22 серпня 2022 року м. Київ
Справа №754/388/16-ц
Провадження № 22-ц/824/8187/2022
Резолютивна частина постанови оголошена 17 серпня 2022 року
Повний текст постанови складено 18 серпня 2022 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Стеблевським Андрієм Олексійовичем, на рішення Деснянського районного суду міста Києва
від 26 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданих залиттям квартири,-
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданих залиттям квартири.
Позов мотивовано тим, що 15 вересня 2015 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 . Після виявлення залиття позивач викликав працівників Житлово-експлуатаційної дільниці № 310 для фіксації та встановлення причин залиття.
16 вересня 2015 року на заявку позивача було відредаговано, з'явились співробітники Житлово-експлуатаційної дільниці № 310, які встановили, що залиття квартири позивача сталось з квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться двома поверхами вище. За результатами обстеження був складений Акт про залиття від 16 вересня 2015 року та Акт повторного обстеження квартири № 76
від 28 вересня 2015 року.
В результаті залиття кватира позивача зазнала матеріальної шкоди у вигляді матеріального збитку, завданого внутрішньому оздобленню квартири та пошкодження майна позивача.
ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 38100 грн. та понесену моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн, а також витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 1 250,00 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15 січня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих залиттям квартири. Справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: «Яка вартість матеріальної шкоди, завданої залиттям 15 вересня
2015 року квартири АДРЕСА_1 ?».
Провадження у справі зупинено до проведення експертизи.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17 липня 2017 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих залиттям квартири. Справу призначено до судового розгляду.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 вересня
2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих залиттям квартири задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 38 100,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі
974,40 грн.
05 грудня 2019 року відповідачем - ОСОБА_2 подано заяву про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 не була повідомлена належним чином, про розгляд справи. Крім того, при постановленні рішення не були враховані обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме висновки експертизи.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року поновлено ОСОБА_2 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року в цивільній справі № 754/388/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих залиттям квартири.
Прийнято до розгляду заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року в цивільній справі
№ 754/388/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих залиттям квартири та призначити її до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 травня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих залиттям квартири задоволено.
Скасовано заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Аргументи сторони відповідача
15 липня 2020 року ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву в якій вона з позовними вимогами не погодилась, вважала їх протиправними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Акт залиття від 16 вересня 2015 року не може слугувати належним та допустимим доказом вини відповідача в заподіянні майнової шкоди позивачу, оскільки ймовірну причину залиття було зафіксовано зі слів слюсаря-сантехніка та не було проведено комісійного обстеження місця аварії і встановлення фактичної причини залиття. Також, в додатках до відзиву було долучено висновок експертного дослідження № 8-3/16 від 13 вересня 2017 року в якому зазначено, що наданий на дослідження шланг має пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу та його розрив. Виявлені пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу були утворені в результаті значного тиску, спрямованого на зовнішню поверхню шлангу з послідуючим послабленням його конструкції. Виявлені пошкодження у вигляді розривів гумового матеріалу були утворені в результаті внутрішнього тиску рідини на пошкодження ділянки стінок шлангу під час його експлуатації.
Додаткові аргументи сторони позивача
12 серпня 2020 року стороною позивача було подано відповідь на відзив, в якій остання категорично відхилила заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву. Вказувала, що висновком судово-будівельної експертизи, вже було встановлено розмір позивачеві затопленням збитку, а також зазначено, що у аналогічній справі
№ 754/385/16-ц позовні вимоги власників квартир № 80 , що розташовані вище про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири задоволено. З приводу зауважень відповідача щодо форми складання Акта про залиття позивачем зазначено, що комісією було встановлено, а відповідачем не оскаржується, що причиною залиття став порив гнучкої підводки на зливний бачок унітаза в сантехнічному вузлі квартири № 84 , яка була встановлена власником квартири самостійно. Щодо аргументів відповідача стосовно ймовірного надмірного тиску в системі водопостачання, що призвело до залиття та щодо висновку експерта, стороною позивача наголошено, що жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаних обставин стороною відповідача не надано.
Додаткові аргументи сторони відповідача
17 вересня 2021 року стороною відповідача було подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, про істотні порушення законодавчих, відомчих, нормативних документів тощо, які впливають на результати проведеної судової будівельно-технічної експертизи та їх достовірність у зв'язку з консультативним висновком з рецензування висновку експертів № 9798/16-43 від 31 травня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданих залиттям квартири задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 38 100,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі
974,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що саме на власника покладається обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної у зв'язку із використанням належного йому майна. А оскільки залиття квартири позивачки відбулося внаслідок вини відповідачки, то шкода, заподіяна залиттям квартири, підлягає стягненню саме з відповідача, як власника квартири. Так як розмір завданої матеріальної шкоди становить 38 100,00 грн., суд вважав, що наявні достатні підстави для стягнення завданої матеріальної шкоди саме в цьому розмірі.
Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн, суд першої інстанції керувався вимогами розумності і справедливості, характером правопорушення, глибиною фізичних та душевних страждань, ступеню вини відповідача, який завдав моральної шкоди позивачу.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
16 червня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Стеблевський А. О. через засоби поштового зв?язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не надана належна оцінка доказам, на підставі яких позивач обґрунтовував свої вимоги. На думку заявника, не можливо було покласти в основу рішення акт про залиття квартири позивача від 16 вересня 2015 року, оскільки вказаний акт не відповідає вимогам чинного законодавства а ні по формі, а ні по суті, в зв'язку з чим він не може бути визнаним як першим і найважливішим документом для встановлення причинного зв'язку між затопленням і зазначеною позивачами матеріальною шкодою. Належним чином не було проведено відповідними спеціалістами обстеження в її квартирі сантехнічного обладнання для з'ясування причини залиття, в зв'язку з чим як судом так і комісією не було встановлено її вини в залитті квартири позивачів. При цьому суд безпідставно не взяв до уваги висновок експертизи від 13 вересня 2017 року № 8-3/16 Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, яким встановлено, що наданий на дослідження шланг має пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу та його розривів. Виявлені пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу були утворені в результаті значного тиску, спрямованого на зовнішню поверхню шлангу з послідуючим послабленням його конструкції. Виявлені пошкодження у вигляді розривів гумового матеріалу були утворені в результаті внутрішнього тиску рідини на пошкоджені ділянки стінок шлангу під час його експлуатації. З наведеного висновку вбачається, що порив гнучкої підводки на зливний бочок унітаза (шлангу) в санвузлі квартири відповідачки стався внаслідок значного тиску води (гідроудару) на зовнішню поверхню шлангу, а не внаслідок халатності або бездіяльності відповідачки. Відповідачка не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з неї моральної шкоди. Суд не врахував її дії стосовно врегулювання відшкодування шкоди позивача в добровільному порядку шляхом проведення ремонтних робіт.
Рух апеляційної скарги та матеріалів справи
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 17 червня 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року витребувано з Деснянського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 754/288/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданих залиттям квартири.
05 липня 2022 року матеріали цивільної справи № 754/388/16-ц надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Стеблевським А. О., на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Заявнику необхідно було подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.
25 липня 2022 року до Київського апеляційного суду від представника
ОСОБА_2 - адвоката Стеблевського А.О. на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суд від 07 липня 2022 року надійшла заява про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Стеблевського А. О. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва
від 26 листопада 2021 року задоволено та поновлено його.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Стеблевським А. О., на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданих залиттям квартири.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 38100 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248100,00 грн).
Доводи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Позиція Київського апеляційного суду
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є власником квартири
АДРЕСА_2 .
15 вересня 2015 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1 .
З Акту від 16 вересня 2015 року, складеного комісією ЖЕД № 310 вбачається, що 15 вересня 2015 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 з квартири № 84 . Залиття відбулося внаслідок пориву гнучкої підводки на зливний бачок унітаза в сантехнічному вузлі квартири № 84 , встановленої мешканцями самостійно.
Позивачем також надано Акт від 28 вересня 2015 року складений комісією ЖЕД
№ 310, який підтверджує висновки викладені в акті від 16 вересня 2015 року.
Обидва акти підписані позивачем та відповідачем.
Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, що виник внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 від 15 жовтня 2015 року, вартість матеріального збитку, завданого внаслідок залиття становить 38 100,00 грн.
У висновку експертного дослідження Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №8-3/16 від 13 вересня 2017 року, долученому відповідачем, зазначено, що наданий на дослідження шланг має пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу та його розрив. Виявлені пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу були утворені в результаті значного тиску, спрямованого на зовнішню поверхню шлангу з послідуючим послабленням його конструкції. Виявлені пошкодження у вигляді розривів гумового матеріалу були утворені в результаті внутрішнього тиску рідини на пошкодження ділянки стінок шлангу під час його експлуатації.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішенняв повній мірі не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Статтею 177 ЖК України громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.
Відповідно до вимог статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно із частиною третьою статті 156 ЖК України власник квартири та члени його сім'ї повинні дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири).
Враховуючи викладені положення діючого законодавства, саме на власника покладається обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної у зв'язку із використанням належного йому майна.
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення завданої матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довела належними та допустимими доказами факт залиття її квартири внаслідок неправомірних дій відповідача, розмір завданих збитків, тоді як відповідач не спростувала своєї вини у залитті квартири позивача.
Київський апеляційний суд погоджується із такими висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Факт залиття квартири, власником якої є позивач, підтверджується актами про залиття, складеними комісією ЖЕД № 310 від 16 вересня 2015 року та від 28 вересня
2015 року.
Причиною затоплення квартири, власником якої є позивач, стало прорив гнучкої підводки на зливний бачок унітаза в сантехнічному вузлі квартири № 84 , встановленої мешканцями самостійно.
Розмір збитків, завданих внаслідок затоплення квартири позивача, визначений звітом про оцінку вартості матеріального збитку, що виник внаслідок залиття квартири
АДРЕСА_1 від 15 жовтня 2015 року, та відповідачем не спростований.
Вину у завданій позивачу шкоді відповідачем не спростовано.
Посилання відповідачки на висновок Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 8-3/16 від 13 вересня 2017 року, як на доказ відсутності її вини у спричиненні шкоди позивачам залиттям квартири, не заслуговують на увагу, оскільки вказаний висновок не відповідає вимогам статті 102 ЦПК України.
Так зі змісту вказаних висновків експертного дослідження вбачається, що воно проведено за ініціативою відповідачки і предметом дослідження був наданий нею шланг, який за висновками експерта,має пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу та його розривів. Виявлені пошкодження у вигляді відсутності окремих ділянок гумового матеріалу були утворені в результаті значного тиску, спрямованого на зовнішню поверхню шлангу з послідуючим послабленням його конструкції. Виявлені пошкодження у вигляді розривів гумового матеріалу були утворені в результаті внутрішнього тиску рідини на пошкоджені ділянки стінок шлангу під час його експлуатації.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вказане дослідження було проведено більше двох років з моменту залиття квартири позивача,в ньому відсутні дані походження шлангу та прив'язка його до подій залиття. Експертом не виконана вимога частини сьомої статті 102 ЦПК України, оскільки висновок не містить попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Таким чином, встановивши, що позивач довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суди першої дійшов правильного висновку, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачем.
Відповідач не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляла та не надала інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн, суд першої інстанції керувався вимогами розумності і справедливості, характером правопорушення, глибиною фізичних та душевних страждань, ступеню вини відповідача, який завдав моральної шкоди позивачу.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Загальні підстави виникнення зобов'язання з відшкодування моральної шкоди визначені частиною другою статті 23 ЦК України, статтею 1167 ЦК України.
Пункт 3 частини другої статті 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чим близьких родичів.
Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що моральна шкода полягає не тільки у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, а й щодо членів її сім'ї чи близьких родичів. Таке визначення законодавцем моральної шкоди, дає підстави вважати, що встановлена судом наявність такої шкоди є самостійною підставою для її відшкодування за доведення та встановлення інших складових цивільно-правової відповідальності: протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини заподіювача.
Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди..
Звертаючись до суду з позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди саме в розмірі 15 000.00 грн, ОСОБА_1 зазначила, що вона зазнала душевних страждань пов'язаних з пошкодженням її майна, порушення нормальних побутових умов мешкання в квартирі позивача та її дітей. Крім того, після залиття в квартирі виникла підвищена вологість, через що стан здоров'я дітей різко погіршився. Через залиття було виведено з ладу розетки та вимикачі світла, що унеможливлює користування побутовими електричними приладами.
Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). Справедливістю є оптимальний баланс інтересів осіб, з урахуванням засад розумності і добросовісності.
Справедливість механізму відшкодування моральної шкоди передбачає надання права на застосування зазначеного способу захисту цивільних прав і інтересів у випадках, коли з огляду на суть порушених немайнових прав застосування всіх інших засобів юридичного впливу не забезпечує мінімізації завданих особі немайнових витрат ефективніше, ніж таке відшкодування моральної шкоди.
За змістом частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Частиною четвертою зазначеної статті передбачено, що суд застосовує при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції визначає справедливий розгляд справи, як елемент принципу верховенства права, із чого виходить у своїх рішеннях і Європейський Суд з прав людини, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій закріплених статтею 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають права на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (пункт 32 рішення «Наталія Михайленко проти України» від 30 травня 2013 року).
Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди»
(лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз'яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.
Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Враховуючи вимоги розумності і справедливості, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини відповідачки, яка завдала моральної шкоди позивачу, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , має становити 1 000,00 грн.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року в частині розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню з 15 000,00 грн до 1 000,00 грн.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин Київський апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року відповідно до правил статті 376 ЦПК України підлягає зміні, шляхом зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню з 15 000,00 грн до 1 000,00 грн
В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва
від 26 листопада 2021 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Стеблевського Андрія Олексійовича задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню змінити, зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню з 15 000,00 грн до 1 000,00 грн.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від
26 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна