23 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/18270/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслогістика-2" - Пономаренко К.П.,
відповідача - акціонерного товариства "Українська залізниця" - Куць О.В.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", Відповідач)
на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2021
(суддя Селівон А.М.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022
(головуючий суддя - Козир Т.П., судді Коробенко Г.П. і Кравчук Г.А.)
зі справи № 910/18270/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслогістика-2" (далі - Позивач)
до: АТ "Українська залізниця"
про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії.
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано (з урахуванням зміни предмета позову) про:
- розірвання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 17.03.2020 №8210260 (далі - Договір), укладеного Позивачем і Відповідачем, без застосування до Позивача будь-яких штрафних санкцій та неустойки, передбачених положеннями пунктів 4.1.3 та 7.2 Додатку 1-8 до Договору;
- визначення наслідків розірвання Договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору, шляхом:
зобов'язання Відповідача внести відповідні зміни до особового рахунку Позивача №8210260 про зарахування коштів у розмірі, що дорівнює нарахованим та списаним штрафним санкціям до 25.11.2020, а саме зобов'язати Відповідача внести зміни до особового рахунку Позивача №8210260 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 15 894 144 грн;
зобов'язання Відповідача скасувати операції з нарахування неустойки на особовий рахунок Позивача № НОМЕР_1 , нарахованих за невиконання погодженого сторонами замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 31.07.2020 за №41515562/2020-00011 та від 21.08.2020 за №41515562/2020-00016 Позивачем після 25.11.2020;
заборони Відповідачу здійснювати нарахування та списання з особового рахунку №8210260 Позивача штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня), передбачених положенням пункту 4.1.3 Додатку 1-8 до Договору.
2. Позов обґрунтовано тим, що зміна Відповідачем тарифної політики, яка мала місце після укладення Договору, зумовила виникнення обставин, за яких подальше виконання Договору порушує для Позивача співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє його того, на що він розраховував при укладанні Договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2021: позов задоволено частково; розірвано Договір, укладений Позивачем і Відповідачем, без застосування до Позивача будь-яких штрафних санкцій та неустойки, передбачених положеннями пунктів 4.1.3 та 7.2 Додатку № 1-8 до Договору; зобов'язано Відповідача внести зміни до особового рахунку Позивача № 8210260 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 15 894 144 грн.; зобов'язано Відповідача скасувати операції з нарахування неустойки на особовий рахунок Позивача № НОМЕР_1 , нарахованої за невиконання погодженого замовленнями за отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 31.07.2020 за №41515562/2020-00011 (повідомлення про погодження замовлення від 03.08.2020 №УЗ-41515562/2020-00014) Позивачем після 25.11.2020; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Відповідача на користь Позивача судовий збір у сумі 6 642 грн.
4. Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог саме в зазначених їх частинах.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022: апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення; зазначене рішення місцевого господарського суду змінено; його мотивувальну частину викладено відповідно до згаданої постанови апеляційної інстанції, а резолютивну частину рішення викладено в редакції, згідно з якою: позовні вимоги задоволено частково; зобов'язано Відповідача внести зміни до особового рахунку Позивача № 8210260 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 15 894 144 грн.; Відповідача зобов'язано скасувати операції з нарахування неустойки на особовий рахунок Позивача № НОМЕР_1 , нарахованої за невиконання погодженого замовленнями за отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 31.07.2020 за №41515562/2020-00011 (повідомлення про погодження замовлення від 03.08.2020 №УЗ-41515562/2020-00014) та від 21.08.2020 за №41515562/2020-00016 (повідомлення про погодження замовлення від 27.08.2020 №УЗ-41515562/2020-00017) Позивачем після 25.11.2020; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Відповідача на користь Позивача судовий збір у сумі 4 540 грн.
6. Постанову мотивовано також обґрунтованістю позовних вимог саме в зазначених їх частинах, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, фактичним обставинам справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та передати останню на новий розгляд, судові витрати покласти на Позивача.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Відповідач зазначає, що:
- суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №926/3397/17, від 23.09.2015 у справі №914/2846/14, від 06.07.2016 у справі №914/4540/14, від 10.03.2021 у справі №607/11746/17, від 27.02.2018 у справі №910/5110/17, від 23.07.2019 у справі №910/13249/17, від 17.12.2019 у справі №916/547/19, від 30.10.2019 у справі №385/227/15-ц;
- суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази (повідомлення від 03.03.2020, від 31.03.2020, від 29.05.2020), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд;
- відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування статті 76 ГПК України в частині визначення належних доказів при вирішенні питання встановлення факту одностороннього розірвання договору з ініціативи однієї із сторін.
Доводи іншого учасника справи
9. Позивач у відзиві на касаційну скаргу (з урахуванням додаткових пояснень до відзиву) зазначає про безпідставність касаційної скарги та її необґрунтованість, вказує, що відповідачем не обґрунтовано наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та просить касаційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 та рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2021 - без змін.
10. Відповідач у письмових поясненнях заперечує проти доводів Позивача, викладених у відзиві на касаційну скаргу, та підтримує вимоги касаційної скарги.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відповідачем як перевізником і Позивачем як замовником було укладено Договір, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном не є орендною платою.
12. За пунктом 12 Договору останній може бути розірваний за погодженням сторін чи на вимогу однієї із сторін Договору з обов'язковим попередженням іншої сторони за 20 днів, шляхом направлення другій стороні листа та проекту додаткової угоди щодо припинення дії Договору в паперовому або електронному вигляді. Розірвання Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, прийнятих ними до підписання додаткової угоди про припинення Договору, та повного завершення розрахунків за надані послуги. Договір вважається припиненим з моменту підписання сторонами додаткової угоди або з дати, зазначеної в додатковій угоді. У разі недотримання стороною, яка ініціювала припинення Договору, протягом 20 днів підписаної додаткової угоди Договір вважається припиненим через 20 днів після отримання іншою стороною листа з пропозицією про припинення Договору та проекту додаткової угоди. Датою отримання пропозиції про припинення Договору вважається відмітка поштової служби на повідомленні про вручення рекомендованого листа.
13. 03.03.2020 Відповідачем направлено Позивачу повідомлення про припинення (розірвання) Договору з 31.03.2020 включно та вказано, що подальше замовлення послуг з 01.04.2020 можливе за умовами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який розміщений на веб-сайті філії "ЦТЛ" Відповідача і вже доступний для укладання шляхом обміну електронними документами засобами АС Клієнт-УЗ . Додатком до повідомлення зазначено два примірники додаткової угоди про припинення Договору. Повідомлення отримано Позивачем 04.03.2020.
14. 16.03.2020 Позивачем підписано Заявку про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 12.03.2020 №41515562/2020-001, згідно з якою Позивач, ознайомившись з оприлюдненим Відповідачем на сторінці http://uz-cargo/com/ договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом на день подання цієї заяви та зі всією інформацією, необхідною для виконання Договору, визнає всі умови договору та виражає волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України.
15. 17.03.2020 Відповідачем направлено Позивачу повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 12.03.2020 №99-41515562/2020-001, яким засвідчено прийняття від замовника Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору.
16. 17.03.2020 між сторонами було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом шляхом приєднання Позивача до запропонованих Відповідачем умов цього договору.
17. 31.03.2020 Відповідачем направлено Позивачу повідомлення, в якому вказано про відкликання раніше направленого повідомлення про припинення договору та повідомлено про припинення (розірвання) договору надання послуг з 31.05.2020 включно і вказано, що подальше замовлення послуг з 01.06.2020 можливе за умовами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який розміщений на веб-сайті філії "ЦТЛ" Відповідача і вже доступний для укладання шляхом обміну електронними документами засобами АС Клієнт-УЗ. Додатком до повідомлення зазначено два примірники додаткової угоди про припинення договору про надання послуг. Повідомлення отримане Позивачем 07.04.2020.
