ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 червня 2022 року м. Київ № 640/32972/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю третьої особи Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення гарантованої суми відшкодування коштів та відшкодування інфляційних втрат,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач) за участю третьої особи Національного банку України (далі - третя особа), у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не вчинення достатніх, та необхідних дій для організації процесу належного та своєчасного виконання зобов'язань перед вкладником ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» ОСОБА_1 по виплаті гарантованого відшкодування у встановлений Законом строк, не дотримання відповідачем вимог аб. 2 ч. 1 ст. 26 Закону 4452-VI в частині найменших витрат Фонду та збитків для вкладника при виконанні зобов'язань у визначений спосіб, що призвело до неможливості отримання Позивачем гарантованого відшкодування;
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) залишок невиплаченого в період здійснення ліквідаційної процедури гарантованого відшкодування в розмірі 199 984,23 грн. коштів за вкладом у ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» за договором банківського вкладу (депозиту) банківського вкладу «Новорічний старт» №245D-643111 від 02.12.2015;
- відшкодувати позивачу інфляційні втрати та 3% річних в розмірі 55 600,97 грн.
Позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноважена особа не виплатили ОСОБА_1 залишок гарантованого відшкодування в сумі 199 984,23 грн. за заявою, отриманою та зареєстрованою у Фонді гарантування 10.09.2020, до дня подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію Банку як юридичної особи, чим завдав позивачу шкоду у розмірі понесених ним інфляційних втрат та 3% річних. На думку позивача, саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не виконав публічно-владні управлінські функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб в період здійснення ним ліквідації ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК». Позивач вважає, що на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020, працівник Фонду - уповноважена особа на ліквідацію ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» був зобов'язаний негайно надати до Фонду зміни до Бази даних та Переліку рахунків щодо вкладника ОСОБА_1 із зазначенням у супровідному листі типу змін, а саме, зняття тимчасового обмеження виплат з рахунку вкладника для виплати ОСОБА_1 гарантованого відшкодування в сумі 200 000,00 грн. Працівник Фонду відомостей до Фонду гарантування на виконання рішення суду не надав, що підтверджується листом-відповіддю ФГВФО №27-14507/20 від 20.11.2020. Позивачкою вказано, що протягом процедури ліквідації їй виплачено 15,77 грн., проте залишок відшкодування в сумі 199 984,23 грн. не виплачено, відтак її право порушене за рахунок невиконання відповідачем рішення суду та не виплати позивачу гарантованого державою відшкодування в розмірі 199 984,23 грн. протягом ліквідаційної процедури.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач проти позову заперечив, надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що Фондом гарантування вкладів не порушувались права позивача, оскільки з рішення суду по справі №826/3147/17, на яке посилається позивач, зобов'язано саме Уповноважену особу Фонду гарантування виконати певні дії, окрім того, Фонд у даній справі взагалі не був стороною і жодних порушень норм чинного законодавства щодо невиконання судового рішення не вчиняв. Зауважує, що оскільки позивача не було включено до Переліку вкладників, Фонд не мав жодних правових підстав самостійно затверджувати зміни до Загального реєстру вкладників на підставі заяви позивача та здійснювати виплату. Також, представник відповідача вказує на відсутність підстав для стягнення з Фонду 3 % річних та інфляційних збитків, оскільки положення Закону не містять жодної норми, яка б покладала на Фонд обов'язок чи право нарахування та виплати вкладникам банку будь-яких передбачених цивільним законодавством фінансових санкцій, які застосовуються в разі невиконання або неналежного виконання умов договору.
Позивачка скористалась правом подати відповідь на відзив та додаткові пояснення по суті спору, у яких наполягала на обґрунтованості позовних вимог.
Від третьої особи - Національного банку України надійшли письмові пояснення, у яких третя особа вказала, що вирішення адміністративного спору по справі №640/32972/20 не може вплинути на його права та обов'язки, так як прийняттям судового рішення з даної справи Національний банк України не буде наділено новими правами, не буде покладено на нього нові обов'язки, або змінено його наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
У запереченнях на пояснення третьої особи позивачка зазначила, що позиція третьої особи не ґрунтується на положеннях закону, позаяк відповідно до статті 42 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України для забезпечення виконання покладених на нього функцій щодо захисту прав споживачів надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тому фактично рішення суду може вплинути на обов'язки третьої особи (НБУ).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи убачається, що 02.12.2015 між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_2 (далі - вкладник) укладено договір №245D-643111 банківського вкладу «Новорічний старт» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (6 місяців із пролонгацією) (далі - договір вкладу).
Відповідно до п. 1.1 договору вкладу банк приймає грошові кошти вкладника, в подальшому «вклад», на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 , в подальшому «вкладний», що відкривається банком на його ім'я, в сумі 200 000, 00 грн. на термін з 02.12.2015 по 02.06.2016 з автоматичним продовженням (пролонгацією) терміну вкладу на аналогічний термін (6 місяців).
Згідно заяви вкладника від 02.12.2015 вх. 5262 та копії квитанції, яка міститься в матеріалах справи грошові кошти у розмірі 200 000, 00 грн. зараховані на депозитний рахунок вкладника - ОСОБА_2 .
У подальшому, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги від 01.04.2016 за реєстровим номером 549 (далі - договір про відступлення права вимоги).
Пунктом 1.1. зазначеного договору встановлено, що вкладник передає, а новий вкладник одержує право вимоги виконання юридичною особо за законодавством України - Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик», надалі за текстом - боржник, зобов'язань, що випливають з договору №245D-643111 банківського вкладу «Новорічний старт» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (6 місяців із пролонгацією) від 02.12.2015 року, укладеного між вкладником і боржником.
01.04.2016 ПАТ «КБ «Хрещатик» отримано повідомлення вх.1445/1 від ОСОБА_2 про те, що 01.04.2016 року на підставі статті 516 Цивільного кодексу України нею здійснено відступлення права вимоги боргу по договору №245D-643111 банківського вкладу «Новорічний старт» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (6 місяців із пролонгацією) від 02.12.2015 року на користь нового вкладника ОСОБА_1 ; надалі банку належить здійснити сплату боргу в розмірі відступлення права вимоги (200 000, 00 грн.) на користь нового вкладника та за його вказівками і вимогами.
Цього ж дня між ПАТ «КБ «Хрещатик» (банк) та гр. ОСОБА_2 (вкладник), ОСОБА_1 (новий вкладник) укладено додатковий договір №1 до Договору №245D-643111 банківського вкладу «Новорічний старт» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів від 02.12.2015 у зв'язку із зміною вкладного рахунку для обліку відступлення грошових коштів, викласти в такій редакції пункт: « 1.1 БАНК приймає грошові кошти ВКЛАДНИКА, в подальшому «Вклад», на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 , в подальшому «Вкладний», що відкривається БАНКОМ на його ім'я, в сумі 200 000, 00 (двісті тисяч) грн.. на термін з 01.04.2016 року по 02.06.2016 року. Кошти, прийняті у після операційний час, святкові, неробочі або вихідні дні, зараховуються на Вкладний рахунок на наступний робочий день. Термін відраховується з дня зарахування коштів на Вкладний рахунок».
Поряд з цим, 01.04.2016 за вх.№1532/1 Києво-Святошинським відділенням ПАТ «КБ «Хрещатик» отримано розпорядження від ОСОБА_2 , яке погоджено з ОСОБА_1 на переказ коштів по договору №245D-643111 банківського вкладу «Новорічний старт» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (6 місяців) від 02.12.2015.
Згідно виписки по особовому рахунку за період з 01.04.2016 по 06.06.2016, на рахунок ОСОБА_1 05.04.2016 надійшли грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. згідно з договором №245D-643111 від 02.12.2015.
Вказані обставини встановлені Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020, у справі №826/3147/17 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, а тому в силу ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України такі обставини не підлягають доказуванню.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020 позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено: «Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» щодо не зняття тимчасових обмежень на здійснення банком операцій з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 на залишок коштів в сумі 200 000, 00 грн., та не надання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змін (уточнень/доповнень/інформації), а саме: 1) змін до бази даних про вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик» про вкладника ОСОБА_1 щодо зняття тимчасового обмеження з рахунку № НОМЕР_3 на залишок коштів; 74; сумі 200 000,00 грн.; 2) змін до Переліку рахунків, за яким вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик», мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду щодо внесення інформації про вкладника ОСОБА_1 в Перелік на залишок коштів в сумі 200 000,00 грн. на рахунку № НОМЕР_3 та виплати кошти гарантованого відшкодування в сумі 200 000,00 грн. в межах гарантованої Фондом суми.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» зняти будь-які тимчасові обмеження на здійснення банком операцій з рахунку вкладника ОСОБА_1 № НОМЕР_3 на залишок коштів в сумі 200 000,00 грн. та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни (уточнення/доповнення/інформацію), а саме: 1) зміни до бази даних про вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик» про вкладника ОСОБА_1 із зазначенням в супровідному листі відповідного типу змін, а саме: зняття тимчасового обмеження з рахунку № НОМЕР_3 на залишок коштів в сумі 200 000,00 грн.; 2) зміни до Переліку рахунків, за якими вкладники «ПАТ «КБ «Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (далі-Перелік) щодо внесення інформації про вкладника ОСОБА_1 в Перелік на залишок коштів в сумі 200 000,00 грн. на рахунку № НОМЕР_3 та виплати ОСОБА_1 кошти гарантованого відшкодування в сумі 200 000,00 грн. в межах гарантованої Фондом суми.
Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір в розмірі - 4608 грн. (чотири тисячі шістсот вісім гривень).».
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не підлягає доказуванню при розгляді даної адміністративної справи, що 01.04.2016 між ОСОБА_1 , ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №1 до договору №245D-643111 банківського вкладу «Новорічний старт» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів від 02.12.2015, відповідно до умов якого ОСОБА_2 відкрито іменний рахунок № НОМЕР_2 , залишок на якому 01.04.2016 становив 200 000,00 грн. Кошти вкладу у сумі 200 000,00 грн. ОСОБА_2 переведено ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 шляхом надання Банку розпорядження власника рахунку як первісного вкладника за депозитом договором. Внутрішньобанківський переказ здійснено банком 05.04.2016.
09.09.2020 позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з заявою про виплату ОСОБА_1 гарантованого відшкодування коштів за вкладом, розміщеним у банку ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК».
Листом №02-036-12377 від 01.10.2020 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб повідомлено позивачу, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», станом на дату відповіді, додаткової інформації про ОСОБА_1 до Переліку вкладників не надавалось.
12.11.2020 Вих. №12/11-02 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб представником позивачки подано адвокатський запит, в якому просив повідомити:
- які необхідні і достатні дії були вчинені працівниками ФГВФО з 01.09.2020 до 02.10.2020 (день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи) щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 року по справі №826/3147/17, що набрало законної сили 01.09.2020?
- повідомте причину невжиття Фондом належних заходів з 01.09.2020 року до 02.10.2020 щодо зняття тимчасових обмежень виплат з рахунку ОСОБА_1 на залишок коштів в сумі 200 000, 00 грн. та виплати їй гарантованого відшкодування в сумі 200 000, 00 грн.;
- повідомте правову підставу яка наділила Фонд правом не виконувати рішення суду, що набрало законної сили 01.09.202, і не виплачувати ОСОБА_1 гарантоване державою відшкодування в сумі 200 000, 00 грн. до дня подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» як юридичної особи;
- повідомте коли, яким чином та через який Банк-агент, в ситуації, що склалася ОСОБА_1 зможе отримати гарантоване державою відшкодування коштів за вкладом в сумі 200 000,00 грн.
Листом №27-14507/20 від 20.11.2020 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, розглянувши адвокатський запит, повідомлено, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», додаткова інформація про внесення змін до Переліку вкладників щодо ОСОБА_1 до Фонду не надавалось, отже, Фонд не мав правових підстав складати зміни та/або доповнення до Загального реєстру ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК». Також повідомлено, що на підставі статей 26, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» завершено виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами, ліквідація ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» завершена, а банк ліквідований.
Враховуючи, що відповідачем не виплачено суму відшкодування за вкладом, позивачка звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом коштів за вкладами.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
У силу приписів ст.27 наведеного Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частиною 6 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
У силу приписів п.п.2, 4, 6 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Згідно з п.п.3, 4 частини 1 статті 2 наведеного Закону вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Таким чином, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку. Такий статус передбачає, зокрема, наявність у банку вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунку або договору банківського вкладу (депозиту).
Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин:
1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних;
2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати;
3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн;
4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування;
5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників;
6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Статус позивача, як вкладника ПАТ «КБ «Хрещатик» із вкладом на суму 200 000,00 грн, вже встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/3147/17 що набрало законної сили 01.09.2020 та не потребує доведення, при цьому, станом на час подання даного позову кошти у сумі 200 000 грн позивачу не повернуто, незважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_1 до відповідача.
Тобто предметом справи не є питання статусу позивача як вкладника та обов'язку Фонду гарантування вкладів позивачів включити позивача до відповідного реєстру. Натомість, предметом спору є бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом.
Так, вказаним судовим рішенням не було визначено жодних обов'язків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, одна визначено обов'язок Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни (уточнення/доповнення/інформацію) про вкладника ПАТ «КБ «Хрещатик» Задорожну К.В., зокрема, зміни до Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» про вкладника ОСОБА_1 на залишок коштів в сумі 200 000,00 грн на рахунку № НОМЕР_3 для їх виплати.
В силу частини 1 статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частинами 2, 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містить Кодекс адміністративного судочинства України, зокрема, нормами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.ч.2, 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, вирішення спору в судовому порядку завершується винесенням судового рішення у справі, яке після набрання ним законної сили є обов'язковим для учасників справи та в подальшому має бути виконано стороною у справі самостійно, або у примусовому порядку, визначеному нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, судове рішення у справі №826/3147/17, яке набрало законної сили 01.09.2020, не було виконане Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», що призвело до недотримання конституційних гарантів щодо поновлення порушених прав позивача, оскільки незважаючи на наявність невиконаного судового рішення, боржником по якому є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», 02.10.2020 було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ПАТ «КБ «Хрещатик», про що до ЄДРПОУ було внесено відповідний запис.
В силу ч.4-6 статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Фонд надсилає Національному банку України звіт про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс.
Не пізніше наступного робочого дня після затвердження ліквідаційного балансу банку та/або внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення банку Фонд оприлюднює на офіційному веб-сайті Фонду інформацію про завершення ліквідаційної процедури банку та затвердження ліквідаційного балансу банку та/або припинення банку як юридичної особи.
Повноваження Фонду, зазначені у пункті 17 частини п'ятої статті 12, пунктах 5 і 6 частини другої статті 37, частині сьомій статті 44 та частинах п'ятій - десятій статті 52 цього Закону, припиняються після повного завершення заходів щодо банку, передбачених частинами п'ятою - десятою статті 52 цього Закону.
Таким чином, з момент проведення реєстрації припинення банку, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб втрачає визначені законом повноваження, однак це не свідчить про припинення законодавчо визначених зобов'язань з відшкодування коштів за вкладами в межах граничного розміру відшкодування, одержання яких вкладниками гарантовано нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки припинення окремих повноважень органу державної влади, до яких належить Фонд, не може мати наслідком порушення гарантованих Законом прав особи.
Відмова в реалізації права вкладника на отримання ним гарантованої суми відшкодування є втручанням в його майнові права, які гарантовані статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому, серед іншого, зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
Отже, проведення реєстрації припинення ПАТ «КБ «Хрещатик» не може мати наслідком позбавлення позивача права на отримання гарантованого відшкодування, оскільки це свідчитиме про втручання у мирне володіння своїм майном, право на яке встановлено у судовому порядку та визначено на законодавчому рівні.
Суд зауважує, що до припинення банку відповідач мав достатньо часу для виконання зобов'язань перед позивачем щодо виплати йому відшкодування коштів за вкладом, враховуючи, що останній мав статус вкладника з моменту укладення відповідного правочину (договору банківського вкладу), а не з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/2711/17. Однак свої зобов'язання перед позивачем Фонд не виконав. Зважаючи на вищенаведене, припинення банку як юридичної особи не може бути підставою для невиплати позивачу відшкодування, передбаченого законодавством та судовим рішенням.
Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №826/19565/15, від 10.09.2020 у справі № 815/2015/16, від 18.10.2020 у справі №808/1041/17 та від 29.04.2021 у справі №200/14379/19-а, яка підлягає врахуванню судом у спірних правовідносинах.
За таких обставин, з урахуванням наведених норм права, суд приходить до висновку про наявність з боку відповідача протиправної бездіяльності, яка полягає у не вчиненні достатніх та необхідних дій з метою виконання зобов'язань перед позивачем, як вкладником ПАТ «КБ «Хрещатик» по виплаті гарантованої суми відшкодування.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім того, Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи викладене та положення частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 залишок невиплаченого в період здійснення ліквідаційної процедури гарантованого відшкодування в розмірі 199 984,23 грн. коштів за вкладом у ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» за договором банківського вкладу (депозиту) банківського вкладу «Новорічний старт» №245D-643111 від 02.12.2015.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для визнання протиправної бездіяльності відповідача в частині не дотримання ним вимог абз.2 ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки при виконанні покладених на відповідача Законом обов'язків ним не було отримано від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» відповідних змін та доповнень до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Хрещатик» щодо позивача, в той час, як суму в розмірі 15,77 грн, яка обліковувалась на рахунку позивача № НОМЕР_3 , виплачено 20.04.2017 відповідно до заяви на видачу готівки №1034535, в той час, як кошти в сумі 199 984,23 грн обліковувались на рахунку позивача № НОМЕР_3 щодо якого здійснення операцій було тимчасово обмежено і таке обмеження підлягало зняттю внаслідок набрання 01.09.2020 законної сили судовим рішенням у справі №826/3147/17.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кошти на відшкодування заподіяної шкоди, то відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з ч.5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Відповідно до ст.526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, за ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Фонд є юридичною особою публічного права. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном. Фонд є економічно самостійною установою.
Частиною 3 ст.16 наведеного Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Фонду (його працівників), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки членів виконавчої дирекції Фонду та/або уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення).
Положеннями ч.1, 2 ст.26 вказаного Закону встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (ч.1 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
У відповідності до положень ч.5 ст.36 вказаного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється в тому числі нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Частиною 2 ст.22 ЦК України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стаття 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Разом з тим, спірні правовідносини не є договірними зобов'язаннями між боржником та кредитором, чи банком та вкладником, а виникли із забезпечення державою в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткових гарантій для фізичних осіб щодо збереження їх вкладів у випадку здійснення процедури ліквідації неплатоспроможного банку.
Між позивачем та Фондом відсутні договірні відносини, оскільки свої обов'язки останній здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом. Конкретні строки виплати суми відшкодування коштів за вкладами даним Законом не встановлені, внаслідок чого Фонд не має договірних фінансових зобов'язань перед позивачем, тому нараховані на підставі ч.2 ст.625 ЦК України три проценти річних та інфляційні не можуть бути стягнуті з відповідача як шкода та в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2556,00 грн.
Таким чином, зважаючи на висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1999,84 грн. за рахунок відповідача.
Також, позивачем заявлено клопотання про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження), з урахуванням того, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Allia№ce Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Суд зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу позивачкою надано до суду договір про надання правової допомоги адвокатом від 07.11.2016 № 7, додатковий договір №1 від 25.11.2020 до договору № 7 про надання правової допомоги адвокатом від 07.11.2016, ордер серії КС № 188016, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.
У додатковому договорі № 1 від 25.11.2020 до договору № 7 про надання правової допомоги адвокатом від 07.11.2016 сторони домовились, що за цим Додатковим договором Адвокатом надається професійна правова допомога Замовнику по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа НБУ про визнання протиправними дій, бездіяльності, стягнення гарантованої суми відшкодування коштів та відшкодування інфляційних втрат, заподіяних бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, зокрема представництво в суді всіх інстанцій та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку та подання позову, ознайомлення з матеріалами справи, збір та подання суду доказів, направлення адвокатських запитів та приєднання до матеріалів справи відповідей, підготовка та направлення до суду заяв, клопотань, додаткових пояснень, відповіді на відзив, підготовка та подання за потребою апеляційної та касаційної скарг, тощо (пункт 1).
Також сторони домовились викласти п.6.2 Розділу 6 «Винагорода Адвоката та порядок розрахунків» Договору в наступній редакції:
6.2. «Розмір гонорару адвоката за годину роботи при виконанні завдання замовника за цим Договором становить 40% від розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня поточного року. Розрахунок гонорару зазначається в актах виконаних робіт, які складаються по мірі виконання кожного етапу надання правової допомоги. Замовник зобов'язаний сплатити Адвокату гонорар, зазначений в актах виконаних робіт протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів після підписання акту.
Суд зауважує, що за умовами додаткового договору № 1 від 25.11.2020 розмір гонорару адвоката не є фіксованим та має підтверджуватись актом наданих послуг.
Разом з тим, що ані позивачем, ані його представником не надано до матеріалів справи взагалі будь-яких належних доказів, які підтверджують виконання та надання вказаних послуг, зокрема, акту виконаних робіт, квитанції про сплату наданих послуг в розмірі 20 000,00 грн., лише в тексті позовної заяви зазначено, що орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу складає 20 000, 00 грн.
Однак, наявний в тексті позовної заяви попередній (орієнтований) розрахунок витрат на правову допомогу не є належним доказом на підтвердження понесених витрат, оскільки містить відомості щодо витрат, які плануються в майбутньому, а не фактично наданими.
При вирішенні питання стягнення витрат на правничу допомогу, на суд покладено обов'язок із встановлення підтвердження надання послуг з професійної правничої допомоги та підтвердження факту понесення таких витрат.
Водночас, у даному випадку, судом не встановлено, а позивачем не надано належних доказів надання послуг адвокатом Бірюковою О.М., які підтверджують виконання та надання вказаних послуг, зокрема, акту виконаних робіт, квитанції про сплату послуг, тощо, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78,90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що полягає у не вчиненні достатніх та необхідних дій з метою виконання зобов'язань перед ОСОБА_1 , як вкладником Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» по виплаті гарантованого відшкодування.
3. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ідентифікаційний код 21708016) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) залишок неотриманого гарантованого відшкодування в розмірі 199 984,23 (сто дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири гривні двадцять три копійки) грн. коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик» за договором банківського вкладу (депозиту) банківського вкладу «Новорічний старт» №245D-643111 від 02.12.2015.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ідентифікаційний код 21708016) сплачений судовий збір у розмірі 1999,84 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень вісімдесят чотири копійки) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Т.П. Балась