22 серпня 2022року м. Київ
Справа № 372/3759/21
Провадження № 22-ц/824/8490/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 лютого 2022 року у складі судді Тиханського О. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Позов мотивувала тим, що з 21 грудня 2007 року по 13 жовтня 2014 року сторони перебували у шлюбі. За час перебування у шлюбі у сторін народились діти: син ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишилися проживати разом з позивачем.
ОСОБА_6 продовжує навчатися на 4 курсі денного відділення у Київському енергетичному фаховому коледжі, термін закінчення навчання 30 червня 2022 рік. Добровільної допомоги відповідач не надає.
ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходів, до закінчення навчання.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада
2021 року відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Справу призначено до розгляду по суті.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 29 вересня 2021 року до закінчення навчання, однак не довше, як до досягнення двадцяти трьох років.
Роз?яснено, що право на утримання (стягнення аліментів) припиняється у разі припинення навчання.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернуто до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_6 є повнолітнім, який продовжує навчання, потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, відповідач допомогу на його утримання не надає, доказів неможливості сплати аліментів не надав. А тому, суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, починаючи з 29 вересня 2021 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 24 травня 2022 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 лютого 2022 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
23 червня 2022 року ОСОБА_2 засобами поштового зв?язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 лютого 2022 року та прийняти нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи
з 29 вересня 2021 року до закінчення навчання, але не довше, як до досягнення двадцяти трьох років.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими стягнутого розміру аліментів. Позивачем не надано жодних відомостей про дохід відповідача, не надано одних доказів на обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина у частці від доходу відповідача. Заявник вказує, що він буду суб?єктом підприємницької діяльності, постійного доходу не має. Проте, допомогу старшому сину надавав та надає постійно, як через матір, так і особисто сину. За минулий рік заявником було надано кошти сину на придбання автомобіля.
Рух апеляційної скарги та матеріалів справи
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 28 червня 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Витребувано з Обухівського районного суду Київської області матеріали цивільної справи № 372/3759/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
28 липня 2022 року матеріали цивільної справи № 372/3759/21 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2022 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа в силу закону є малозначною (пункт 3 частина шоста стаття 19 ЦПК України).
А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Доводи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Позиція Київського апеляційного суду
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 21 грудня 2007 року між сторонами було зареєстровано шлюб.
За час проживання у шлюбі, у сторін народились діти: син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 жовтня 2014 року у справі № 372/3791/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, вирішено:
- шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 грудня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 554, розірвати;
- після розірвання шлюбу залишено позивачеві прізвище « ОСОБА_9 »;
- стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки - ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 675,00 грн щомісячно, починаючи з 28 липня 2014 року до досягнення дітьми повноліття.
Допущено негайне виконання судового рішення у частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом з матір?ю -
ОСОБА_1 .
Згідно довідки від 02 липня 2021 року № 3534, ОСОБА_6 , 2003 року народження, навчається на ІV курсі Київського енергетичного фахового коледжу, денного відділення, за спеціальністю 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка». Термін закінчення навчання - 30 червня 2022 рік.
З доданих до апеляційної скарги матеріалів, а саме податкових декларацій, вбачається, що ОСОБА_2 є суб?єктом підприємницької діяльності, та отримав дохід за: 2017 рік - 252000,00 грн; 2018 рік - 452000,00 грн; 2019 рік - 490800,00 грн; 2021 рік - 317000,00 грн.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 199 CК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Указане судам також роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що повнолітній син ОСОБА_6 продовжував навчатися та у зв'язку з цим потребував матеріальної допомоги, а ОСОБА_2 , будучи працездатним, має можливість надавати таку допомогу, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 29 вересня 2021 року і до припинення його навчання, а саме до 30 червня 2022 року.
Доказів скрутного матеріального становища відповідача, що унеможливлює утримання ним свого повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, суду не надано.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від
18 липня 2006 року).
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 лютого 2022 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, а заочногорішення Обухівського районного суду Київської області від 17 лютого 2022 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 лютого
2022 року залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна