ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.08.2022Справа № 910/21999/21
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик»
про стягнення 20 000,00 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» (надалі - ТОВ «Компанія «Укравтологістика») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістика» (надалі - ТОВ «Пан Логістик») про стягнення 20 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг за договором надання та організації послуг №ЕП-00005874 від 26.01.2021, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
26.01.2022 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Пан Логістик» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у відзиві.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
26.01.2021 між ТОВ «Пан Логістик» (експедитор) та ТОВ «Компанія «Укравтологістика» (перевізник) був укладений договір надання та організації послуг №ЕП-00005874 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого перевізник зобов'язується перевезти наданий йому експедитором вантаж в міжнародному та/або в міжміському сполученні з пункту відправлення до пункту призначення і видати вантаж вантажоодержувачеві або іншій уповноваженій на одержання вантажу особі, а експедитор, після прийняття перевезення, відповідно до умов цього договору, зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Перевізник зобов'язується надати експедитору протягом чотирьох робочих днів з моменту розвантаження автомобіля оригінали наступних документів, які є підтвердженням виконаного перевезення та підставою для оплати:
- рахунок-фактура по кожному рейсу із обов'язковим зазначенням номеру заявки;
- оригінальна ТТН/CMR з відміткою вантажовідправника, перевізника, вантажоодержувача про отримання вантажу;
- акт наданих послуг з обов'язковим зазначення маршруту, №ТТН/CMR, вартості наданих послуг, суми ПДВ;
- довіреність від вантажоодержувача на отримання вантажу;
- додатково, якщо були складені - акт про нестачу/пошкодження вантажу, акт огляду вантажу, акт запізнення, акт порушення температурного режиму, інші документи, які свідчать про порушення зобов'язань;
- картка на перевезення, маршрутний лист;
- податкова накладна (оформлена відповідно до вимог податкового законодавства (для платників ПДВ).
У випадку ненадання експедитору вищевказаних документів (надання не всіх документів), оплата за перевезення не здійснюється. При цьому перевізник не має право притримувати вантаж в якості забезпечення експедитором зобов'язань по оплаті (п. 2.2.17 Договору).
Згідно з п. 3.1 Договору вартість послуг по кожному окремому перевезенні визначається у заявці на перевезення.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що експедитор проводить оплату за відповідне перевезення на протязі двадцяти банківських днів після отримання від перевізника всіх оригіналів документів, вказаних в п. 2.2.17 договору, якщо інший строк оплати не вказаний в заявці, та виключно після реєстрації перевізником виписаної ним податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Сторони домовились, що перевізник зобов'язується зареєструвати податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 5 (п'яти) днів з моменту її складання.
На виконання умов Договору та разових договорів-заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000001348 від 19.03.2021 та №00000001435 від 24.03.2021, позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортними накладними №FI 20211269 від 19.03.2021 та №FI 20211293 від 25.03.2021.
Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату №26489 від 22.03.2021 на суму 10 000,00 грн. та №26686 від 26.03.2021 на суму 10 000,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати наданих на підставі Договору послуг з перевезення, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 20 000,00 грн.
Укладений між сторонами Договір є договором перевезення, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 64 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Матеріалами справи (товарно-транспортні накладні №FI 20211269 від 19.03.2021 та №FI 20211293 від 25.03.2021) підтверджується надання позивачем відповідачу передбачених умовами Договору послуг з перевезення вантажу на суму 20 000,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд відзначає, що відповідно до умовами п. 3.2 Договору та умов разових договорів-заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000001348 від 19.03.2021 та №00000001435 від 24.03.2021 строк виконання грошового зобов'язання пов'язаний з отриманням відповідачем від позивача всіх оригіналів документів, вказаних в п. 2.2.17 Договору.
За твердженням позивача, всі оригінали документів, вказані в п. 2.2.17 Договору, були направлені відповідачу протягом чотирьох робочих днів з моменту розвантаження автомобіля, що не заперечується відповідачем.
Виходячи із змісту разових договорів-заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000001348 від 19.03.2021 та №00000001435 від 24.03.2021 перевезений за товарно-транспортними накладними №FI 20211269 від 19.03.2021 та №FI 20211293 від 25.03.2021 вантаж був розвантажений 22.03.2021 та 26.03.2021 відповідно. Таким чином, всі оригінали документів, вказані в п. 2.2.17 Договору, були направлені позивачем відповідачу не пізніше 25.03.2021 та 31.03.2021.
За твердженням відповідача, документи по спірним перевезенням ним були отримання 27.03.2021 та 01.04.2021, що не заперечується та не спростовано позивачем.
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.2 Договору та умов разових договорів-заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом №00000001348 від 19.03.2021 та №00000001435 від 24.03.2021 відповідач зобов'язаний був здійснити сплату на користь позивача вартості наданих на підставі Договору послуг з перевезення у розмірі 10 000,00 грн. не пізніше 26.04.2021 та у розмірі 10 000,00 грн. не пізніше 30.04.2021, а відтак у відповідача наявна заборгованість з оплати наданих на підставі Договору послуг з перевезення у розмірі 20 000,00 грн., і строк виконання такого грошового зобов'язання на момент звернення позивача з позовом до суду настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 20 000,00 грн. за надані на підставі Договору послуги з перевезення. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Заперечуючи проти позову, відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності щодо вимоги про стягнення заборгованості за договором перевезення.
Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.
Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:
1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;
2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;
3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами №22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою №23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі «Seal v. The United Kingdom» за заявою №50330/07), а саме:
- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою №3052/04);
- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia» за заявою №55555/08);
- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).
Договір про перевезення вантажів може укладатися перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів (п. 3.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні).
Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом до суду 29.12.2021.
Однак, суд зазначає, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти.
Згідно з ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Спеціальний строк позовної давності, до якого віднесено, зокрема, строк на пред'явлення позовів перевізника, передбачено загальною статтею ст. 258 Цивільного кодексу України, яка наявна у вказаному переліку.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України №239 від 25.03.2020, №392 від 20.05.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.
Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 (з урахуванням внесених змін) продовжено на території України дію карантину до 31.05.2022.
З огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.
Аналогічна правова позиція щодо застосування п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 06.05.2021 у справі №903/323/20.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «Пан Логістик» на користь ТОВ «Компанія «Укравтологістика» заборгованості у розмірі 20 000,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» (03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 43; ідентифікаційний код 36958491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравтологістика» (65104, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, будинок 86; ідентифікаційний код 39427556) заборгованість у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий