Справа № 308/666/22
(заочне)
23 серпня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Шепетко І.О.,
за участі секретаря судових засідань Киніва О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі органу опіки та піклування, про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, -
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі органу опіки та піклування, в якому просив зобов'язати матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 не перешкоджати в будь-який спосіб в особистому спілкуванні батька з сином та встановити ОСОБА_1 порядок побачення з його малолітнім сином ОСОБА_3 наступним чином: щосереди з 16-00 до 18-00; щосуботи з 10-00 до 14-00; щонеділі з 16-00 до 19-00. Зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити в разі потреби безперешкодне спілкування сина з батьком засобами телефонного або електронного зв'язку, що не передбачає фізичного спілкування між батьком та сином. Заборонити ОСОБА_2 змінювати місце перебування дитини - ОСОБА_3 під час реалізації ним права на контакт з позивачем.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду. Від спільного подружнього життя сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу, за згодою батька, мешкає разом з матір'ю та на утримання якого відповідач сплачує аліменти за рішенням суду. Дане рішення відповідач виконує добросовісно, без затримки, чим виконує свій обов'язок по утриманню дитини та бажає брати участь у вихованні малолітнього сина.
Однак, відповідач своїми діями перешкоджає позивачу брати участь у вихованні малолітнього сина, а саме обмежує їхні зустрічі. Для забезпечення права на побачення батька з дитиною, позивач звернувся до органу самоврядування із заявою про призначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні дитини.
Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №539 від 24.11.2021 було визначено способи участі у вихованні дитини та встановлено ОСОБА_1 порядок побачення з його малолітнім сином ОСОБА_3 таким чином: щосереди з 16-00 до 18-00; щосуботи з 10-00 до 14-00; щонеділі з 16-00 до 19-00 та визначено обов'язок матері ОСОБА_2 , забезпечувати у рази потреби безперешкодне спілкування сина з батьком засобами телефонного або електронного зв'язку, що не передбачає фізичного спілкування між батьком та сином.
Однак, станом на день подачі позовної заяви дане рішення не виконується жодним чином, зустрічі батька з сином не відбуваються, через те, що мати дитини перешкоджає цьому. Більше того, згідно з інформацією, яку позивач отримав усно, відповідач періодично вивозить за межі території України. Такі дії відповідач вчиняє, не попереджаючи про це позивача належним чином. Місце знаходження дитини позивачу наразі невідомо, зв'язатися з відповідачем в телефонному режимі не вдається.
Весь час позивач намагається налагодити нормальний зв'язок із дитиною, приймати участь у її вихованні, утриманні, розвитку здібностей та забезпечувати її всім необхідним для нормального розвитку та становлення. Однак, на сьогоднішній день позивач з сином позбавлені можливості спілкуватись через неправомірні дії відповідача, таким чином права позивача, як батька та його сина є порушеними.
Будучі люблячим батьком, який відповідно до моральних засад суспільства та у відповідності до чинного законодавства, має рівні права та обов'язки щодо участі у вихованні спільної дитини, позивач наштовхується на зухвале нехтування з боку відповідача його правами, визначеними діючим законодавством та вищезазначеним рішенням органу місцевого самоврядування.
Після чисельних марних спроб вирішити дане питання мирним шляхом, шляхом переговорів, взаємних поступок з метою недопущення страждань та негативного впливу на дитину, позивач вимушений звернутися до суду.
07.03.2022 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
27.04.2022 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження, призначено до судового розгляду.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, не заперечують проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надавався.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд позовної заяви без їх участі, надали рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.11.2021 за №539.
23.08.2022 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області постановлено проводити заочний розгляд справи.
На підставі ст. 280, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. ст. 13, 76, 80, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.05.2021 шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.06.2021 стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, починаючи з 22.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття.
Як випливає з копій квитанцій, позивач сплачує відповідачу аліменти у визначеному судом розмірі.
Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №539 від 24.11.2021 визначено спосіб участі у вихованні дитини та встановлено ОСОБА_1 , порядок побачення з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином: щосереди з 16-00 до 18-00; щосуботи з 10-00 до 14-00; щонеділі з 16-00 до 19-00, враховуючи малолітній вік дитини, зустрічі з дитиною проводити у присутності матері дитини із обов'язковим урахуванням стану здоров'я дитини, її інтересів та потреб. Матері дитини, ОСОБА_2 , забезпечувати у рази потреби безперешкодне спілкування сина з батьком засобами телефонного або електронного зв'язку, що не передбачає безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином
Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо участі у спілкуванні та вихованні сина, що регулюються нормами Декларації прав дитини, Конвенції про права дитини та приписами Сімейного кодексу України.
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно зі ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
У відповідності до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частинами 1 - 3 ст. 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з ч.ч. 1 - 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд вважає, що відповідач має право на спілкування зі своїм сином ОСОБА_3 , визначивши дні та години спілкування з дитиною. Суд погоджується із графіком годин спілкування визначеним за рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №539 від 24.11.2021.
У ході розгляду справи суд приходить до висновку, що позивачем доведено, що відповідачем чиняться перешкоди в спілкуванні позивача із сином та участі батька у вихованні дитини. Зокрема, відповідач не виходить на зв'язок з позивачем та не повідомляє місце перебування дитини.
Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Позивач довів, що відповідач створює перешкоди у його побаченнях із сином, що порушує його права та суперечить інтересам дитини, а всі позасудові спроби врегулювати питання мирним шляхом не можливо.
У статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Так, встановлений сімейним законодавством принцип рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. Єдиною обставиною, яку законодавець визначив як перепону для спілкування батьків зі своїми неповнолітніми дітьми, є таке спілкування, що перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Відповідач не надала суду жодних доказів того, що спілкування позивача із дитиною перешкоджає нормальному розвитку дитини, що позивач як батько дитини, несе загрозу та його спілкування суперечить інтересам дитини.
Суд звертає увагу на те, що згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні даного спору суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна із основних засад і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Ця правова позиція суду ґрунтується в тому числі на рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Зважаючи на норми чинного законодавства, з урахуванням поведінки сторін, відсутності домовленості щодо визначення способу участі батька у вихованні дитини та в спілкування з нею, суд враховує вік дитини, права та бажання батька підтримувати постійний контакт з малолітнім сином, відсутність доказів, що батько дитини несе загрозу та його спілкування суперечить його інтересам, бажання та можливості піклування про здоров'я та інтереси дитини, а також виходить із розумного балансу на участь обох батьків у вихованні їх дитини.
Не врахування права та обов'язку позивача приймати участь у вихованні дитини самостійно, обмежить як права позивача на спілкування з дитиною, так і права дитини на спілкування з батьком, призведе до порушення рівності прав та обов'язків батьків, а відтак на думку суду спілкування батька з дитиною є таким, що сприяє інтересам дитини.
Таким чином, суд вважає встановленим, що на теперішній час між сторонами існує спір з приводу участі батька у вихованні малолітньої дитини, періодичності, систематичності та інших умов побачень з дитиною, який у відповідності до ст. 159 СК України підлягає вирішенню судом.
Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позбавлення та обмеження позивача від спілкування з дитиною, не узгоджується з вимогами чинного законодавства.
З матеріалів справи встановлено, що позивач прагне приймати участь у вихованні малолітнього сина та створює для неї необхідні умови щодо його розвитку.
Таким чином, опираючись в першу чергу на інтереси малолітньої дитини та з метою створення нормальних умов для їх виховання та розвитку, приймаючи до уваги всі докази, суд вважає, що з метою максимального забезпечення інтересів дитини, її захисту і забезпечення турботи про неї, все в сукупності дає суду підстави вважати, що такий порядок зустрічей батька з дитиною, на думку суду, не порушує права та інтереси дитини, є доцільним та обґрунтованим, враховуючи, що позивач проживає окремо від дитини, користується правом на участь у її вихованні в обмеженому вигляді, тобто у формі спілкування з дитиною в певний час.
За наведених обставин позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, ЦПК України, ст.ст. 141, 142, 153, 157, 159 Сімейного Кодексу України, ст.ст.1,12, 15 ЗУ «Про охорону дитинства», суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі органу опіки та піклування, про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною- задовольнити.
Зобов'язати матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 не перешкоджати в будь-який спосіб в особистому спілкуванні батька з сином та встановити ОСОБА_1 порядок побачення з його малолітнім сином ОСОБА_3 наступним чином:
щосереди з 16-00 до 18-00;
щосуботи з 10-00 до 14-00;
щонеділі з 16-00 до 19-00.
Зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити в разі потреби безперешкодне спілкування сина з батьком засобами телефонного або електронного зв'язку, що не передбачає фізичного спілкування між батьком та сином.
Заборонити ОСОБА_2 змінювати місце перебування дитини - ОСОБА_3 під час реалізації ним права на контакт з батьком ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1984,80 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири грн. 80 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКППП НОМЕР_2 .
Представник позивача: Андрейчук Олександр Михайлович, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльність ЗР№21/1182 від 27.06.2017;
Відповідач: ОСОБА_2 : зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКППП НОМЕР_3 .
Третя особа: Виконавчий комітет Ужгородської міської ради в особі органу опіки та піклування, місце знаходження: пл. Поштова, 3, м. Ужгород Закарпатської області, 88000, код ЄРДПОУ 04053699.
Суддя І.О. Шепетко