ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
26.08.2022Справа № 910/7941/22
Суддя Гумега О.В., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ ГРУП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТИНЕЛ"
про стягнення 499 802,61 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБФ ГРУП" (далі - позивач, ТОВ "ПБФ ГРУП") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНТИНЕЛ" (далі - відповідач, ТОВ "СЕНТИНЕЛ") про стягнення 499 802,61 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви № б/н від 17.08.2022 (вх. 7941/22 від 22.08.2022) та додані до неї документи, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви з наступних підстав.
За змістом п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Частиною 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно ч. 5 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору(контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Зазначене дає підстави вважати, що в разі підписання позовної заяви представником позивача, до означеної заяви має бути долучений або оригінал документа, що посвідчує право представника на вчинення такої дії або належним чином завірена копія зазначеного документа.
Згідно з частиною 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини 4, 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України).
Як встановлено судом, подана до суду позовна заява № б/н від 17.08.2022 підписана представником ТОВ "ПБФ ГРУП" адвокатом О.В.Андрусенко.
На підтвердження повноважень вищевказаної особи на підписання позовної заяви від імені позивача (ТОВ "ПБФ ГРУП"), в якості додатків № 4, № 5 до позовної заяви додано копію довіреності № 1-Д від 22.07.2022 (видана ТОВ "ПБФ ГРУП" адвокату Андрусенку Олександру Васильовичу) та копію ордеру серії АІ № 1206253, які не засвідчені у порядку, встановленому чинним законодавством, та фактично подані у вигляді ксерокопій, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Верховний Суд у своєму рішенні (постанова ВП ВС від 01.07.2020 у справі № 320/5420/18) звернув увагу на те, що оскільки Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не містить вказівки на класифікаційну ознаку документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, за стадіями їх створення, а саме: оригінал чи копія, можна зробити висновок, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреності, так і їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку особою, яка має повноваження на засвідчення копії.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат має право, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.
У рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04.08.2017 № 162 зазначено, що відмітка про посвідчення копії ордера на надання правової допомоги має складатися зі слів "Згідно з оригіналом", особистого підпису адвоката (або керівника адвокатського об'єднання/адвокатського бюро, якщо ордер видається адвокатським об'єднанням/адвокатським бюро), який засвідчує копію, його ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії.
Аналогічний порядок засвідчення копії документа встановлено пунктом 5.26 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163:2020, прийнятих та наданих чинності наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації; сертифікації та якості" від 01.07.2020 № 144 (далі - ДСТУ 4163:2020), згідно приписів якого відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки "Для копій". Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту "Підпис" на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.
При цьому суд відзначає, що не є доказом засвідчення належним чином копії документа (у даному випадку - копії довіреності довіреності № 1-Д від 22.07.2022 та ордеру серії АІ № 1206253) напис на пакеті документів "Прошито, пронумеровано, завірено, Згідно з оригіналом 28 (двадцять вісім) аркушів", оскільки такий напис вчинено на пакеті документів, щодо яких визначено лише загальну кількість аркушів, тоді як копії довіреності та ордеру фактично не містять відмітки про засвідчення копії документа, визначеної п. 5.26 ДСТУ 4163:2020.
Крім того, з копії ордеру серії АІ № 1206253, доданого до позовної заяви, вбачається, що у графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" зазначено: "у всіх судових органах".
Водночас, ордер серії АІ № 1206253 не містить відомостей на підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів ТОВ "ПБФ ГРУП" у Господарському суді міста Києва, що не відповідає вимогам п. 12.4 Положення №41, а зазначення в ордері "у всіх судових органах" не свідчить про дотримання вимог у частині зазначення такого обов'язкового реквізиту ордеру як назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом.
Відповідно до підпункту 12.4 пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 (зі змінами) (далі - Положення № 41), ордер містить такий реквізит, як назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №9901/847/18 сформульовано висновок про те, що з огляду на Положення про ордер, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, при цьому, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
У іншій постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18 зроблено висновок про те, що якщо в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. При цьому в ордері, який був предметом розгляду справі № 9901/939/18, зазначено, що адвокат надає правову допомогу у всіх органах, установах, організаціях та підприємствах, а також судах у всіх без винятку справах.
Отже, Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що в разі надання адвокатом правової допомоги в суді в ордері має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду. При цьому, Велика Палата Верховного Суду не визнає ордер документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, якщо в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" зазначено, що адвокат надає правову допомогу: 1) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування (справа № 990/847/18), 2) у всіх органах, установах, організаціях та підприємствах, а також судах у всіх без винятку справах (справа № 9901/939/18).
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 року у справі №910/10156/17, від 17.08.2020 року у справі №911/2636/19.
Отже, до позовної заяви не додано належних та допустимих доказів згідно приписів статті 60 ГПК України на підтвердження того, що подану до Господарського суду міста Києва позовну заяву ТОВ "ПБФ ГРУП" підписано особою, яка має право її підписувати від імені позивача, що, в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
В той же час, суд наголошує, що відповідно до ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Суд звертає увагу, що з урахуванням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, правова конструкція статті 174 Господарського процесуального кодексу України дає можливість стороні розраховувати на захист своїх прав та доступ до правосуддя, незважаючи на порушення при поданні позовної заяви, що стали підставою для її повернення, через передбачену законом процесуальну можливість повторного подання позовної заяви після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. 162, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачеві.
2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 26.08.2022 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана ГУМЕГА