25 серпня 2022 року справа №200/9952/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі №200/9952/21 (головуючий І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків сплати щомісячної страхової виплати з 01.07.2015 року по 29.02.2020 року.
В обґрунтування позову зазначила, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків страхових виплат, оскільки це право особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги .
Умовами для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому суд першої інстанції не звернув увагу, що судовим рішенням встановлено протиправні дії з боку відповідача щодо невиплати позивачу страхових виплат.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року у справі 200/9293/20-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року, зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу заборгованість з щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.07.2015 року по 29.02.2020 року.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року у справі 200/9293/20-а виконане у червні 2021 року.
ОСОБА_1 звернулась до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області з заявою про здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з 01.07.2015 року по 29.02.2020 року.
Листом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 27.07.2021 року № М-01-04/19-525 позивачу повідомлено, що Фонд не має виплачувати компенсацію втрати частини доходів, оскільки нарахування та виплата страхових виплат проведена в межах одного місяця з дати набрання законної сили рішенням Донецького окружного адміністративного суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у випадку, якщо суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає лише в зв'язку з несвоєчасним виконанням судового рішення.
Оскільки судове рішення виконане відповідачем своєчасно, тому не має підстав для застосування положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Оцінка суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон №2050-III) установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно зі ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За приписами статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо).
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 129, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 14 квітня 2021 року у справі №465/322/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17.
Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивачу нарахований та виплачений дохід у вигляді страхової виплати у червні 2021 року в загальному розмірі 193476,43 грн за період з 01.07.2015 року по 29.02.2020 року.
Таким чином, оскільки несвоєчасне нарахування сум страхових виплат відбулося в зв'язку з неправомірними діями Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, тобто з вини органу, що призначає і виплачує страхові виплати, тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків її виплати.
Тому апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації щомісячних страхових виплат є обґрунтованими.
Твердження суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволені позовних вимог з огляду на виплату суми на виконання рішення суду є незмістовним, оскільки самим судовим рішенням встановлені протиправні дії щодо невиплати позивачу страхових виплат, що доводить порушення права позивача з боку відповідача на своєчасне отримання страхових виплат.
Судом першої інстанції приведені обставини не враховані, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Суд в межах доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції неправильно зазстосував норми матеріального права, тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі №200/9952/21 - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі №200/9952/21 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків сплати щомісячної страхової виплати за період з 01 липня 2015 року по 29 лютого 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 25 серпня 2022 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 25 серпня 2022 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв