25 серпня 2022 року
м. Чернівці
справа № 724/2421/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів Кулянди М.І., Перепелюк І.Б.
секретар Тодоряк Г.Д.
позивач Приватне підприємство «Буковина Агросвіт»
відповідач ОСОБА_1
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 червня 2022 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Єфтеньєв О.Г.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Приватне підприємство «Буковина Агросвіт» звернулося до суду з позовом.
Позивач просив стягнути з відповідача суму грошових коштів в розмірі 107 063 гривні 17 копійок, яка складається з основного боргу в розмірі 104 162 гривень 50 копійок, інфляційних збитків в розмірі 2 198 гривень 65 копійок, 3 процентів річних в розмірі 702 гривні 2 копійки.
Позов мотивований тим, що 17 лютого 2021 року Приватне підприємство «Буковина Агросвіт» (далі - ПП «Буковина Агросвіт») здійснило поставку ОСОБА_1 яблук урожаю 2020 року.
На підтвердження факту поставки товару покупцеві позивачем була виписана накладна № 003743 від 17 лютого 2021 року на суму 104 162 гривні 50 копійок.
Отже, кожен зіз сторін взяв на себе відповідні зобов'язання.
Позивач виконав свої зобов'язання в повній мірі та поставив яблука відповідачу, який в свою чергу їх прийняв та жодних претензій з його боку не було.
Відповідач свої зобов'язання не виконав та в порушення умов договору не здійснив оплату за отриманий товар.
Таким чином залишок його боргу становить 104 162 гривні 50 копійок.
Оскільки договору поставки у письмовій формі між сторонами укладено не було, а накладна не містила строку оплати переданого товару, позивач 2 вересня 2021 року з метою досудового врегулювання спору направив досудову вимогу до відповідача з вимогу оплатити заборгованість, проте відповідач залишив дану вимогу без задоволення.
Таким чином станом на 3 грудня 2021 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 107 063 гривні 17 копійок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 червня 2022 року позов ПП «Буковина Агросвіт» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Буковина Агросвіт» суму грошових коштів в розмірі 107 063 гривень 17 копійок.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що доказів про те, що видана накладна є нікчемною, відповідачем суду надано не було, а матеріали справи їх не містять.
Судом на підставі зібраних доказів беззаперечно не встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не підписував накладну від 17 лютого 2020 року № 003743.
Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку про те, що сторони уклали правочин у спрощений спосіб, зокрема шляхом викладення його змісту в певному документі, зокрема, у накладній від 17 лютого 2020 року № 003743.
Тому у сторін виникли відповідні права, обов'язки та за їх невиконання сторони несуть відповідальність.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Надана позивачем як доказ наявності боргу накладна відповідачем не підписувалася.
Судом було проігноровано висновок експерта та зроблено неправомірний висновок про те, що почеркознавча експертиза, як доказ, не може бути достатньою підставою для визнання того факту, що накладну від 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 не підписував.
Долучена позивачем до матеріалів справи переписка у додатку Viber не може бути використана як доказ у даній справі.
Позивач не довів належними та допустимими доказами фактів укладення між сторонами договору поставки товару, підписання накладної від 17 лютого 2021 року на суму 104 162 гривні 50 копійок та отримання відповідачем яблук.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші сторони відзив на апеляційну скаргу не подавали.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що згідно накладної від 17 лютого 2020 року № 003743 ПП «Буковина Агросвіт» здійснило поставку ОСОБА_1 яблук урожаю 2020 року на суму 104 162 гривні 50 копійок.
2 вересня 2021 року ПП «Буковина Агросвіт» направило ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій вимагало протягом 7 днів погасити суму боргу у розмірі 104 162 гривень 50 копійок.
Підтвердження щодо направлення вище зазначеної вимоги є рекомендоване повідомлення про вручення від 13 вересня 2021 року № 6022600222199 та фіскальний чек про направлення повідомлення від 3 вересня 2021 року.
Згідно висновку експерта від 27 травня 2022 року № СЕ-19/126-22/1927-ПЧ рукописний запис ОСОБА_1 в рядку «Прийняв» в накладній № 003743 від 17 лютого 2021 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. У зв'язку із транскрипційною не співмірністю досліджуваного підпису в рядку «Прийняв» в накладній № 003743 від 17 лютого 2021 року та наданий зразок підпису ОСОБА_1 відповісти на запитання «Чи виконувався ОСОБА_1 підпис в графі «прийняв» у видатковій накладній № 003743 від 17.02.2021 року» не видається можливим.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки та помилково застосував до даних правовідносин норми, які регулюють такі правовідносини.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).
В силу частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правомірність правочину презюмується.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Тлумачення статті частини 3 статті 698 ЦК України дозволяє зробити висновок, що: законодавець встановив пріоритет ЦК України в регулюванні договору роздрібної купівлі-продажу; у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.
У пункті 7 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).
Під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу (абзац 2 частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Приймаючи до уваги вищенаведені норми права та те, що відповідач не є фізичною особою- підприємцем, правовідносини, які склалися у даній справі, повинні регулюватися нормами статті 698 ЦК України щодо договору роздрібної купівлі-продажу та Закону України «Про захист прав споживачів».
На підтвердження укладення між сторонами договору роздрібної купівлі-продажу та поставки відповідачу товару на суму 104 162 гривні 50 копійок позивачем надано до суду накладну №003743 від 17 лютого 2021 року, яка, на його думку, є документом, який підтверджує здійснення такої операції.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Разом з тим, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
При цьому обов'язок доведення обставин лежить на стороні, яка на них посилається. Отже за умови, що інша сторона надала пакет первинних бухгалтерських документів, які не містять дефектів, і які підтверджують здійснення сторонами господарської операції, а інша сторона не визнає факт поставки, саме ця сторона має довести факт непоставки наданням про це доказів. Саме за таких обставин, з урахуванням принципу змагальності господарського судочинства, інша сторона має доводити іншими доказами факт передання нею товару.
Дослідивши складену позивачем при поставці товару за умовами договору роздрібної купівлі-продажу накладну № 003743 від 17 лютого 2021 року, апеляційним судом встановлено, що така (накладна) містить такі обов'язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг операції, одиниця виміру операції; особисті підписи в графі "здав" та "прийняв", а також підписи уповноваженої особи позивача та відтисок печатки позивача, а отже в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ЦК України, є первинним (товаророзпорядчим) документом, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом в постановах від 4 червня 2019 року у справі № 915/905/16, від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2159/15-ц та від 8 червня 2022 року у справі № 912/1414/21.
Заперечуючи факт поставки товару за договором, відповідач вказував на те, що він таку накладну не підписував та посилався на висновок експерта від 27 травня 2022 року № СЕ-19/126-22/1927-ПЧ.
Положеннями статті 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що висновок експерта повинен бути чітким та категоричним.
Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12, від 17 вересня 2014 року в справі № 6-131цс14, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження 61-7835сво19).
Суд першої інстанції у своєму рішенні належним чином надав оцінку вищевказаному висновку експерта та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у висновку експерта від 27 травня 2022 року № СЕ-19/126-22/1927-ПЧ не зроблено чіткого висновку про те, що ОСОБА_1 не підписував накладну від 17 лютого 2020 року № 003743. Вказаний висновок містить висновок про неможливість встановлення вказаної обставини.
Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, враховуючи встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом обставини прийняття відповідачем товару за накладною від 17 лютого 2020 року № 003743 на суму 104 162 гривень 50 копійок, оплату за який він не здійснив, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання вимоги позивача про стягнення з відповідача суми грошових коштів в розмірі 107 063 гривні 17 копійок, яка складається з основного боргу в розмірі 104 162 гривень 50 копійок, інфляційних збитків в розмірі 2 198 гривень 65 копійок, 3 процентів річних в розмірі 702 гривні 2 копійки обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо взяття судом першої інстанції до розгляду неналежних доказів
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Судом першої інстанції помилково взято до уваги надані позивачем в якості доказів роздруківки листування між ним та відповідачем у додатку «Viber», оскільки такі документи не є належними доказами на підтвердження укладення договору роздрібної купівлі-продажу в розумінні статей 77 - 80 ЦПК України.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 25 червня 2021 року у справі № 643/6581/19.
Також суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги показання свідка ОСОБА_3 , який стверджував, що бачив те, що ОСОБА_1 особисто розписувався у накладній від 17 лютого 2020 року № 003743.
Згідно частини 1 статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що за змістом абзацу другого частини першої статті 218 ЦК України не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. При цьому випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК України визначені прямо в частині другій статті 937 ЦК України та частині третій статті 949 ЦК України.
Отже, показання свідків, допитаних у судовому засіданні, не є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт вчинення правочину та виконання зобов'язань за договором.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, які Верховний Суд виклав у постановах від 6 грудня 2018 року у справі № 303/3113/16-ц та від 2 вересня 2020 року у справі № 569/24347/18.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову ПП «Буковина Агросвіт» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, але помилився щодо деяких мотивів такої відмови.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367,368,374, 375, 376,381,382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 червня 2022 року, виклавши її в редакції цієїпостанови.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 25 серпня 2022 року.
Головуючий О.О. Одинак
Судді: М.І. Кулянда
І.Б. Перепелюк