83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
19.07.10 р. Справа № 17/152
Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:
за позовом: Новоазовського дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо», м. Маріуполь
до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк
про стягнення 10ґ547,20 грн.
за участю представників сторін
від позивача: Шульгат В.В. - довіреність
від відповідача: Манерова Ю.В. - довіреність
Новоазовське дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо», м. Маріуполь звернулось з позовом до : Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк про стягнення 10547,20 грн. вартості нестачі вантажу (антрацит АС 06-13мм) у сумі 10547,20 грн.
В обґрунтування вимог позивач посилається на ст.ст. 110, 113, 114, 130 Статуту залізниць України (далі - «Статут»), а також, що після прибуття вагонів на станцію призначення, перевіркою маси вантажу була встановлена нестача, яка підтверджена комерційними актами, та виникла у зв'язку з незбереженням залізницею вантажу під час перевезення.
Відповідач позов не визнає із посиланням на пропущення позивачем строку позовної давності, про що ним подана письмова заява (а.с. 24).
Представник позивача проти застосування строку позовної давності заперечує, надав заяву, якою звернувся до суду з проханням визнати поважними причини пропущення позовної давності та поновити строк звернення до господарського суду з позовом. Суд відмовляє у задоволенні заяви, не визнає поважними причини пропущення позовної давності, які викладені у заяві. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивними, непереборними, не залежать від волевиявлення сторін та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення стороною відповідних процесуальних дій.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
14 листопада 2009р. на адресу Новоазовського дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Облпаливо» зі станції Торез Донецької залізниці був відвантажений на піввагон №65259145 вантаж - антацит марки АС 06-13мм у вологому стані за накладною №51929069.
За даною накладної №51929069 зазначена маса вантажу 69'000 кг.
У відповідності до ст..24 Статуту залізниць України на станції Дебальцеве-Сортувальна, а пізніше на станції призначення - Сартана Донецької залізниці була здійснена контрольна перевірка маси вантажу у спірному вагоні. Під час перевірки була встановлена недостача, про що були складені комерційні акти, відповідно, БМ №730605/214 від 17.11.2009р. та БН №695520/169 від 23.11.2009р..
Згідно з актом, який був складений на станції призначення вбачається, що у вагоні №65259145:
· вага нетто зважування вантажу 48'250кг (брутто 70450кг, тари 22200кг), нестача вантажу складає 20'750кг проти даних залізничної накладної;
· по документу значиться маркірований, фактично маркірування не має;
· маються поглиблення над 5 люком 1500мм на 2000мм по ширині вагону, над 3 люком довжиною 1000мм, шириною 800мм, глибиною 1500мм;
· течі не має.
Комерційні акти підписані, відповідно, зам.начальника станції та начальником станції, двома прийомоздавальниками станції та на станції призначення - представником одержувача.
Позивач просить стягнути із залізниці, яка не забезпечила збереження прийнятого до перевезення вантажу у кількості 20335кг (з урахуванням норми недостачі 2% та - норми природної втрати 0,55%), яка з ПДВ складає 10ґ547,20 грн.
Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу (ЦК) України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.
Згідно ч.2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Ст. 23 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ст.113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно ст. 26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджено комерційними актами.
Виявлені на проміжній станції та станції призначення розбіжності між накладною та фактичними даними при перевірці свідчить про те, що нестача виникла під час перевезення вантажу. Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.
Відповідно до ч. 2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 10ґ072,4 грн. із розрахунку: 19370кг (нестача вантажу, зданого до перевезення у вологому стані, з урахуванням норми недостачі 2%) х 520 грн. (вартість тони антрациту з урахуванням ПДВ). Наведене свідчить про невірне розрахування позивачем суми вартості нестачі вантажу.
Згідно ст. 12 Закону України „Про залізничний транспорт” залізниці забезпечують схоронність вантажів у шляху сполучення та на залізничних станціях. Частиною 2 ст. 23 цього Закону передбачена відповідальність залізниць за несхоронність (втрату, недостачу, псування, пошкодження) прийнятого ними до перевезення вантажу у розмірі фактично завданої шкоди, якщо останні не доведуть, що втрата, недостача, псування, пошкодження відбулось не з вини залізниці. Аналогічний припис міститься у ст. 113 Статуту. За ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України “Про транспорт” відповідальність підприємств транспорту за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо перевезення пасажирів, багажу, а також відповідальність перед пасажиром за несвоєчасне подання транспорту визначається кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими законодавчими актами України. На підставі ст. 26 Закону України “Про залізничний транспорт” порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Згідно ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін. Зазначений шестимісячний термін, згідно п. “а” ч.2 ст.134 Статуту залізниць України, обчислюється з дня видачі вантажу.
Право на пред'явлення позову виникло у позивача за накладною №51929069 з 24.11.09р. (день, наступний за датою видачі спірного вантажу, яка згідно залізничної накладної відбулася 23.11.09р.).
До господарського суду позовна заява була надіслана лише 15.06.10р., тобто поза межами строку позовної давності.
Виходячи з ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За таких обставин, на підставі п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, згідно якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові; враховуючи відсутність поважних причин пропущення цього строку - у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 10ґ072,4 грн. має бути відмовлено через пропущення строку позовної давності.
У задоволенні позову в іншій частині також має бути відмовлено, у зв'язку з безпідставністю.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя