поставку товару рушник махровий 40*70 на суму 562,80 дол.США, рушник махровий 50*90 на загальну суму 1341,00 дол.США, рушник махровий 70*140 на загальну суму 2866,50 дол.США, рушник махровий 40*70 на загальну суму 5614,00 дол.США, рушник махровий 50*90 на загальну суму 11007,00 дол.США, рушник махровий 70*140 на загальну суму 23897,25 дол.США, рушник махровий 100*150 на загальну суму 5678,01 дол.США, рушник махровий 33*70 на загальну суму 6007,06 дол.США, покривало махрове 200*200 на загальну суму 11029,49 дол.США, покривало махрове 200*220 на загальну суму 2971,40 дол.США, тканина махрова на загальну суму 8103,60 дол.США. Умовами поставки визначено: СРТ-Дніпро.
Сторонами було погоджено комерційний інвойс № 2 від 03.01.2022 року на товар «рушник махровий 40*70 см, 100% бавовна, 400 гр/м2 - 1005 шт., за ціною 0,56 дол.США, на загальну суму 562,80 дол.США»; «рушник махровий 50*90 см, 100% бавовна, 400 гр/м2 - 1490 шт., за ціною 0,90 дол.США, на загальну суму 1341,80 дол.США»; «Рушник махровий 70*140 см, 100% бавовна, 400 гр/м2 - 1470 шт., за ціною 1,95 дол.США, на загальну суму 2866,50 дол.США»; «рушник махровий 40*70 см, 100% бавовна, 400 гр/м2 - 10025 шт., за ціною 0,56 дол.США, на загальну суму 5614,00 дол.США»; «рушник махровий 50*90см, 100% бавовна, 400 гр/м2 -12230шт., за ціною 0,90 дол.США, на загальну суму 11007,00 дол.США»; «рушник махровий 70*140см, 100% бавовна, 400 гр/м2 -12255шт., за ціною 1,95 дол.США, на загальну суму 23897,25 дол.США»; «рушник махровий 100*150см, 100% бавовна, 400 гр/м2 -1899шт., за ціною 2,99 дол.США, на загальну суму 5678,01 дол.США»; «рушник махровий 33*70см, 100% бавовна, 500 гр/м2 -10357шт., за ціною 0,58 дол.США, на загальну суму 6007,06 дол.США»; «покривало махрове 200*200, 100% бавовна, 380 гр/м2 -1457шт., за ціною 7,57 дол.США на загальну суму 11029,49 дол.США», «покривало махрове 200*220, 100% бавовна, 380 гр/м2 -358шт., за ціною 8,30 дол.США, на загальну суму 2971,40 дол.США», «тканина махрова 220, 100% бавовна, 380 гр/м2 -1800,80шт, на загальну суму 8103,60 дол.США». Умовами поставки визначено: СРТ-Дніпро.
Оплату за поставлений товар здійснено 11.01.2022 року у сумі 20705,00 доларів США, 11.01.2022 року у сумі 37 232,94 доларів США, та 05.04.2022 року у сумі 30 000,00 доларів США. що підтверджується банківськими платіжними документами (свіфт).
З метою митного оформлення ввезеного товару, ввезеного відповідно до контракту № 17-13-ЕХ від 23.09.2017 року, вказаного комерційного інвойсу № 2 від 03.01.2022 року позивачем було подано відповідачу митну декларацію №UА110160/2022/000573 від 20.01.2022 року.
На підтвердження митної вартості товару ТОВ «БІЛТЕКС» надано до митного органу: пакувальний лист від 03.01.2022 р., рахунок - фактуру (інвойс) № 02 від 03.01.2022 р., автотранспортну накладну № 00001508 від 03.01.2022 р., платіжне доручення свіфт від 11.01.2022 р. та від 17.01.2022 р., прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 03.01.2022 р., розрахунок ціни (калькуляція) від 03.01.2022 р., доповнення до зовнішнтоекономічного договору (контракту) додаткова угоду №1 від 03.11.2017 р., №2 від 07.12.2017 р.; угода №3 від 19.12.2017 р., №6 від 01.03.2019 р.,№7 від 27.05.2019 р., № 10 від 01.07.2019 р., № 16 від 31.12.2020 р., №19 від 12.08.2021 р.,№20 від 30.12.2021 р.; специфікацію № 76 від 03.01.2022 р., зовнішньоекономічний контракт № 17-13-ЕХ від 23.09.2017 р., договір про надання послуг митного брокера № 01/2015 від 30.10.2015 р., сертифікат про походження товару форми СТ-1, акт експертизи № 209010000601 від 03.01.2022 р., прибуткова накладна № 2308 від 29.12.2021 р.
Митна вартість товару ТОВ «БІЛТЕКС» визначена за основним методом - за ціною договору.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару виявлені розбіжності у наданих документах, а саме:
1) ТОВ «БІЛТЕКС» (38598848) до митного контролю та оформлення за ЕМД від 20.01.2022 №UA110160/2022/000573 заявлено партію товару, імпортовану за контрактом від 23.09.2017 №17-13-ЕХ з компанією «СП ООО «AISHA HOME ТЕХТІLЕ» та комерційним рахунком від 03.01.2022 №02. Відповідно до поданої декларантом Специфікації №76 від 03.01.2022 до контракту від 23.09.2017 №17-13-ЕХ умови поставки товару «СРТ-Днепр» та ціною за одиницю в доларах США 4,5 (товар 3) та загальною вартістю 8103,60 доларів США. Проте, наданими до митного оформлення за вищезазначеної ЕМД не визначено, яка одиниця розрахунку вартості товару, що постачається.
2) В якості підтвердження умов оплати за товар передбачених Додатком № 6 від 01.03.2019 до контракту від 23.09.2017 №17-13-ЕХ декларантом подано SWIFT від 11.01.2022 року, від 17.01.2022 року, від 11.01.2022 року на загальну вартість 87937,94 доларів США. Проте у наданому SWIFTi від 11.01.2022 у гр.70 «інформація про грошовий переказ» зазначені два інвойси, з яких один на дану поставку товару з вказаною сумою - 15816,00 дол.США. У двох інших SWIFTax у гр.70 «інформація про грошовий переказ» зазначена підстава для перерахунку грошових коштів тільки зовнішньоекономічний контракт, таким чином дані банківські документи не можливо ідентифікувати до даної поставки товару. Або якщо, прорахувати суму що була сплачена підприємством на користь продавця СП ООО "AISHA HOME TEXTILE" складає 83 048,94 дол.США, що складає суму більшу ніж декларантом заявлена до митного оформлення. На підставі даної інформації митний орган може дійти висновку, що підприємством ТОВ «БІЛТЕКС» сума за поставлену партію товару є більшою ніж заявлена до митного оформлення.
3) Згідно загальносвітової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. Прайс-лист компанії «СП ООО AISHA HOME ТЕХТІLЕ», наданий декларантом, має суб'єктивний характер та не відповідає міжнародній практиці, оскільки визначає умови поставки виключно «СРТ-Днепр».
4) Також декларантом подано калькуляцію собівартості товару від 01.11.2021, проте вказана калькуляцію не можливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, оскільки остання не містить відомостей щодо даної поставки товару.
На підставі ч. 3 статті 53 Митного кодексу України Дніпровською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору;
4) каталоги висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
5) копію декларації країни відправлення.
З огляду на те, що наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митною декларацією, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, ТОВ «БІЛТЕКС» відповідним листом №20/01-01 від 20.01.2022 року повідомлено Дніпровську митницю про неможливість надати інші документи.
У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110160/2022/000023.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110160/2022/000015/1 від 20.01.2022 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110160/2022/000023.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України).
Відповідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 1, 2, 3ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.
Приписами ст.337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.
Примітками до п. 2 статті VІІ «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.
Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до п. 4ст. 57 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1ст. 57 Митного кодексу України.
При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 1статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA110160/2022/000015/1 від 20.01.2022 року, підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що з метою митного оформлення ввезеного товару, відповідно до контракту № 17-13-ЕХ від 23.09.2017 року позивачем було подано відповідачу митну декларацію від 20.01.2022 р. №UА110160/2022/000573, за якою позивачем ввезено товар у кількості на загальну суму 79 078,11 дол.США.
Специфікацією № 76 від 23.09.2017 року визначено поставку товару на загальну суму 79 078,11 дол.США.
Також за інвойсом № 02 від 03.01.2022 року позивачем придбаний зазначений товар на загальну суму на загальну суму 79 078,11 дол.США.
Отже, доводи відповідача щодо не визначення одиниці розрахунку вартості товару, що постачається, є хибними.
Позивачем у позові зазначено, що на виконання п. 2.1 Контракту, 03.01.2022 р. сторони уклали Специфікацію №76 на суму 79 078,11 доларів США, у зв'язку із чим компанією СП ООО «AISHA HOME ТЕХТІLЕ» 03 січня 2022 року було виставлено рахунок № 02 із зазначенням найменування товару, артикулу, ціни за одиницю товару тощо на суму 79 078,11 доларів США. На виконання умов додаткової угоди № 6 від 01.03.2019 р. до контракту позивач 11 січня 2022 року сплатив 20 705,00 доларів США компанії СП ООО «AISHA HOME ТЕХТІLЕ», з яких: попередню оплату у розмірі 15 816 доларів США на підставі рахунку № 02 від 03.01.2022 p., 4 889,00 доларів США на підставі рахунку № 05 від 10.01.2022 р., зазначає що рахунок № 05 від 10.01.2022 р. не стосується Специфікації № 76 від 03.01.2022 р., ще одним SWIFT - платіжом від 11.01.2022 р. позивач сплатив 37 232,94 доларів США компанії СП ООО «AISHA HOME ТЕХТІLЕ», в даному SWIFT - платіжу є посилання на відповідний Контракт та 18 січня 2021 року, позивач сплатив ще 30 000,00 доларів США компанії СП ООО «AISHA HOME ТЕХТІLЕ», що підтверджується SWIFT - платіжом від 18.01.2022 р., у якому також є посилання на контракт.
Щодо ненадання заявок покупця, невідповідності прейскуранту (прайс-листа) та калькуляції собівартості товару суд вказує, що Митним кодексом України не передбачено, що такі документи є джерелом відомостей про митну вартість товару. Наведені документи, у відповідності до вимог статті 53 Митного кодексу України не відносяться до документів, які підтверджують митну вартість товару.
Прейскурант (прайс-лист) та калькуляція собівартості товару складається відправником (продавцем); до таких відносин позивач не має відношення, оскільки участі у них не приймає.
Позивачем було надано відповідачу прайс лист від 03.01.2022 р., відповідно до якого умови поставки СРТ-Дніпро (Інкотермс - 2010), та в якому зазначені найменування товару, артикул, ціна тощо. Даний прайс-лист адресований широкому колу покупців для експорту товарів в Україну та не може бути підставою для коригування митної вартості товару. Крім цього, зазначення у прайс-листі умов поставки є необхідним для визначення дійсної вартості товару за цим прайс-листом.
Суд вказує, що митним органом не доведено та судом під час розгляду справи не встановлено, яким чином вказані недоліки вплинули на визначення митної вартості товару.
Крім того, всі інші відомості у декларації країни відправлення кореспондується повністю з документами, які надані позивачем до митного оформлення, а саме: вага, кількість, найменування, вартість товару.
Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 Митного кодексу України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Щодо посилань митного органу на те, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15.
Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.
З доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, якими мотивовані спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару від 20.01.2022 р. №UА 110160/2022/000015/1 не має жодного відношення до саме числового визначення заявленої ТОВ «БІЛТЕКС» митної вартості та носять формальний характер.
Крім того, відповідно до наявних даних, визначена митним органом митна вартість товару, грунтується на раніше визнаній органом ДМС вартості за попередніми оформленнями за подібними товарами.
Разом з тим, в рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. В рішенні не наведена навіть назва товару, митна вартість якого взята за основу. Не дано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорюване рішення №UA110160/2022/000015/1 від 20.01.2022 року прийнято без урахуванням усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства.
Вирішуючи вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятої на підставі оскаржуваного рішення №UA110160/2022/000015/1 від 20.01.2022 року, суд виходить з того, що відповідно до ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Отже, картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків для декларанта.
Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA110160/2022/000023, прийнята на підставі скасованого рішення та буде автоматично скасована митним органом, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішення Дніпровської митниці, а тому дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Згідно із ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2 481,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №17385 від 30.03.2022 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2 481,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Дніпровської митниці, оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат визначений виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн., та витрат, пов'язаних із залученням перекладача, у розмірі 330, 00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Клопотань про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу представником відповідача не заявлено.
При цьому, відповідач надав заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу та витрат пов'язаних із залученням перекладача, оскільки такі витрати є не співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ТОВ «БІЛТЕКС» у справі №160/8614/22 здійснював адвокат Соколов Дмитро Ігорович, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № ДП 3073 від 18.05.2016 року.
Судом встановлено, що 02 січня 2022 року між ТОВ «БІЛТЕКС» та Адвокатським об'єднанням «СМАРТ ЮРИСТ» було укладено договір про надання правової допомоги № 69, відповідно до якого правова допомога надається адвокатами Адвокатського об'єднання Соколовим Дмитром Ігоровичем та Циганком Романом Олексійовичем. Договором передбачено, що надана правова допомога оплачується в розмірах та на умовах погоджених сторонами в додатках.
На виконання умов договору, 01 квітня 2022 року ТОВ «БІЛТЕКС» та Адвокатське об'єднання уклали Додаток № 6 до договору, відповідно до якого адвокатське об'єднання на умовах Договору зобов'язується надати Позивачу наступні послуги з надання правової допомоги:
1. Підготовка та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про скасування рішення про коригування митної вартості від 20.01.2022 р. №UА 110160/2022/000015/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 110160/2022/000023;
2. Супровід даної справи в суді першої інстанції».
Вартість послуг за Додатком № 6 до Договору складає 5 000,00 грн.
Відповідно до Додатку № 6 від 01 квітня 2022 року до Договору, позивач 12 квітня 2022 року на підставі рахунку на оплату № 263 від 11 квітня 2022 року сплатив Адвокатському об'єднанню «СМАРТ ЮРИСТ» 5 000,00 грн.
Отже, загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі склала 5000,00 грн.
Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п'ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Так, враховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що робота з матеріалами справи, формування правової позиції, аналіз та збирання доказової бази, підготовка (складання) та подання позовної заяви до суду не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
При цьому, судом враховано, що сама по собі справа є не складною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Отже, враховуючи складність справи, ціну позову, а також те, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без участі адвоката в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що вартість заявлених послуг на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., не відповідають критерію співмірності розміру витрат з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, тому суд вважає їх надлишковими та такими, що не відповідають приписам статті 134 КАС України і відповідно такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу у справі №160/8614/22 підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин, заява представника позивача щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Щодо відшкодування витрат пов'язаних із залученням перекладача, у розмірі 330, 00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з ч. 3 ст. 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
Частиною 5-6 ст. 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
До позовної заяви позивачем надано копії платіжних доручень свіфт із офіційним перекладом на українську мову.
Згідно з акту надання послуг №312 від 13.06.2022 року, ТОВ «БІЛТЕКС» з одного боку та ТОВ «ФОРМАТ ПОСЛУГ» з іншого боку уклали цей акт про надання послуг перекладу з англійської мови на українську мову на загальну суму 330,00 грн.
В матеріалах справи міститься платіжне доручення №17882 від 14.06.2022, згідно з яким ТОВ «БІЛТЕКС» сплатило ТОВ «ФОРМАТ ПОСЛУГ» суму у розмірі 330,00 грн за послуги перекладу документів згідно акта виконаних послуг №312 від 13.06.2022 року.
ТОВ «ФОРМАТ ПОСЛУГ», як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №39111446, зареєстроване як юридична особа, одним із видів діяльності якої є надання послуг перекладу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми сплачених витрат, пов'язаних із залученням перекладача, у розмірі 330, 00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, заява щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., та витрат, пов'язаних із залученням перекладача, у розмірі 330, 00 грн., підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст.2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд.11, код ЄДРПОУ 38598848) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA10160/2022/000015/1 від 20.01.2022 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд.11, код ЄДРПОУ 38598848) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43971371) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481, 00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00) коп.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд.11, код ЄДРПОУ 38598848) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43971371) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд.11, код ЄДРПОУ 38598848) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43971371) суму сплачених витрат понесених по оплаті послуг з перекладу документів в розмірі 330,00 (триста тридцять 00 копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець