П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/10099/21
Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Танасогло Т.М.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача при здійсненні виконавчих проваджень: 1) за №66877450 з примусового виконання виконавчого листа виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 22 червня 2021р. у справі за №400/5585/20; 2) за №66877189 з примусового виконання виконавчого листа виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 7 липня 2021р. у справі за №400/5583/20; 3) за №66877315 з примусового виконання виконавчого листа виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 7 липня 2021р. у справі за №400/5583/20, щодо відкриття виконавчих проваджень за №66877450, 66877189, 66877315 пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчих документів;
- зобов'язати відповідача негайно здійснити процесуальні дії примусового характеру, передбачені ч.2,3 ст.63, ч.1,2 ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчих провадженнях: 1) за №66877450 з примусового виконання виконавчого листа виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 22 червня 2021р. у справі №400/5585/20; 2) за №66877189 з примусового виконання виконавчого листа виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 7 липня 2021р. у справі №400/5583/20; 3) за №66877315 з примусового виконання виконавчого листа виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 7 липня 2021р. у справі №400/5583/20
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він направив до ДВС заяви про примусове виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду у справах за №400/5583/20 та за №400/5585/20, до яких додав три виконавчі листи в цих справах. Незважаючи на отримання заяв та виконавчих листів 6 вересня 2021р., виконавчі провадження були відкриті лише 21 вересня 2021р., що є порушенням приписів ч.5 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Ці обставини позивач розцінив як протиправну бездіяльність з боку відповідача.
Крім цього, з постанов про відкриття виконавчих проваджень, за твердженням позивача, слідує, що відповідачем не вживалось жодних заходів, спрямованих на примусове виконання судових рішень.
Також позивач додав, що у відповідача не малось підстав для стягнення з відповідача виконавчого збору.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022р. адміністративний позов частково задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), яка виявилась в порушені строку реєстрації виконавчих документів ОСОБА_1 , передбаченого розділом ІІ п.1 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 5 серпня 2016р. №2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016р. за №1126/29256, які надійшли до ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 6 вересня 2021р..
У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) при здійсненні виконавчих проваджень №66877450 з примусового виконання виконавчого листа виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 22 червня 2021р. у справі №400/5585/20, №66877189 з примусового виконання виконавчого листа виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 7 липня 2021р. у справі №400/5583/20, №66877315 з примусового виконання виконавчого листа виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 7 липня 2021р. у справі №400/5583/20 щодо відкриття виконавчих проваджень №66877450, 66877189, 66877315 пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчих документів, відмовлено.
У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) негайно здійснити процесуальні дії примусового характеру, передбачені ч.2,3 ст.63, ч.1,2 ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчих провадженнях №66877450 з примусового виконання виконавчого листа виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 22 червня 2021р. у справі №400/5585/20, №66877189 з примусового виконання виконавчого листа виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 7 липня 2021р. у справі №400/5583/20, №66877315 з примусового виконання виконавчого листа виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 7 липня 2021р. у справі №400/5583/20, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти цій частині нову постанову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову в частині зобов'язань відповідача вчинити певні дії, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність під час реєстрації виконавчих документів позивача, оскільки заяви ОСОБА_1 про примусове виконання рішень суду та відповідні виконавчі листи були отримані виконавчою службою - 6.09.2021р., та відповідно до вимог «Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 5.08.2016р. за №2432/5, мали бути зареєстровані - 6.09.2021р., тобто в день їх надходження.
В той же час, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення вимог про зобов'язання відповідача негайно здійснити процесуальні заходи примусового характер. Так, позивач вважав, що з постанов про відкриття виконавчих проваджень слідує, що відповідач не вживав передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» заходів примусового характеру, але з цього приводу суд першої інстанції виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження і не повинна фіксувати вжиті виконавцем заходи, оскільки положення ЗУ «Про виконавче провадження» передбачають оформлення будь-яких заходів примусового виконання рішень окремими постановами (актами) виконавця і в разі незгоди позивача з ними, саме ці окремі процесуальні рішення можуть бути предметом судового оскарження.
Що стосувалось зауважень позивача про безпідставне стягнення з боржника виконавчого збору під час відкриття виконавчих проваджень, то суд першої інстанції вважав, що таке рішення порушує права виключно боржника у виконавчому провадженні, а не позивача, у зв'язку із чим відсутність порушеного права виключає можливість судового захисту.
Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що Миколаївським окружним адміністративним судом позивачу було видано 3 виконавчі листи, а саме:
- 22 червня 2021р. виконавчий лист у справі за №400/5585/20;
- 7 липня 2021р. два виконавчі листи у справі за №400/5583/20 (а.с.11,14,17).
Зазначені виконавчі листи разом із заявами про їх примусове виконання ОСОБА_1 направив до виконавчого органу (а.с.9-10,12-13,15-16).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення слідує, що виконавчі документи були отримані ДВС - 6.09.2021р. (а.с.18 зворотній бік).
На підставі отриманих документів, 21.09.2021р. виконавчим органом було відкрито виконавчі провадження: за №66877450 з примусового виконання виконавчого листа у справі за №400/5585/20 та за №66877189, за №66877315 з примусового виконання виконавчих листів у справі за №400/5583/20 (а.с.21,23,25). Позивач вважає, що виконавчим органом порушено строки відкриття виконавчих проваджень, у зв'язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність прийняття рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, з урахуванням підстав, за якими апелянт пов'язує його протиправність та скасування в цій частині, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.14 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені.
Судова колегія зазначає, що діюче законодавство не містить в собі можливості участі у виконавчому провадженні відповідного відділу, як юридичної особи публічного права. Примусове виконання виконавчих документів покладається виключно на виконавців (державних або приватних).
Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що неможливо зобов'язати ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вчинити певні дії.
При цьому судова колегія зазначає, що відділ не приймає рішення та не виносить процесуальні документи. А тому в даному випадку така вимога, як зобов'язання негайно вчинити процесуальні дії, не може бути застосована по відношенню до відповідача (суб'єкта владних повноважень).
Також, судова колегія погоджується із судом першої інстанції про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не повинна фіксувати вжиті виконавцем заходи, оскільки положення ЗУ «Про виконавче провадження» передбачають оформлення будь-яких заходів примусового виконання рішень окремими постановами (актами) виконавця і у разі незгоди позивача з ними, саме ці окремі процесуальні рішення можуть бути предметом судового оскарження.
Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться заяви боржника про фактичне виконання рішення суду із наданням копій підтверджуючих на те документів (а.с.78-86).
Що стосується посилань апелянта на безпідставне стягнення з боржника виконавчого збору під час відкриття виконавчих проваджень, то судова колегія зазначає, що таке рішення порушує права виключно боржника у виконавчому провадженні, а не позивача.
Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується із рішенням суду першої інстанції, що в даному випадку відсутні порушення прав позивача стягненням виконавчого збору із боржника, а тому вказане виключає можливість судового захисту.
На підставі вищевказаного, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції про відмову у задоволенні в частині вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, оскільки відсутні законні підстави для задоволення таких вимог.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2022р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий: Ю.М.Градовський
Судді: Т.М.Танасогло
Л.П.Шеметенко