16 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/19637/21 пров. № А/857/8221/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,
з участю секретаря судового засідання Петрунів В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,В.Д.С. Агро” на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 380/19637/21 (головуюча суддя Мричко Н.І., час ухвалення 14:30 год., м. Львів, повний текст рішення складений 25 квітня 2022 року) за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю ,,В.Д.С. Агро” про зупинення експлуатації будівлі, -
11 листопада 2021 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (далі- ГУ ДСНС у Львівській області) звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,В.Д.С. Агро”, в якому просило: зупинити експлуатацію будівлі (яка використовується як склад), будівлі (яка використовується як склад), будівлі (яка використовується як виробничо-господарська), будівлі (яка використовується як виробничо-господарська), будівлі (яка використовується як виробничо-господарська), будівлі (яка використовується як виробничо-господарська) та будівлі (яка використовується як пункт технічного обслуговування (адміністративна) товариства з обмеженою відповідальністю ,,В.Д.С. Агро” за адресою: Україна, 80233, Львівська область, Радехівський район, село Завидче, вулиця Центральна, 160, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення, окрім виконання робіт, пов'язаних із усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Рішенням від 18 квітня 2022 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,В.Д.С. Агро” подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що викладені в акті № 102 від 30 липня 2021 року порушення повністю ідентичні тим, які викладені в акті № 19 від 09 квітня 2021 року та приписі № 11 від 12 квітня 2021 року. При цьому, у всіх трьох зазначених документах зазначаються одні і ті ж граматичні помилки, а саме: слово ,,будівеля”.
Єдине чим відрізняється перелік порушень в актах № 19 та № 102 так це тим, що в акт № 102 не включені вказані в акті № 19 порушення, що згідно тексту припису № 11 позивач визнає усунутими.
Відповідач вважає, що саме з часу складання акту перевірки суб'єкта господарювання № 19 від 09 квітня 2021 року у позивача виникли підстави для звернення до суду. Однак, до суду ГУ ДСНС у Львівській області звернулось з позовом лише у листопаді 2021 року, пропустивши 3-х місячний строк звернення до суду, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Окрім того, значна частина порушень виявлена позивачем ще у 2015, 2019 роках, а тому у зв'язку з їх наявністю був складений припис, а також притягнутий до відповідальності директор підприємства, що свідчить про те, що позивач обрав один із способів реагування на порушення (звернення до суду з позовом чи внесення припису). Даний факт свідчить про те, що виявлені порушення не створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Також відповідач акцентує увагу на тому, що позивач не навів жодних обґрунтувань загрози життю чи здоров'ю людей перерахованих у позові порушень.
Товариство на даний час вжило ряд заходів, спрямованих на усунення порушень, що вказує на відсутність на даний час підстав вважати, що експлуатація будівель товариством створює загрозу життю чи здоров'ю людей.
З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
ГУ ДСНС у Львівській області правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання апеляційного суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що в силу приписів ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що у період з 26 по 30 липня 2021 року посадові особи ГУ ДСНС у Львівській області, у присутності заступника директора ТзОВ ,,В.Д.С. Агро” Кожушка Б. О. провели позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки у приміщеннях ТзОВ ,,В.Д.С. Агро” за адресою: 80233, Львівська область, Радехівський район, село Завидче, вулиця Центральна, 160, за наслідками якого складений акт від 30.07.2021 № 102.
У вказаному акті зафіксовані наступні порушення відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки:
- приміщення адміністративної будівлі та виробничо-господарських будівель не обладнано автоматичною пожежною сигналізацією;
- дерев'яні конструкції покриттів піднавісу не оброблені засобами вогнезахисту;
- адміністративна будівля, виробничо-господарська будівля не обладнані системою блискавкозахисту;
- на підприємстві не створена добровільна пожежна охорона;
- пожежні щити на території підприємства не дозабезпеченні комплектом засобів пожежогасіння згідно наступного переліку: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.;
- не проведена ідентифікація потенційно небезпечного об'єкта (процедура виявлення на об'єкті джерел та чинників небезпеки, на підставі яких об'єкт визнається потенційно небезпечним);
- не проведена ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки суб'єкту господарювання;
- відсутні посвідчення встановленого зразка про проходження функціонального навчання відповідними категоріями осіб у сфері цивільного захисту;
- пожежні щити встановлені таким чином, що прямі сонячні промені потрапляють на вогнегасники;
- в приміщенні пункту технічного обслуговування окремі електророзетки влаштовані на горючій основі (конструкції) без підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра;
- не розроблена план схема території об'єкта, в якій не вказане розміщення будівель, водойм та під'їздів пожежних автомобілів до них;
- окремі електролампочки підвішені на струмопровідні проводи та не облаштовані ковпаками (розсіювачами);
- шляхи евакуації не обладнані евакуаційним (аварійним) освітленням у відповідності до встановлених вимог;
- допускається зниження класу вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах (двері між виробничо-господарськими будівлями та побутовими приміщеннями);
- для всіх будівель і приміщень виробничого, складського призначення не визначені категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 ,,Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою”, а також клас зони згідно з ,,Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок” (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), у тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, які необхідно позначати на вхідних дверях до приміщення, а також у межах зон усередині приміщень та ззовні;
- не подані декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки.
Вважаючи, що виявлені порушення відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не усунені відповідачем порушення є істотними та несуть ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров'ю людей.
При цьому, суд зазначив, що наведене дає підстави для висновку, що характер суспільної небезпечності встановлених під час перевірки відповідача порушень, а також наявність безпосередньої та реальної загрози життю та/або здоров'ю працівників та інших людей, що можуть там перебувати є обґрунтованими та беззаперечними.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи характер порушень, виявлених під час проведення перевірки відповідача, які станом на час розгляду цієї справи в суді не усунуті та можуть призвести до займання і розповсюдження вогню, безумовно пов'язані з ризиком настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі, а тому наявні підстави для зупинення експлуатації будівель.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно із положеннями частини 7 статті 7 Закону України ,,Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі - Закон № 877-V) на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема: перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).
Виходячи з аналізу вказаної норми, суд першої інстанції вірно вказав, що факт виконання/невиконання суб'єктом господарювання порушень, встановлених, зокрема в акті, за результатами проведення попереднього заходу (перевірки) органом державного нагляду (контролю), шляхом винесення припису, може бути встановлено лише за результатами проведення таким органом позапланових заходів (перевірки).
Отже, факт підтвердження відсутності порушень на час розгляду справи має бути доведений не тільки наданими письмовими доказами наявності необхідних документів та проведених заходів, а і актом перевірки стану усунення виявлених порушень.
За правилами пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Частиною 2 статті 68 КЦЗ передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 26 статті 2 КЦЗ небезпечний чинник складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.
У частині 1 статті 70 КЗЦ зазначено підстави для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, якими є:
1) недотриманні вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;
2) порушенні вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;
3) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;
4) нездійсненні заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;
5) відсутності на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;
6) невідповідності кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;
7) порушенні правил поводження з небезпечними речовинами;
8) відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;
9) відсутності на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;
10) неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання;
11) проведенні робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Згідно із частиною 2 статті 70 КЦЗ повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі аналізу наведених правових норм та з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії адміністративних справ, суд апеляційної інстанції наголошує, що застосування таких заходів реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе тільки на підставі судового рішення адміністративного суду.
З огляду на завдання адміністративного судочинства такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов'язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб'єктів господарювання суб'єктами владних повноважень. З іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування заходів реагування, у даному випадку повне зупинення експлуатації приміщень. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні із наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.
На переконання апеляційного суду, наведені приписи КЦЗ пов'язують застосування заходів реагування з виявленням порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, а отже для правильного вирішення цього спору обов'язковому встановленню підлягають обставини щодо вчинення відповідачем порушень, які, в свою чергу, створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
При цьому суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що захід реагування у виді повного зупинення роботи з експлуатації приміщень є виключним заходом, який застосовується лише за наявності таких порушень пожежної та техногенної безпеки, які безумовно створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі).
Тому для правильного вирішення публічно-правового, що розглядається, необхідно серед виявлених контролюючим органом порушень пожежної та техногенної безпеки виокремити такі, які свідчать про наявність на час ухвалення судом рішення реальної загрози життю та здоров'ю людей, а отже про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що ухваленню судового рішення щодо можливості застосування заходу реагування у виді повного зупинення експлуатації приміщень передує розгляд справи, під час якого суд має провести аналіз наявних у матеріалах справи доказів із наданням таким відповідної оцінки щодо їх належності, допустимості та достатності для задоволення позовних вимог чи їх відхилення.
Таким чином, суд оцінює як акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так і інші докази, надані відповідачем на підтвердження відсутності або усунення виявлених порушень (акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов'язковою, і таке інше).
Отже, у разі якщо правовідносини між суб'єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки стали спірними та перейшли у площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, є лише одним із доказів, оцінку якому дає суд поряд з іншими доказами. У іншому випадку (якщо б лише акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог правил, інструкцій, ДБН тощо) функція суду була б нівельована, оскільки такий не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки своїм рішенням.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 826/19328/16, від 04 червня 2020 року у справі № 826/13895/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 816/4755/15, від 19 січня 2021 року у справі № 640/5571/20, які в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів” враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
Разом із тим, аналізуючи наявність підстав для застосування заходу реагування у виді повного зупинення експлуатації приміщень відповідача, апеляційний суд враховує висновки, що містяться у постановах Верховного суду у справі № 420/5156/18 від 19 травня 2020 року та у справі № 826/10169/18 від 24 листопада 2020 року, відповідно до яких під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб'єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але й ті, які існують на час ухвалення судового рішення. У іншому випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, у судовому порядку поширюватиметься на всіх суб'єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров'ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров'ю людей (частина 5 статті 4 Закону України ,,Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності'), у зв'язку із чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавцем покладений як основа і правова підстава його застосування.
Додатково апеляційний суд враховує висновок, зроблений Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 816/4755/15, відповідно до якого законодавець пов'язує настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.
Як зазначено у частині 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що належним та достатнім доказом усунення відповідачем порушень є акт перевірки стану усунення виявлених порушень, відповідно до якого порушення мають бути відсутні.
При цьому суд першої інстанції аргументовано зазначив, що Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697), передбачено, зокрема, що вони є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах (пункт 2). Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж (пункт 4).
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає, що суд обґрунтовано відхилив посилання представника відповідача на усунення виявлених порушень, оскільки товариство позивача не надало суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що зафіксовані ГУ ДСНС у акті № 102 від 30 липня 2021 року порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на час вирішення спору були усунуті. Разом із тим, виявлені позивачем у ході контрольного заходу порушення у своїй сукупності дають достатньо фактичних та правових підстав для висновку про те, що вони створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей (персоналу підприємства, його клієнтам та особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі).
З урахуванням наведеного та встановлених судом фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що обраний ГУ ДСНС захід реагування на виявлені у ТзОВ ,,В.Д.С. Агро” порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки з урахуванням вимог пропорційності є таким, що відповідає принципу балансу між публічними інтересами та інтересами відповідача, як надавача послуг з проживання у його приміщенні стороннім фізичним особам.
Водночас апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про вжиття заходів на усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, оскільки на підтвердження вказаного факту не надано жодного доказу, в тому числі і акту перевірки стану усунення виявлених порушень.
Щодо пропущення позивачем строку звернення до суду апеляційний суд зазначає, що в силу приписів ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
За змістом ч.9 ст.120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
В матеріалах справи наявний поштовий конверт, на якому наявний штамп Укрпошти з датою 26.10.2021. Акт № 102, який став підставою для застосування заходів реагування до відповідача, складений 30.07.2021. Тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо пропущення позивачем строків звернення до суду, оскільки позовна заява здана на пошту до перебігу граничного строку звернення - 30.10.2021.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України також немає.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,В.Д.С. Агро” залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 380/19637/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 25.08.2022.