Номер провадження: 11-сс/813/1077/22
Справа № 496/3045/22, 1-кс/496/1257/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22 серпня 2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 28 липня 2022 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022164250000243, внесеному до ЄРДР 24.07.2022 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання дізнавача СД Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022164250000243, внесеному до ЄРДР 24.07.2022 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та накладено арешт на майно, що було вилучено 23.07.2022 року в ході огляду місця події, за адресою: пункт пропуску «Маяки» 49 км автодороги Одеса-Рені с. Маяки Одеського району Одеської області, а саме: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 , видане 30.11.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія довідки військово-лікарської комісії № 1/28-1/21-5, видану 24.11.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , видані на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення слідчого судді мотивоване тим, арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України, а тому можуть бути використані як доказ у вказаному кримінальному провадженні та підлягають збереженню до завершення досудового розслідування.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу власник майна ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є незаконною, прийнятою з порушенням вимог КПК України, що є підставами для скасування, посилаючись на наступне:
- ч. 2 ст. 64-2 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна третьої особи має право звернутися лише прокурор, тобто клопотання подане неуповноваженою особою;
- у клопотанні незазначена підстава та мета відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, що свідчить про недоведеність такого арешту.
На підставі вищевикладеного власник майна ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна та повернути останньому документи.
Позиції учасників судового розгляду.
Адвокат ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
На підставі аналізу змісту клопотання дізнавача про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження №12022164250000243, внесеного до ЄРДР 24.07.2022 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, дізнавач визначив метою накладення арешту на тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 , видане 30.11.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію довідки військово-лікарської комісії № 1/28-1/21-5, видану 24.11.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , видані на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що були вилучені 23.07.2022 року в ході огляду місця події, за адресою: пункт пропуску «Маяки» 49 км автодороги Одеса-Рені с. Маяки Одеського району Одеської області, їх збереження як речового доказу (а.с. 1-3).
Відповідно до клопотання в провадженні СД Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, за №12022164250000243, внесені до ЄРДР 24.07.2022 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (а.с. 4).
Згідно даних, наявних у матеріалах, доданих до клопотання дізнавача, органом досудового розслідування встановлено, що 23.07.2022 року о 10:05 год за адресою: пункт пропуску «Маяки» 49 км автодороги Одеса-Рені с. Маяки Одеського району Одеської області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою безперешкодного перетину державного кордону України надав на паспортний контроль тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 30.11.2021 року та копію довідки військово-лікарської комісії № 1/28-1/21-5 від 24.11.2021 року, які виданні ІНФОРМАЦІЯ_1 на його ім'я, з ознаками підробки.
В період з 12:52 год по 12:57 год 23.07.2022 року був проведений огляд місця події за адресою: пункт пропуску «Маяки» 49 км автодороги Одеса-Рені с. Маяки Одеського району Одеської області, в ході якого було виявлено та вилучено: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 30.11.2021 року та копію довідки військово-лікарської комісії № 1/28-1/21-5 від 24.11.2021 року, які видані ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною 4 статті 358 КК України, за якою здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному проваджені, передбачена кримінальна відповідальність за використання завідомо підробленого документа.
З огляду на зазначене, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що майно, яке виявлено у ході огляду місця події, за адресою: пункт пропуску «Маяки» 49 км автодороги Одеса-Рені с. Маяки Одеського району Одеської області, та на яке накладено арешт оскарженою ухвалою, має доказове значення та є достатні підстави вважати, що збереження цих речових доказу необхідно для здійснення належного досудового розслідування кримінального провадження, оскільки тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 , видане 30.11.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія довідки військово-лікарської комісії № 1/28-1/21-5, видану 24.11.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , видані на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що були вилучені 23.07.2022 року, можуть бути предметом посягання кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.
Апеляційний суд звертає увагу, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
Тобто, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.
Також, прокурор під час апеляційного розгляду повідомив, що в рамках вказаного кримінального провадження було призначено експертизу та на теперішній час вилучене майно скеровано до Одеського НДЕКЦ МВС України для проведення експертного дослідження.
Що стосується посилань власника майна на те, що клопотання про накладення арешту на майно було подано неуповноваженим суб'єктом, колегія суддів такі доводи вважає вочевидь помилковими з огляду на таке.
Так, дійсно, ч. 2 ст. 64-2 КПК України передбачено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Разом із тим, ч. 1 ст. 171 КПК України встановлює, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійснення досудового розслідування наділяється повноваженнями слідчого.
Виходячи із наведених положень, вбачається наявність конкуренції загальної (ч. 2 ст. 64-2 КПК України) та спеціальної норм права (ч. 1 ст. 171 КПК України).
У кримінальній юриспруденції вироблено такі ознаки конкуренції загальної і спеціальної норм, а також правила її вирішення: (1) конкуренція загальної і спеціальної правових норм виникає в разі існування двох або більше правових норм, які одночасно регулюють одне й те ж саме питання, що є предметом їх правового регулювання, та відповідно претендують на одночасне застосування; (2) конкуруючі норми не суперечать одна одній, між ними наявний взаємозамінний зв'язок, який має характер підпорядкування за об'ємом: загальна норма охоплює визначене коло ознак предмета правового регулювання, а спеціальна - лише частину цього кола, окремі різновиди випадків, передбачених загальною нормою; (3) загальна норма ширша за обсягом, а спеціальна норма повніша за змістом; (4) із декількох норм, які вступають у конкуренцію, застосуванню підлягає лише одна з них, яка обирається за правилами подолання конкуренції - при конкуренції загальної та спеціальної норм застосовується лише спеціальна норма за принципом lex speciale derogat generale [спеціальний закон виключає (у даній справі) дію загального]. Такого підходу дотримується і суд касаційної інстанції (ухвала Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №640/18653/17.
За таких обставин апеляційний суд констатує, що положення ст. 171 КПК України є спеціальними відносно положень ст. 64-2 КПК України та, враховуючи наявне неоднозначне застосування вимог закону в даному випадку, колегія суддів наголошує на тому, що клопотання дізнавача про арешт майна у кримінальному провадженні №12022164250000243, внесеному до ЄРДР 24.07.2022 року, затверджено прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 (а.с. 3), що свідчить про відсутність будь-яких істотних порушень органом досудового розслідування вимог закону при складенні та затвердженні клопотання про арешт майна.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги власника майна ОСОБА_8 , а також скасування законної, обґрунтованої та вмотивованої ухвали слідчого судді немає.
Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 28 липня 2022 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022164250000243, внесеному до ЄРДР 24.07.2022 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4