Справа № 740/1370/22
Провадження № 2-о/740/54/22
16 серпня 2022 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Гагаріної Т.О.,
за участю секретаря Філоненко О.В.,Ісаєнко А.М.
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника Величко А.А. ,
заінтересованої особи ОСОБА_3
представника заінтересованої особи Ващенко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ніжині в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області із заявою, яку в подальшому уточнив, у якій просив про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_3 .
В обґрунтування заяви послався на те, що за адресою реєстрації проживає разом з сином ОСОБА_3 . Будинок в цілому належить заявнику, згідно договору купівлі-продажу. У 2010 році ОСОБА_3 звільнився з місць позбавлення волі та почав проживати з сім'єю в будинку заявника. Почали виникати сварки. Після смерті дружини заявника, об'єктом знущань залишився він. Його оселили в маленьку кімнатку, не дозволяли вийти, зачиняли двері, в кімнаті становилося холодно. Заявник три зими перебирався до брата. Маючи власний будинок заявник не міг жити в ньому. Зазначає, що неодноразово звертався в поліції, до центру безоплатної правової допомоги, міської ради. Крім того, вказує, що є особою з інвалідністю, має похилий вік, отримує мізерну пенсію, вимушений самостійно сплачувати комунальні послуги.
На підставі наведеного, заявник просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , строком на 6 (шість) місяців, яким визначити наступні обмеження:
- заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання за адресою: будинок АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_3 наближатися ближче ніж на 300 м до місця проживання та перебування ОСОБА_1 , будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09.06.2022 року дану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено до судового розгляду, про що повідомлено учасників справи.
13.06.2022 у судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_3 просив відкласти розгляд справи та надання строку для звернення до адвоката.
13.07.2022 судове засідання було відкладено на підставі заяви адвоката Ващенко М.О., представника заінтересованої особи, для ознайомлення з матеріалами справи.
У судовому засіданні заявник та його представник підтримали заяву про виклик та допит свідків.
Заінтересована особа ОСОБА_3 не заперечив щодо виклику та допиту зазначених свідків.
Заявник у судовому засіданні 16.08.2022 вимоги заяви підтримав в повному обсязі, пояснення надав аналогічним викладеним у заяві. Крім того, заявник зазначив, що впродовж двох років зазнавав від ОСОБА_3 та його дружини безпричинних нападів, вони вчиняли сварки на побутовому рівні та просив заяву задовольнити.
Представник заявника адвокат Величко А.А. підтримала заяву, зазначила, що заявник у поясненнях повно та детально усе обґрунтував. В доповнення зазначила, що заінтересована особа протягом тривалого періоду часу здійнював відносно заявника домашнє та економічне насильство, але неодноразові звернення до правовохоронних органів не надали жодного результату. Заявник є інвалідом, вимушений жити взимку у свого брата, оскільки кімната в якій він живе ледве опалюється. Заінтересована особа, проживаючи у будинку свого батька, за комунальні послуги не сплачує, у зв'язку з чим утворюються борги. Вважає, що наявні всі підстави вважати, що вчинення насильства з боку сина буде продовжуватися та може призвети до тяжких наслідків. Заяву просила задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні 16.08.2022 не визнав вимоги заяви, зазначив, що проживає разом з батьком за адресою АДРЕСА_1 . Він ніколи до батька не чіпляється, а сам заявник свариться з ним, та раніше сварився з його померлою дружиною, ображав дочку. Батько проживає в найбільшій кімнаті будинку, йому пропонували переїхати в іншу, але він відмовляється. Будь-якого насильства щодо батька не вчиняє.
Представник заінтересованої особи адвокат Ващенко М.О. зазначила, що із наданих доказів вбачається, що заявник дійсно звертався правоохоронний органів, але це було у 2017-2021 роках, і в більшості випадків це стосувалося конфліктних ситуацій, що виникали з невісткою заявника. У грудні 2018 та березні 2021 він дісно притягувався до адміністративної відповідальності, але на даний час особа, вважається такою, що не була піддана стягненню. Систематичних звернень не було.
Також, в судовому засіданні було допитано свідків.
Свідок ОСОБА_5 дав показання про те, що є рідним братом заявника. Син ОСОБА_3 постійно свариться з батьком, висловлюється нецензурними лайками. Брат має холодну кімнату, взимку температура повітря складає не більше +14 градусів, останній мерзне, і тому п'ять зим він забирає брата жити до себе .
Свідок ОСОБА_6 дав показання про те, що є сусідом заявника, який скаржився на сина та його невістку, останні його постійно ображали.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб (ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частинами 3, 4 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з п.3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч.1 ст.350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
З урахуванням змісту вищевказаних правових норм видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.
Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суд має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Також суд має встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.
Так, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18, від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 сформульовано правову позицію про те, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
За змістом ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом ОСОБА_1 звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису посилається на те, що його син систематично, впродовж тривалого часу вчиняв відносно нього домашнє насильство. На підтвердження вчинення домашнього насильства, що заявником до матеріалів справи додано: постанова Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.12.2018, постанова Ніжинського міськрайонного суду від 05.03.2021, висновок перевірки Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області від 06.11.2017, висновок перевірки Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області від 13.02.2018, довідка про результати перевірки за зверненням ОСОБА_1 від 24.01.2019, довідка про результати перевірки за зверненням ОСОБА_1 від 16.12.2020, довідка про результати перевірки за зверненням ОСОБА_1 від 18.12.2020, відповідь на звернення ОСОБА_1 від 10.08.2021, акт з'ясування обставин вчинення насильства в ім'ї або реальної загрози його вчинення від 02.09.2021.
Оглянувши та безпосередньо дослідивши в судовому засіданні усі наявні докази та заслухавши пояснення учасників справи з приводу досліджуваних доказів, суд прийшов до висновку, що звернення до різних органів державної влади, зокрема правоохоронних, свідчить про наявність конфлікту між сторонами, і самі по собі не підтверджують факт вчинення насильства заінтересованою особою щодо ОСОБА_1 , що є необхідною умовою для застосування до особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені спеціальним законом.
Із встановлених у справі обставин вбачається відсутність факту систематичного вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_8 .
Надана заявником довідка про тимчасове проживання за адресою АДРЕСА_2 не підтверджує факт вчинення домашнього насильства щодо нього.
Крім того, як вбачається із численних звернень заявника, а також із встановленого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, основні суперечки та конфлікти у заявника відбувалися не скільки із заінтересованою особою, а скільки із його дружиною, яка на той час проживала разом з ними, і яка на його думку налаштовувала сина проти батька.
Висновки та листи правоохоронних органів свідчать про наявність конфліктних відносин між заявником та заінтересованою особою, факт вчинення дій про які заявляв ОСОБА_1 вказані докази не містять, а проведення профілактичних бесід не є доказом вчинення домашнього насильства, оскільки профілактика це попередні заходи для недопущення чого-небудь.
Таким чином, заявником не надано належних доказів на підтвердження необхідності видачі обмежувального припису, а судове рішення не може бути обґрунтоване припущеннями.
Суд розцінює показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 лише як характеристику заявника та заінтересованої особи, а також як наявність конфліктних відносин між ними на ґрунті користування будинком, які не доводять факту існування чи не існування домашнього насильства.
Отже, враховуючи характер правопорушення, його періодичність, суд приходить до висновку, що докази, надані заявником в обґрунтування заявлених вимог, на даний час не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення фізичного, психологічного чи матеріального насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а свідчать лише про наявність тривалих неприязних відносин між сторонами з приводу користування майном, зокрема способу його утримання.
Таким чином, зважаючи на відсутність правових підстав для видачі обмежувального припису, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 268, 350-6, 350-8 ЦПК України, суд,
ухвалив:
відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Повний текст рішення складений 25 серпня 2022 року.
Суддя Т.О.Гагаріна