25 серпня 2022 рокуСправа № 140/2073/22 пров. № А/857/8586/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 2 травня 2022 року (суддя Лозовський О.А., м.Луцьк), -
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - ГУПФ) та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФ-1) в якому просив:
визнати протиправними дії ГУПФ щодо не зарахування йому періоду роботи в Камінь-Каширському консервному заводі (далі - Завод) з 05.04.1990 по 24.07.1997;
зобов'язати ГУПФ або ГУПФ-1 зарахувати період роботи позивача на Заводі з 05.04.1990 по 24.07.1997 до страхового стажу та призначити пенсію з часу подання відповідної заяви до пенсійного органу про призначення пенсії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 2 травня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржило ГУПФ, яке із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі вказує, з посиланням на окремі обставини справи вказує, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Зазначає, що до стажу роботи позивача не враховано періоду роботи позивача з 05.04.1990 по 24.07.1997 (виправлено дату наказу звільнення). Періоди роботи ОСОБА_1 згідно довідки про заробітну плату можливо буде зарахувати після надходження акту зустрічної звірки.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент звернення до ГУПФ-1 із заявою про призначення пенсії позивач має відповідний вік та достатній стаж.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 , 24.01.1968 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії) та постійно проживає на території Камінь-Каширського району Волинської області, яка згідно постанови Кабінету Міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»» від 23.07.1991 №106 є зоною гарантованого добровільного відселення.
02.02.2022 позивач звернувся до Відділу обслуговування громадян №4 (сервісного центру) ГУПФУ-1 із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII), однак рішенням ГУПФ від 09.02.2022 № 032950006255 (далі - Рішення) ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком як потерпілому від аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону №796-XII у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки період роботи позивача на Заводі з 05.04.1990 по 24.07.1997 не зарахований у зв'язку із виправленнями в даті наказу про звільнення. Відповідно до довідки від 14.07.2021 №1811 підтверджено проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, що дає право на зниження пенсійного віку на 6 років. Згідно наданих до заяви документів про стаж загальний страховий стаж складає 18 років 11 днів при необхідному 23 року стажу.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон №796-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до пункту 2 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
За змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
«Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України, від 25.11.2005 №22-1, (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 27.12.2005 за №1566/11846; далі -Порядок), для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-ХІІ необхідно подати документи, що підтверджують особливий статус особи, зокрема: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видану органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, довідкою від 14.07.2021 №1811 підтверджено факт проживання позивача на території, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що дає право на зниження пенсійного віку на 6 років.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років. Відповідно, не менше 23 років страхового стажу, який дає право виходу на пенсію у 54 роки.
На момент звернення позивача 02.02.2022 із заявою про призначення пенсії вік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 54 роки.
При цьому, страховий стаж становить 18 років 11 днів, оскільки до страхового стажу не враховано період роботи ОСОБА_1 на Заводі з 05.04.1990 по 24.07.1997 у зв'язку з тим, що у даті наказу про звільнення, внесеного у трудову книжку запис №8 допущено виправлення.
Згідно з приписами частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як встановлено статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).
Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків (пункт 3 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості (зазначені неповні чи неточні відомості) про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Згідно із пунктом 2.2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (зареєстровано в МЮУ 17.08.1993 за №110; далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У свою чергу, відповідно до пункту 4.2 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в МЮУ 27.12.2005 за № 1566/11846; далі - Порядок №22-1) орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
З матеріалів справи видно, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданій на ім'я ОСОБА_1 23.07.1986, наявні записи №6 про прийняття ОСОБА_1 з 05.04.1990 токарем 3 розряду на Завод та запис №8 про звільнення позивача на підставі наказу №46 від 24.07.1997 (а. с. 18).
Разом з тим, суд не вбачає наявності в трудовій книжці позивача неправильних чи неточних записів про спірні періоди його роботи.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства за період з 05.04.1990 по 24.07.1997.
Крім цього, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за недоліки в оформленні роботодавцем трудових книжок, як і оформленні ним особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок.
Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 6 березня 2018 року справа №127/9055/17.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем вчинено усі необхідні дії та подано наявні та достатні у нього документи для підтвердження стажу за спірний період для призначення пенсії за віком.
Натомість, скаржник в апеляційній скарзі, окрім як, опису норм матеріального права а також обставин прийняття Рішення не наводить жодних доводів в чому полягає неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи неповнота встановлених обставин і належним чином не спростовує висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 2 травня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний