Номер провадження 22-ц/821/1146/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/13196/21 Категорія: 304090000 Токової С.Є
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
23 серпня 2022 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Попова М.В.
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;
представник ОСОБА_3 - адвокат Тесля Оксана Миколаївна;
відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
представник ОСОБА_4 - адвокат Татаринов Олександр Сергійович;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Татаринова Олександра Сергійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із вказаним позовом та просили стягнути з відповідачів на їх користь 2 589 710,28 грн. солідарно у рахунок погашення боргу за договором позики.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що ними 10 березня 2019 року особисто передано в борг відповідачу ОСОБА_3 кошти на суму 39500 польських злотих на купівлю квартири у місті Вроцлав, Польща, що за курсом НБУ складає 274920 грн.
Крім того, 15 жовтня 2019 року було передано в борг відповідачу грошові кошти в сумі 39 000 польських злотих на купівлю квартири в м. Вроцлав Польща, що за курсом НБУ складає 245310 грн.
На підтвердження отримання коштів відповідач надав письмову розписку від 10 березня 2019 року та 15 жовтня 2019 року із зазначенням умов повернення коштів.
Також позивачем ОСОБА_1 08 травня 2020 року з рахунку дружини ОСОБА_2 було перераховано на рахунок відповідача в Польщі 50 000 доларів США, що за курсом НБУ складає 1 340 500 грн; 12 травня 2020 року ним перераховано на рахунок відповідача в Польщі 5000 польських злотих, що за курсом НБУ складає 31970 грн; 28 травня 2020 року 10 000 польських злотих, що за курсом НБУ складає 66958 грн. На підтвердження отримання коштів ОСОБА_3 було надано особисту письмову розписку від 23 серпня 2020 року коли він повернувся в Україну.
Позивачі вказують, що відповідачем ОСОБА_3 було взято у них кошти на загальну суму 1959658 грн.
Отримані в борг кошти на придбання квартири для сім'ї відповідач зобов'язався повернути до 01 червня 2021 року та сплатити 2 % за кожен місяць їх користування. Відповідачі перебувають у зареєстрованому шлюбі, тому позивачі вважають, що кошти брали в борг в інтересах сім'ї, а саме для придбання квартири.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2022 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , солідарно на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованість за договором позики в розмірі 2 589 710, 28 грн. та судові витрати в розмірі 11 350 грн, а всього 2 601 060, 28 грн.
Рішення суду обґрунтоване тим, що оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за договором позики, оформленим розписками, а відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі на час отримання коштів, суд прийшов до переконання про доведення позовних вимог та необхідність стягнення вказаної суми боргу з урахуванням процентів за користування коштами.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_4 - адвокат Татаринов Олександр Сергійович подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2022 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості та судових витрат в розмірі 2 601 060, 28 грн, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
В апеляційній скарзі вказує, що стороною договорів позики є ОСОБА_3 , а підпису ОСОБА_4 і доказів обізнаності останньої про укладення договорів позики, а також того, що отримані кошти використані та витрачені в інтересах сім'ї, не надано.
Зазначає, що згідно із платіжними дорученнями про перерахування коштів вони були перераховані як «допомога для родича» та/або «допомога родичів для…», тому вважає, що в матеріалах справи відсутні відповідні докази, а позивачами та відповідачем ОСОБА_3 не доведена мета отримання вказаних коштів та їх подальше використання, наявність згоди на отримання коштів від ОСОБА_4 та взагалі отримання цих коштів в інтересах сім'ї.
Також вважає, що розмір процентів за користування грошовими коштами не відповідає засадам справедливості та розумності, є надмірним майновим тягарем, зокрема, для ОСОБА_4 , а розмір процентів за користування грошовими коштами не погоджений з останньою, як і сам факт укладення договорів позики.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу та вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відзиві вказує, що твердження скаржниці про те, що вона не знала про придбання квартири та укладення договору, оскільки право власності було оформлене на умовах спільної сумісної власності, а необхідної суми коштів на придбання квартири відповідачі не мали.
Заслухавши учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказане рішення суду не повністю відповідає вказаним вимогам.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 10 березня 2019 року ОСОБА_3 видано письмову розписку про те, що він взяв у борг у ОСОБА_1 39500 польських злотих на купівлю квартири за адресою: АДРЕСА_1 , проектний номер Е5/4/М3. Взяв на себе зобов'язання повернути кошти до 01.06.2021 року та сплатити 2 % за кожен місяць користування коштами.
Відповідно до розписки від 15 жовтня 2019 року ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_1 39 000 польських злотих на купівлю квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Кошти зобов'язався повернути до 01 червня 2021 року та сплатити 2 % за кожен місяць їх користування.
Згідно із розпискою від 23 серпня 2020 року ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_1 50 000 доларів США та 15 000 польських злотих на купівлю квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Кошти зобов'язався повернути до 01 червня 2021 року та сплатити 2 % за кожен місяць користування коштами.
За вимогами позивачів загальна сума позичених коштів становить 1959658 грн, що в межах курсу НБУ, встановленому на відповідні дати написання розписок.
Згідно зі статтями 1046-1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та в установлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.
При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов'язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов'язаннями солідарно усім своїм майном.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 14-712цс19 та підтверджений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 14-127цс20.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, виходив із того, що оскільки договори позики були укладені відповідачем ОСОБА_3 в інтересах сім'ї на придбання квартири у Республіці Польща, відповідачі мають солідарний обов'язок щодо повернення позичених коштів у позивачів, тому рішення суду в частині солідарного стягнення з відповідачів суми боргу в розмірі 1959658 грн є законним та обґрунтованим.
Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції відповідачем ОСОБА_3 були подані копія нотаріального акту А № 2106/2019 від 07 березня 2019 року, а також Нотаріальний акт А № 6699/2020 від 20 серпня 2020 року, Договір посередництва щодо продажу нерухомості NRDB/01/2022 із перекладами українською мовою. Вказані докази були прийняті апеляційним судом, оскільки вони не були подані до суду першої інстанції із об'єктивних причин. Так, під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_4 заперечень з приводу позовних вимог не заявляла, тому інші учасники справи не надавали додаткових доказів та суд вирішив справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Вказані документи додатково підтверджують твердження позивачів щодо укладення відповідачем ОСОБА_5 договорів позики в інтересах сім'ї для придбання квартири у Республіці Польща.
Так, згідно із Нотаріальним актом А № 2106/2019 подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зобов'язались сплатити 331047,50 злотих за будівництво житлової квартири площею 48,20 кв.м. у багатоповерховому будинку у АДРЕСА_3 .
Зі змісту Договору посередництва щодо продажу нерухомості NRDB/01/2022 вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 уповноважили посередника Естейт Брокерс, яке представлене ОСОБА_9 , продати належну їм квартиру площею 49 кв.м. в АДРЕСА_3 .
Враховуючи наведене, твердження в апеляційній скарзі про те, що відповідач ОСОБА_3 брав у позику кошти не в інтересах сім'ї, спростовуються наданими позивачами та відповідачем ОСОБА_3 доказами, тому висновок суду про те, що відповідачі мають солідарний обов'язок перед позивачами з повернення позичених коштів, є обґрунтованим.
Водночас колегія суддів не може погодитись із розміром відсотків за користування коштами, стягнутим рішенням суду із відповідачів.
Так, у розписках відповідач ОСОБА_3 вказав, що зобов'язується повернути кошти до 01 червня 2021 року та сплатити 2 % за кожен місяць користування коштами.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 викладено правову позицію, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, оскільки у договорах позики сторони визначили строк кредитування до 01 червня 2021 року, розмір процентів, визначений у договорі (2% за кожен місяць користування коштами) повинен нараховуватись лише до закінчення строку кредитування, тобто, до 01 червня 2021 року, а не до 10 жовтня 2021 року та 15 жовтня 2021 року, як заявляли позивачі, з чим погодився і суд першої інстанції.
Вимоги про стягнення процентів, передбачених статтею 625 ЦК України позивачі не заявляли.
Отже із відповідачів слід стягнути на користь позивачів проценти за користування коштами в розмірі 2 % за кожен місяць користування коштами в сумі 495273,24 грн, а саме: за договором позики від 10 березня 2019 року за період з 10 березня 2019 року по 01 червня 2021 року - 142958,40 грн (274920 грн*2/100*26 місяців); за договором позики від 15 жовтня 2019 року за період з 15 жовтня 2019 року по 01 червня 2021 року - 93217,8 грн (245310 грн*2/100*19 місяців); за договором позики від 23 серпня 2020 року за період з 23 серпня 2020 по 01 червня 2021 року - 259097,04 грн (1439428 грн*2/100*9 місяців).
Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду про солідарне стягнення із відповідачів на користь позивачів судових витрат в розмірі 11350 грн, оскільки чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачене солідарне стягнення судових витрат, тому в цій частині рішення суду слід скасувати.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв'язку зі зміною рішення суду першої інстанції, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.
Так, оскільки позовні вимоги позивачів задоволено на 95 %, на їх користь слід стягнути судові витрати в розмірі 10782,5 грн, тобто по 5391,25 грн з кожного відповідача.
У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_4 - на 5 %, із позивачів на користь останньої слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог в сумі 851,25 грн.
Шляхом взаємозаліку із відповідача ОСОБА_4 слід стягнути на користь позивачів судові витрати в розмірі 4540 грн (5391,25-851,25), а із відповідача ОСОБА_3 - 5391,25 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за договором позики слід змінити, зменшивши розмір заборгованості, що підлягає до стягнення з 2 589 710 грн 28 коп. до 2 454 931 грн 24 коп.; виключити із резолютивної частини рішення розмір загальної суми 2 601 060 грн 28 коп., що підлягає до стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 11350 грн слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 5391 грн 25 коп. та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 4540 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Татаринова Олександра Сергійовича задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за договором позики змінити, зменшивши розмір заборгованості, що підлягає до стягнення з 2 589 710 грн 28 коп. до 2 454 931 грн 24 коп.
Виключити із резолютивної частини рішення суду розмір загальної суми 2 601 060 грн 28 коп., що підлягає до стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 11350 грн скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 5391 грн 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 4540 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді
Повний текст постанови складений 25 серпня 2022 року