Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 753/5416/22
Номер провадження 33/824/2172/2022
Головуючий у суді першої інстанції К.В. Шаповалова
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач
12 серпня 2022 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., переглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2022 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП не зазначено, громадянина України,
працюючого директором ПП «Прецедент»,
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в ромірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 496 грн 20 коп.
Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Зазначив, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього йому не було роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить відсутність підпису у відповідній графі, що є порушенням ч. 2, ч. 4 ст. 256 КУпАП. Зокрема у протоколі не зазначено відомостей про свідків, відтак недопустимим доказом у справі вважає пояснення свідка ОСОБА_2 . А тому вважає протокол недопустимим доказом у справі, оскільки суд самостійно відшукував докази на користь обвинувачення, чим порушив принцип рівності сторін процесу та право на захист. Судом не враховано, що обвинувачення ґрунтувалося на поясненнях потерпілої і свідка, які суперечать поясненням ОСОБА_1 , а інших об'єктивних доказів матеріали справи не містять. Суддя суду першої інстанції не надав оцінку обставинам, що дискредитують пояснення потерпілої як доказ. Вони є суб'єктивними і не підтверджуються іншими об'єктивними фактичними обставинами, оскільки містять нерозв'язні протиріччя.
Суддя не звернув уваги на те, що у матеріалах справи відсутні докази перебування особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у стані сп'яніння, не звернув увагу на зміну пояснень потерпілої щодо обставин подання позову про розлучення, відвідування психолога.
Звернув увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які конкретно погрози та образи висловлювалися щодо потерпілої і чи призвели вони до психологічного розладу, побоювань, а також чи завдали вони шкоди психічному стану потерпілої особи, або що могли завдати таку шкоду. В протоколі про адміністративне правопорушення також вказано про бійку, але такі дії не кваліфіковані як фізичне насильство.
Також посилався на порушення права на справедливий суд, зумовлений упередженим ставленням до нього судді суду першої інстанції.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених підстав.
ОСОБА_3 та її представник - адвокат Сухомлинова Н.І. у судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти задоволення апеляційної скарги, постанову судді суду першої інстанції просили залишити без змін як законну та обґрунтовану.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_3 та її представника - адвоката Сухомлинової Н.І., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають до з'ясування питання чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, рішення приймається на підставі доказів оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Переглядачи справу апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції згідно з нормами КУпАП всебічно, повно та об'єктивно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам у їх сукупності та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є обґрунтованими, що підтверджується дослідженими доказами та ґрунтується на вимогах закону.
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №454784 від 03.06.2022 вбачається. що ОСОБА_1 03 червня 2022 року о 22 год 00 хв, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинив сімейну сварку з дружиною ОСОБА_3 , в ході якої виражався нецензурною лайкою, кидався у бійку та душив, чим своїми діями завдав психологічного болю, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в: умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого; невиконанні термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений; неповідомленні уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення термінового заборонного припису.
Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов'язаний був при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров'ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжи, тощо) і це є обов'язковим.
Відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно зі статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство є формою домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Суб'єкт загальний - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Особливий - особа, на яку вже було накладено адміністративне стягнення за вчинення аналогічного правопорушення - частина друга цієї статті).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України», «Швидка проти України» та інших.
Аналіз диспозиції та санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію «кола адресатів» та критерію «мети та тяжкості наслідків». Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв'язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 7, ст. 17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №454784 зазначено, що ОСОБА_1 03 червня 2022 року о 22 год 00 хв, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинив сімейну сварку з дружиною ОСОБА_3 , в ході якої виражався нецензурною лайкою, кидався у бійку та душив, чим своїми діями завдав психологічного болю, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Крім того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 , відповідно до якої вона просить притягнути її чоловіка до адміністративної відповідальності у зв'язку із постійним побиттям та постійними приниженням її та їхніх дітей. Через такі дії ОСОБА_1 молодший син перебуває у стресі. Починає заікатися та відчуає страх. Вказала, що 03.06.2022 о 22 год 00 хв її чоловік, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, напав на неї, бив, душив, висловлювався нецензурною лайкою. Усе це бачили та чули їхні діти, які викликали поліцію. Свою поведінку чоловік пояснює тим, що дізнався про її намір розлучитися.
У судовому засіданні суду першої інстанці потерпіла ОСОБА_3 пояснювала, що 03 червня 2022 року у неї з чоловіком виник конфлікт, оскільки вона вирішила з ним розлучитись, на робочому ноутбуці склала позовну заяву до суду. ОСОБА_1 зайшов до неї в кімнату, почав «ритися» в її ноутбуці, вона попросила його вийти, на що у відповідь він висловився в її бік нецензурною лайкою та забрав ноутбук, вона намагалась його заспокоїти разом із старшою донькою. ОСОБА_1 також виразився нецензурною лайкою в бік доньки. Оскільки вгамувати його їм не вдалось, вона вирішила зателефонувати його батькові, оскільки це єдина людина, яка може вплинути на її чоловіка. Коли вона додзвонилась батьку, ОСОБА_1 напав на неї, почав її бити по обличчю, по ребрах, у живіт, забирати у неї телефон, потім повалив на ліжко та почав душити, в цей момент забігла донька, намагалась відтягнути ОСОБА_1 від неї та почала викликати працівників поліції. Молодша дитина на час сварки перебувала у дитячій кімнаті, донька одягла йому навушники, щоб він не чув сварки та нецензурної лайки батька, але коли ОСОБА_1 почав її бити, син вибіг з кімнати і бачив, що відбувається. Оскільки це все сталось у п'ятницю, вона лише в понеділок пішла до Служби у справах дітей та сім'ї та отримала направлення до психолога. До психолога ходить вона та її діти, бо для них це був шок (події 3 червня 2022 року). Працівники поліції бачили синці на її тілі та бачили, що ОСОБА_1 був в стані алкогольного сп'яніння. Зауважила, що їй було нанесено психологічне насилля (образи, нецензурна лайка, приниження її як дружини, матері, жінки), цю сварку бачили її діти, які були в шоці і це також завдає їй психологічного болю. Діти після цих подій ночували з нею у її кімнаті, щоб вона не залишилась сама. Вказала, що знімала відео, де зафіксована була поведінка ОСОБА_1 вже після того як працівники поліції склали протокол та поїхали.
Аналогічні за змістом пояснення надала ОСОБА_3 і в суді апеляційної інстанції під час перегляду справи.
Зазначене підтвердила представник ОСОБА_3 - адвокат Сухомлинова Н.І. у суді апеляційної інстанції під час перегляду справи.
У своїх поясненнях, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 зазначив, що виникла сімейна сварка, внаслідок якої його оговорили щодо стану сп'яніння. Емоції підтвердив.
У судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 заперечував факт своєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Зауваживши при цьому, що сварка, яка виникла між подружжям не може бути кваліфікована як вчинення ним домашнього насильства, оскільки є звичайною сваркою. Вказав, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт вчинення ним домашнього насильства.
Із пояснень свідка ОСОБА_2 , яка була допитана суддею суду першої інстанції вбачається, що вона стала свідком конфліку між її батьками, який мав місце 03.06.2022. У ході конфлікту батько ображав маму і її, після дзвінка ОСОБА_3 батьку ОСОБА_1 останній намагався забрати телефону у мами, повалив маму на ліжко і почав її душити (однією рукою тримав маму за шию) і іншою рукою намагався дотягнутись до телефону. Вона за волосся відтягнула батька від матері, мама в цей час вибігла з кімнати, а вона викликала працівників поліції. Поки чекали поліцію, батько був у своїй кімнаті, щось там рухав. Крики мами чув брат. У мами був синець під лівим боком, на правій руці були подряпини та синці. Вказала, що така подія (фізичне насилля) трапилось вперше, вона такого не очікувала і це її вразило. У неї з батьком були напружені відносини, бо батько не випускав її з квартири, зачиняв дома, був випадок коли батько читав її особисту переписку в її телефоні. Зазначила, що наразі ходить до психолога, це було її особисте бажання після подій 03 червня 2022 року, оскільки вона не могла зрозуміти як себе далі вести в сім'ї. Молодший брат також ходить до дитячого психолога, казав їй, що він боїться після подій 3 червня 2022 року. Зауважила, що за зовнішніми ознаками батько був у стані алкогольного сп'яніння, вона чула відповідний запах, батько у тверезому стані не дозволяв собі такої поведінки.
Так, при вирішенні питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, апеляційний суд зважає на те, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Матеріали справи містять докази завдання такої шкоди потерпілій ОСОБА_3 , що підтверджується направленням Служби у справах дітей та сім'ї (а.с.28). Більше того, судом встановлено наслідок діяння ОСОБА_1 у виді завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої, що чітко прослідковується із пояснень наданих потерпілою та свідком у судовому засіданні.
Та обставина, що суддею було задоволено клопотання потерпілої та допитано у судовому засіданні дочку ОСОБА_4 , як свідка, у присутності якої стався конфлікт, не свідчить про те, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вийшов за межі повноважень суду. Такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованим, апеляційни суд оцінює їх критично. Потерпіла ОСОБА_3 має право звертатися до суду із заявами та клопотаннями і саме суддя ухвалює процесуальне рішення за таким клопотанням, що й було зроблено судом першої інстанції. Суд допитав свідка не з власної ініціативи, а за клопотанням потерпілої особи.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи, дійшов до вірного висновку, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 454784 від 03 червня 2022 року, заявою ОСОБА_3 щодо вчинення її чоловіком відносно неї психологічного насильства у присутності двох дітей, поясненнями ОСОБА_3 , поясненням ОСОБА_1 щодо сімейної сварки, яка сталася між подружжям, поясненнями свідка ОСОБА_2 , яка була допитана судом за клопотанням потерпілої.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції. Протокол підписаний особою, яка його склала та особою, відносно якої його складено. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини визначають наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Щодо недопустимості такого доказу як протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він не містить його підпису у відповідній графі про ознайомлення з правами та обов'язками, передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, апеляційни суд оцінює критично. Таким доводам ОСОБА_1 суд надав оцінку, з якою повністю погоджується апеляційний суд, яким під час перегляду справи не встановлено істотних порушень під час складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності особи, відносно якої він складений, є підпис ОСОБА_1 . Та обставина, що він не поставив підпис у графі, де зазначено про роз'яснення прав та обов'язків, а також повідомлення про розгляд справи судом не спростовує зміст в його діях складу правопорушення. Підписуючи протокол ОСОБА_1 не зазначив будь - яких зауважень щодо цього ні у самому протоколі, ні у поясненнях наданих поліції.
Доводи апеляційної скарги щодо недопустимості як доказу пояснень свідка ОСОБА_2 апеляційний суд відхиляє як необгрнутовані та такі, що повністю спростовуються вставноленими суддею суду першої інстанції обставинами справи, оскільки свідок у справі про адміністративне правопорушення була викликана відповідно за клопотанням потерпілої на підставі ст. 272 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 безпосередньо була свідком подій, що мали місце 03 червня 2022 року та викликала працівників поліції через вчинення домашнього насилля її батьком відносно її матері.
Також, судом першої інстанції встановлено й при апеляційному перегляді виявлено, які конкретно погрози та образи висловлювались, що призвело до психологічного розладу, побоювань, що також завдало шкоди психічному стану потерпілої особи.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу, дійшов висновку, що 03.06.2022 о 22 год 00 хв ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою свого місця проживання: у АДРЕСА_1 , вчинив сімейну сварку із своєю дружиною ОСОБА_3 , в ході якої висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, кидався до неї у бійку, своїми діями умисно вчинив діяння психологічного характеру внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої. Тобто ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив домашнє насильство, а саме адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За наслідками перегляду справи в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, та письмових поясненнях, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, місцевим судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Загалом доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суддею суду першої інстанції та фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2022 року стосовно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю події адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Д. Поливач