18. 04.05.2020 Відповідачем оприлюднена редакція (вводиться в дію 5 та частково 21 вересня 2020 року) договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктом 9.2 даного договору встановлено, що укладенням договору сторони визнають припинення попередньо укладених договорів про надання послуг, але не раніше дати введення договору в дію відповідно до пункту 12.1 останнього. За умовами цього договору, зокрема:
- договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником у повідомленні про оприлюднення договору, здійсненому на веб-сайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин із замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1);
- договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняється: за згодою сторін; за ініціативою однієї із сторін (причому відповідна ініціатива перевізника має бути мотивованою); з підстав визначених законодавством (пункт 12.2);
- з ініціативи однієї із сторін договір вважається припиненим (розірваним) у відносинах з нею через 20 днів з моменту направлення протилежній стороні відповідного повідомлення але не раніше завершення надання всіх послуг, яке розпочато і не завершено, в частині таких послуг (пункт 12.3);
- дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення (пункт 12.4).
19. Невід'ємними частинами зазначеного договору є додатки до нього.
Як вказує Позивач, з квітня 2020 року Укрзалізниця запровадила Додаткову угоду про перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника до договору про надання послуг та розпочала прийом замовлення щодо отримання даних послуг, яка в подальшому трансформувалася в Додаток 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника" до договору.
20. Підставою для розірвання договору Позивач зазначив істотну зміну обставин, оскільки на момент його укладання ставка плати за використання вагонів перевізника (Укрзалізниці) становила 1 136 грн. за добу, і у презентації щодо укладання довгострокових контрактів було зазначено про здешевлення послуги за певних умов до 50%, тому Позивач й уклав даний договір, однак у подальшому Відповідач зменшив ставку плати за разове перевезення, не зменшивши при цьому розмір ставки за довгостроковими контрактами, внаслідок чого виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє Позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.
21. Натомість Відповідач заперечував проти розірвання договору, оскільки: він (Відповідач) має право на зміну ставки плати за використання вагонів в односторонньому порядку, Позивач усвідомлював можливість зміни такої ставки, діяв на власний комерційний ризик та мав право вільно обирати потрібні йому послуги з переліку, запропонованого перевізником; Укрзалізниця не є монополістом на відповідному ринку; ринкові ціни на зерновози інших операторів почали знижуватися, що підтверджується відповідними матеріалами справи, тому ним (Відповідачем) було прийнято рішення про зниження ставок плати.
22. Матеріалами справи підтверджується, що шляхом накладення електронного підпису Позивач підписав як договір про надання послуг від 13.02.2018 №09359/ЦТЛ-2018, так і договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 17.03.2020 № 8210260, що не заперечується й сторонами.
23. Умовами укладених сторонами договорів, так само як і чинним законодавством, не передбачено право сторони договору на відкликання повідомлення про припинення договору, яке (відкликання) було здійснене Відповідачем, тому спірний Договір (від 17.03.2020 № 8210260) є розірваним в односторонньому порядку за ініціативою Відповідача з 30.06.2020. Відтак позовна вимога про розірвання Договору є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.
24. Відповідачем у цій справі згідно з положеннями пункту 7.2 Додатку 1-8 до Договору були нараховані та списані з особового рахунку Позивача у жовтні й листопаді 2020 року штрафні санкції (неустойка) у загальній сумі 15 894 144 грн. за невиконання погоджених замовлень у частині нереалізації погодженого обсягу перевезень за узгодженими строками та обсягами.
Оскільки Договір є розірваним з 30.06.2020, то нарахування таких санкцій і списання коштів з особового рахунку Позивача за умовами розірваного договору є неправомірним.
25. Позовна вимога про зобов'язання Відповідача скасувати операції з нарахування неустойки, нарахованої за невиконання Позивачем погоджених замовлень на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 31.07.2020 та від 21.08.2020 після 25.11.2020 (з дати ухвали про забезпечення позову в даній справі) з урахуванням наведеного також є обґрунтованою.
26. Вимога ж про заборону Відповідачу здійснювати подальше нарахування та списання з особового рахунку Позивача штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня), передбачених положенням пункту 4.1.3 Додатку № 1-8 до Договору не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною.
27. Подана у справі заява про зміну предмета позову не змінювала підстав позову і була подана з додержанням норм процесуального закону.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередньої інстанції
28. Відповідно до положень 16 Цивільного кодексу України:
- публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати, зокрема, надання послуг кожному, хто до неї звернеться (у т.ч. перевезення транспортом загального користування; частина перша статі 633);
- договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634).
Оскільки умови договорів приєднання, які розглядалися в даній справі, розроблялися Відповідачем, останній має довести перед судом, що на час укладення відповідного договору діяли ті, а не інші його умови.
29. Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
30. Відповідно до положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»:
- накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (стаття 6);
- юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму; допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (стаття 8).
Судом апеляційної інстанції встановлено підписання спірного договору шляхом накладення Позивачем електронного підпису.
31. Частинами другою, третьою статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що: договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася; сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору; якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
За правилом частини першої статті 651 названого Кодексу розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також і за змістом частини першої статті 188 Господарського кодексу України передбачена можливість, зокрема, розірвання господарського договору в односторонньому порядку, якщо це передбачено законом або договором.
32. З огляду на наведені законодавчі положення та з'ясувавши, на відміну від суду першої інстанції, що спірний Договір, укладений сторонами шляхом приєднання Позивача до нього, був розірваний з 30.06.2020 на підставі відповідного повідомлення Відповідача, як це передбачалося умовами самого договору, дійшов і висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та відмови в решті позовних вимог.
Доводи касаційної скарги даних висновків не спростовують з урахуванням такого.
33. Скаржник посилається на неврахування апеляційним господарським судом правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 926/3397/17, Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14; постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17. У зв'язку з цим слід зазначити таке.
У перших трьох із зазначених справ йшлося, зокрема, про визначення договору як укладеного/неукладеного, а не про розірвання договору, як у справі, що розглядається.
У четвертій із вказаних справ розглядався спір про стягнення заборгованості та про тлумачення умов договору у відповідності до статті 213 Цивільного кодексу України. У відповідному судовому рішенні дійсно викладено правову позицію, за якою сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Однак ця правова позиція стосувалася тлумачення змісту договору, а не його розірвання, і до того ж у справі, яка розглядається, не йшлося про ті чи інші сумніви щодо дійсності (чинності, виконуваності) договору.
Спірні правовідносини в даних справах і в розглядуваній справі є відмінними одні від одних; так:
- у справі № 926/3397/17 вирішувався спір про стягнення авансового платежу на розроблення проектної документації; до того ж цю справу за результатами розгляду направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду, що не означає остаточного вирішення спору, а, отже, й формування остаточного правового висновку в ній;
- справа № 914/2846/14 розглядалася про визнання недійсним договору про надання консультаційних послуг і застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення коштів;
- у справі № 914/4540/14 розглядався спір про стягнення коштів за користування конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди;
- справа № 607/11746/17 стосувалася стягнення коштів з оплати на придбання автомобілів.
Відповідні справи відрізнялися від справи, що розглядається, й за правовим регулюванням спірних правовідносин, і за фактично-доказовою базою (встановленими обставинами і дослідженими доказами, у залежності від яких й було прийнято судові рішення у справах).
Таким чином, відповідні правові позиції Верховного Суду України та Верховного Суду не є релевантними щодо правовідносин у даній справі.
34. Також скаржником зазначається, що «у практиці Верховного Суду відсутній наступний висновок з питання застосування ст. 76 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення належних доказів при вирішенні питання встановлення факту одностороннього розірвання договору з ініціативи однієї із сторін: «Вирішення судом спору на підставі доказів, які є неналежними в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для передачі на новий розгляд».
У зв'язку з цим Суд зазначає таке.
По-перше, статтею 310 ГПК України вичерпно визначено підстави для передачі справи на новий розгляд. Серед них немає такої підстави, як «вирішення судом спору на підставі доказів, які є неналежними». По-друге, відповідно до частини другої статті 300 названого Кодексу суд касаційної інстанції не має права, зокрема, вирішувати питання про достовірність доказів, перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази. Отже, оцінка (перевірка) доказів у справі на предмет, зокрема, їх належності/неналежності є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а касаційна інстанція відповідних повноважень не має. Тому у Верховного Суду відсутні підстави для формування правого висновку з порушеного скаржником питання.
35. Інший довод скаржника полягає в такому: «У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. З обставин даної справи, вбачається, що суд першої інстанції не надавав оцінки доказам та обставинам - повідомлення від 03.03.2020, 29.05.2020, на підставі яких суд апеляційної інстанції встановив, що договір нібито був розірваний за ініціативи Відповідача. А відтак, докази, на підставі яких, апеляційний суд змінив мотивувальну та резолютивну частину Рішення, оцінені лише апеляційним судом, що суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц».
З цього приводу Судом констатується таке.
Відповідно до положень ГПК України:
- суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша, друга, четверта статті 269);
- у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (частина перша статті 270).
Даними нормами регулюються питання щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції та порядку розгляду апеляційної скарги. При цьому ні в наведених, ані в інших нормах процесуального права не міститься вимоги (припису) стосовно неможливості (заборони) для апеляційного господарського суду оцінювати лише ті наявні у матеріалах справи докази, які раніше вже були оцінені судом першої інстанції. Не випливає подібного і з наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, у зв'язку з чим посилання скаржника на неї не є доречним.
36. Відповідно до вимог ГПК України:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, друга і четверта статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73);
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74);
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76);
- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша і друга статті 300).
З огляду на зазначені приписи процесуального закону судом касаційної інстанції не можуть бути досліджені та переоцінені докази та наново встановлені обставини, вказані скаржником, у т.ч. стосовно письмових звернень скаржника до Позивача.
37. Скаржником вказується, що «апеляційним судом порушено вимоги ч. 5 ст. 269 ГПК України - фактично суд самостійно перекваліфікував підстави та предмет позову».
Згідно з частиною п'ятою статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У цьому зв'язку скаржником не зазначено, які саме, на його думку, позовні вимоги та підстави позову в даній справі, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, були б прийняті та розглянуті судом апеляційної інстанції. Про зміну правової кваліфікації позову в наведеній процесуальній нормі взагалі не йдеться. Відтак посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини від 14.01.2021 у справі «Гусєв проти України» та інші не є релевантними у зв'язку з розглядом даної господарської справи № 910/18270/20.
38. Стосовно посилання скаржника на невідповідність рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2021 у даній справі правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №910/5110/17, від 23.07.2019 у справі №910/13249/17, від 17.12.2019 у справі №916/547/19, від 30.10.2019 у справі №385/227/15-ц, Судом констатується таке.
Зазначені справи стосувалися розірвання договорів на підставі судових рішень.
Зі змісту постанови апеляційної інстанції в даній справі, відображеного, в тому числі, в пункті 5 цієї постанови, випливає, що згадане рішення місцевого господарського суду було судом апеляційної інстанції змінено з викладенням мотивувальної частини рішення відповідно до постанови апеляційного господарського суду та з викладенням резолютивної частини того ж рішення в іншій редакції (в якій про розірвання Договору в судовому порядку, на відміну від рішення місцевого господарського суду, взагалі не зазначається).
Таким чином, без змін у рішенні місцевого господарського суду з цієї справи залишилися, власне, лише вступна та описова частини. Оцінка цих двох частин на предмет їх відповідності правовим висновкам Верховного Суду, а так само скасування їх судом касаційної інстанції не узгоджувалися б з положеннями статей 308-312, 315 ГПК України і не мали б наслідком досягнення скаржником бажаного процесуального ефекту.
39. Верховний Суд погоджується з доводами Позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі, в якій вони узгоджуються із зазначеним у цій постанові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. З урахуванням наведеного визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом не вбачається.
Водночас відсутні й підстави для скасування рішення місцевого господарського суду, яке змінено відповідною постановою суду апеляційної інстанції.
41. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.
Судові витрати
42. Понесені Відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 зі справи № 910/18270/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов