ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20 липня 2010 р. Справа № 24/27
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі Андріїв Л. Я., за участю представника позивача Вознюка Є. В. і представника відповідача Уграк А. Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 4 329 904 грн 51 коп. з відкритого акціонерного товариства "Тисменицягаз".
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ВАТ "Тисменицягаз" 4 329 904 грн 51 коп., з яких 3 521 327 грн 56 коп. - основний борг за договором на постачання природного газу, 363 522 грн 70 коп. - пеня, 339 610 грн 62 коп. - інфляційні втрати, 105 443 грн 63 коп. - три проценти річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов'язань, згідно умов укладеного між сторонами договору на постачання природного газу, відповідач за отриманий на протязі січня-грудня 2009 р. природний газ не розплатився, що спричинило виникнення боргу в сумі 3 521 327 грн 56 коп. У зв'язку із наявністю цього боргу, згідно пунктів 6.2 і 6.4 Договору, позивач нарахував відповідачу 363 522 грн 70 коп. пені, а на підставі положень ст. 625 ЦК України - 339 610 грн 62 коп. інфляційних втрат і 105 443 грн 63 коп. три проценти річних.
Ухвалою від 18 червня 2010 р. господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 24/27.
В засіданні, яке відбулось 06 липня 2010 р. представник відповідача надав відзив на позов (а. с. 41), із змісту якого вбачається, що позов в частині стягнення основного боргу відповідач визнає, однак, не погоджується із сумою нарахованої пені, яка згідно контррозрахунку відповідача становить 84 867 грн 34 коп. Зокрема, відповідач вважає, що при нарахуванні пені позивач порушив норми матеріального права, а саме ст. 231 ГК України.
В засіданні суд оголошував перерву згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України до 20 липня 2010 р.
20 липня 2010 р., представник позивача подав письмові пояснення (а. с. 50), в яких зазначив свої доводи на спростування викладених у відзиві на позов заперечень відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
31 грудня 2008 р., між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) і ВАТ "Тисменицягаз" (покупець) було укладено договір № 06/08-2388 на постачання природного газу (а. с. 12).
Відповідно до п. 1.1 Договору, його предметом є передача постачальником у власність покупцю в 2009 році природного газу, який покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах цього Договору.
Оплата за природний газ, згідно положень розділу п'ятого Договору, проводиться покупцем грошовими коштами в національній валюті України шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок проводиться покупцем до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Згідно умов п. 10.1 Договору, сторони домовились, що цей договір набуває чинності з 01 січня 2009 р. і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2009 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Належним чином виконавши свої договірні зобов'язання, позивач на протязі січня-грудня 2009 р. передав відповідачу природного газу на загальну суму 4 997 179 грн 90 коп., що підтверджується даними відповідних актів прийому-передачі природного газу (а. с. 21-32).
В свою чергу, відповідач поставлений позивачем природний газ прийняв, однак, в порушення узятих на себе зобов'язань за Договором, не здійснив його повну оплату, внаслідок чого утворився борг відповідача перед позивачем на загальну суму 3 521 327 грн 56 коп., що підтверджується даними відповідного акту звірки розрахунків (а. с. 55).
Тож, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 3 521 327 грн 56 коп. боргу, що мав бути сплачений відповідачем на підставі укладеного між сторонами договору на постачання природного газу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.
Згідно положень статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Враховуючи, що сума основного боргу відповідача за природний газ відповідає фактичним обставинам справи, встановленим у ході її розгляду, визнається відповідачем, що підтверджується у тому числі даними акту звірки розрахунків (а. с. 55), то зазначену вимогу позивача про стягнення з відповідача 3 521 327 грн 56 коп. основного боргу слід задовольнити.
У зв'язку із порушенням строків оплати за поставлений природний газ, на підставі пунктів 6.2 і 6.4 Договору, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, що згідно арифметично правильного розрахунку позивача за період з 12 грудня 2009 р. по 12 червня 2010 р. (182 дні) становить 363 522 грн 70 коп. Цю вимогу позивача суд вважає обґрунтованою і задовольняє.
Що ж стосується викладених у відзиві на позов заперечень відповідача з приводу нарахованої йому позивачем пені, суд вважає необхідними зазначити таке.
Згідно приписів ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією із підстав виникнення господарського зобов'язання, відповідно до ст. 174 ГК України, є господарський договір.
Так, ч. 1 ст. 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Предметом даного спору є зобов'язання відповідача оплатити поставлений йому природний газ на умовах відповідного Договору, а також застосування до нього за порушення цього зобов'язання відповідальності, яка передбачена умовами Договору та нормами ст. 231 ГК України і ст. 625 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У ході розгляду справи, суд установив, що відповідач допустив порушення строків виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу, які визначені п. 5.1 укладеного між сторонами Договору.
Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
В силу п. 6.2 Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ та послуги з його транспортування встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Що також відповідає положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Із змісту п. 6.4 укладеного між сторонами Договору вбачається, що сторони дійшли згоди змінити загальне правило, встановлене указаною диспозитивною нормою, передбачивши нарахування неустойки протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом. При цьому, суд враховує визначений у ст. 3 ЦК України загальний принцип цивільного законодавства - принцип свободи договору.
Крім того, згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, за період з березня 2009 р. по березень 2010 р. позивач нарахував відповідачу 339 610 грн 62 коп. інфляційних втрат і три проценти річних за період з 11 березня 2009 р. по 28 квітня 2010 р. на суму 105 443 грн 63 коп. Оскільки інфляційні втрати і три проценти річних позивач розрахував арифметично правильно, то вимогу позивача про стягнення з відповідача 339 610 грн 62 коп. інфляційних втрат і 105 443 грн 63 коп. три проценти річних суд також задовольняє.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд
позов задовольнити;
стягнути з відкритого акціонерного товариства "Тисменицягаз" (77400, Івано-Франківська область, м. Тисмениця, вул. Вісконта, 3; ідентифікаційний код 20538865) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код 31301827): 3 521 327 (три мільйони п'ятсот двадцять одну тисячу триста двадцять сім) грн 56 коп. основного боргу, 363 522 (триста шістдесят три тисячі п'ятсот двадцять дві) грн 70 коп. пені, 339 610 (триста тридцять дев'ять тисяч шістсот десять) грн 62 коп. інфляційних втрат, 105 443 (сто п'ять тисяч чотириста сорок три) грн 63 коп. три проценти річних, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя І. В. Ткаченко
Виготовлено в АС "Діловодство суду" рішення підписане 22 липня 2010 р.
22.07.10