25 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/8023/21 пров. № А/857/8401/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року (головуючий суддя Скільський І.І., м.Івано-Франківськ) у справі №300/8023/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення певних дій, -
07.12.2021 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 95% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років із розрахунку 95% від суми щомісячного грошового забезпечення, визначеної станом на листопад 2019, починаючи із 01.12.2019, без обмеження її граничного розміру, та виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період із 01.12.2019.
Позов обґрунтовує тим, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 №300/2787/21 здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019. При цьому при проведенні такого перерахунку, на переконання позивача, неправомірно змінено відсотковий розмір пенсії до 70% грошового забезпечення, що призвело до невірного визначення розміру його пенсії. Вважає, що перерахунок пенсії повинен здійснюватися із застосуванням норми, що визначає основний розмір пенсії у відсотках від грошового забезпечення, яка діяла на момент призначення пенсії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 за вислугу років під час її перерахунку з 01.12.2019 до 70%. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок і виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років із розрахунку 85% від сум грошового забезпечення визначених станом на листопад 2019, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що судом першої інстанції невірно проаналізовано законодавство України та підзаконні нормативно-правові акти, які здійснюють правове регулювання відносин між державою і громадянами України. Вказує, що станом на 01.12.2019 року діючим законодавством не було встановлено обмежень щодо максимального розміру пенсій для категорії військових пенсіонерів, до яких належить позивач. Вважає обмеження відповідачем максимального розміру пенсії, право на пенсійне забезпечення за якою встановлене Законом України № 2262-ХІІ, є протиправним. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов в повному обсязі.
Також, апеляційну скаргу подав і відповідач, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років. Також, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. З урахуванням вислуги років (30 років ) позивачу призначено пенсію в розмірі 85% грошового забезпечення, як учаснику ліквідації Чорнобильської катастрофи (55%+3%*10 років =85%). Стосовно зобов'язання здійснити виплату пенсії без обмежень максимальним розміром, вказує, що в даному випадку відповідач керувався положеннями Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 за №3668-VІ, яким визначено, що пенсія, в тому числі колишніх військовослужбовців, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Норма закону про обмеження максимального розміру пенсії, а саме - стаття 43 не визнавалася неконституційною. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити повністю, а апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з серпня 2003 та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивачу з 10.08.2003 призначено пенсію за вислугу років з урахуванням вислуги років (30 років) в розмірі 90% грошового забезпечення: -80% за роки вислуги (50%+3%*10років = 80%); - 5% за звільнення у відставку; 5% за ІІ категорію учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до пункту «в» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У зв'язку з отриманням позивачем 05.12.2003 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, з 01.02.2004 розмір грошового забезпечення позивача склав 95%, а саме: -80% за роки вислуги (50%+3%*10років = 80%); - 5% за звільнення у відставку; 10% за І категорію учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до пункту «в» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В подальшому, з 29.04.2006, до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» внесено зміни, а саме виключено пункт «в» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» який передбачав, збільшення розміру пенсії за вислугу років на 10 процентів особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
У зв'язку з наведеним відсотковий розмір грошового забезпечення позивача склав 85%.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №300/2787/21, здійснило позивачу перерахунок пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області» від 29.04.2021 №45 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2019 року.
05.11.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив надати довідку- розрахунок за наслідками виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №300/2787/21, та про зазначення відсоткового значення розміру грошового забезпечення і про обмеження граничного розміру пенсії, що застосовано при перерахунку з 01.12.2019 призначеної пенсії.
Листом від 22.11.2021 за №9079-8900/Б-04/8-0900/21 відповідач направив на адресу позивача протокол та розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за період з 01.12.2019 по 31.10.2021
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до пункту «а» 13 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Крім того, згідно з положенням пункту «в» статті 13 Закону № 2262-XII зазначеним особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
В подальшому, пунктом 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 № 3591-IV (набрав чинності 29 квітня 2006 року) було внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, зокрема, змінено редакцію пункту «в» вказаної статті, а саме виключено можливість збільшення основної пенсії на 10% відповідних сум грошового забезпечення для осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 1.
07.11.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294. Вказаною Постановою встановлено нові умови обчислення і структури грошового забезпечення зазначених осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Порядок № 45).
Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, зокрема, визнано протиправними та нечинними зміни до пункту 5 Порядку № 45 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
З огляду на вказане, пунктом 5 Порядку № 45 передбачено нові види грошового забезпечення, які враховуються для перерахунку пенсії. Також вказаним пунктом визначено, що додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), для перерахунку пенсії не враховуються.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії, а саме з 1 січня 2008 року, стаття 13 Закону № 2262-ХІІ не передбачала 10-процентне збільшення пенсії для громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ та які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, а інша норма, яка б встановлювала таку доплату, в чинному законодавстві України відсутня, то правових підстав для нарахування наведеної 10-процентної доплати для зазначених осіб немає.
Подібний правовий висновок у спорах цієї ж категорії міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 08 липня 2014 року (справа № 21-277а14), у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 275/383/17, та від 16.08.2021 у справі № 240/5019/18.
З урахуванням наведеного розмір грошового забезпечення позивача становить 85% сум грошового забезпечення, виходячи з вислуги років (30 років) - 80% (50%+3%*10років = 80%) та - 5% за звільнення у відставку.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в чинній редакції), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Таким чином, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до наведеної статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, однак таке обмеження не стосується осіб, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, 2.
Водночас, апеляційний суд зазначає, що зазначений у наведеній статті показник, для осіб які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів є максимальним показником.
В даному випадку розмір грошового забезпечення позивача становить 85% сум грошового забезпечення, виходячи з вислуги років (30 років) - 80% (50%+3%*10років = 80%) та - 5% за звільнення у відставку.
Отже, враховуючи визнання відповідачем розміру грошового забезпечення позивача у відсотковому значенні 85% відповідних сум грошового забезпечення, а також те, що позивач є особою, яка під час проходження служби брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесена в установленому законом порядку до категорії 1, апеляційний суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача в частині зменшення основного розміру пенсії позивача за вислугу років під час перерахунку з 01.12.2019 до 70%.
Щодо доводів апелянта (позивача) в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії, без обмежень граничного розміру пенсії з урахуванням виплачених сум, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що положення статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №848-VIII.
Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
З огляду на це, апеляційний суд вважає, що стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
При цьому, колегія суддів зауважує, що внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17 та від 16.10.2018 у справі №522/16882/17.
Судом встановлено, що однорідні/тотожні обмеження розміру пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, відповідно до яких максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлений для осіб, які втратили працездатність, були передбачені двома нормативно-правовими актами: 1) стаття 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.11.2011; 2) частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що стаття 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» є чинною та неконституційною не визнавалася. Натомість частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» була визнана рішенням Конституційного Суду України такою, що не відповідає Конституції України - тобто неконституційною.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992, згідно з якими: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992, які передбачали обмеження розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами та які визнані неконституційними були внесені підпунктом 8 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що обмеження розміру пенсії для осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, було введено в дію одним законом - Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011, шляхом закріплення такого обмеження як у статті 2, яка стосується широкого кола пенсіонерів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, так і у підпункті 8 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким внесені зміни до частини четвертої статті 43 спеціального закону - Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та який регулює питання пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.
Враховуючи те, що вказані положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визнані неконституційними, то апеляційний суд вважає, що застосування відповідачем до спірних правовідносин статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 щодо обмеження розміру пенсії позивача, встановлені одним законом, є протиправними, а позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимального розміру є такими що підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі № 300/8023/21 - скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині постанову про задоволення позовних вимог.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років із розрахунку 85% від суми щомісячного грошового забезпечення, визначеної станом на листопад 2019, починаючи із 01.12.2019, без обмеження її граничного розміру, та виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період із 01.12.2019.
В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний