Номер провадження: 11-сс/813/1072/22
Справа № 946/4814/22, 1-кс/946/1889/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.08.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.07.2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, в рамках кримінального провадження №12013170150003205, внесеного до ЄРДР 08.04.2022 року,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_10 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 було задоволено.
Продовжено строки застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_8 до 20.08.2022 року. Покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Рішення слідчого судді про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, мотивоване обґрунтованістю підозри та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та не перестали існувати на даний час.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу підозрюваний ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, зокрема, підозрюваний стверджує, що:
- пред'явлена підозра є необґрунтованою, оскільки доказів його винуватості у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, фактично немає;
- слідчим не надано доказів можливого впливу на потерпілого та свідка;
- слідчим суддею не було враховано соціальні зв'язки підозрюваного, а саме наявність у нього дітей, які знаходяться на його утриманні, дружини, із якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах, працює не офіційно за наймом, раніше не судимий;
- через стан здоров'я потребує лікування;
- жодних порушень умов застосованого запобіжного заходу не було;
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Позиції учасників судового розгляду.
Підозрюваний та його захисник доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягаючи на законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зі змісту оскарженої ухвали слідчого судді вбачається, що вона відповідає приписам вищенаведених норм кримінального процесуального закону, оскільки в ній наведені положення кримінального процесуального закону, якими керувався слідчий суддя при постановленні ухвали, а також мотиви прийнятого рішення і його обґрунтування.
Так, Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке 08.04.2022 внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12022162150000316 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Апеляційний суд вважає, що, розглядаючи питання доцільності обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя виконав вимоги ст.ст. 177, 194 КПК, які регламентують підстави застосування до особи запобіжного заходу, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та не перестали існувати на даний час.
Апеляційний суд, щодо посилань апелянта на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри вважає, за необхідне звернути увагу на те, що за загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series А, № 182, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Слідчий суддя, а також апеляційний суд, незалежні у своїй діяльності, суб'єктивно оцінюють наявність достатніх умов та обґрунтованих належних доказів, що особа ймовірно могла вчинити інкримінований їй злочин.
Враховуючи вимоги п.1 ч. 1 ст. 194 КПК України, які узгоджуються з наведеними рішеннями ЄСПЛ, слідчий суддя, не вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, доведеність його вини, належності та допустимості наданих стороною обвинувачення доказів, виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах, доданих до клопотання, дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри, тобто про його можливу причетність до вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин.
Посилання захисника на відсутність заявлених слідчим ризиків з огляду на відсутність доказів можливого впливу підозрюваного на потерпілого та свідка, апеляційний суд відхиляє як безпідставні та звертає увагу на наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, заявлені слідчим, існують та виправдовують тримання підозрюваного під домашнім арештом, обумовлені суспільною необхідністю, є пропорційними та обґрунтованими щодо обмеження конституційних прав і свобод підозрюваного, оскільки слідчий суддя дотримався при розгляді клопотання слідчого приписів ст.ст. 178, 183 КПК України та розглянув питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з урахуванням положень глави 18 КПК України.
На думку апеляційного суду, встановлена в ухвалі слідчого судді наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам справи, при розгляді апеляційної скарги не спростована, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків стороною захисту не надано.
Соціальні зв'язки підозрюваного апеляційний суд безумовно враховує, але відсутність судимостей, перебування у фактичних шлюбних відносинах та позитивні характеристики не є такими беззаперечно стримуючими факторами, які би спростували існування ризиків можливого вчинення підозрюваним спроб ухилення від органів досудового слідства та суду, здійснення тиску на інших учасників судового провадження та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Обставини ж щодо перебування на утриманні підозрюваного дітей належними доказами стороною захисту підтверджені не були, сам по собі факт наявності у особи у дітей не підтверджує прийняття участі у їх утриманні.
Крім того, підозрюваним не надано будь-яких документів на підтвердження його працевлаштування, джерел доходів, а відтак і здатності утримувати будь-яких осіб.
Жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_8 у випадку обрання більш м'якого запобіжного заходу на вказаній стадії кримінального процесу слідчому судді, як і апеляційному суду надано не було. Застосування запобіжного заходу у вигляді застави, та особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, та не здатність забезпечити належне виконання підозрюваним обов'язків.
Таким чином, на думку апеляційного суду, в цьому випадку суспільний інтерес перебування підозрюваного під домашнім арештом, переважає особистий інтерес підозрюваного.
Апеляційний суд, звертає увагу, що в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді домашнього арешту не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, апеляційним судом не встановлено та стороною захисту не доведено.
Апеляційний суд також відхиляє посилання підозрюваного на те, що стан його здоров'я унеможливлює його перебування під домашнім арештом та звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
Ані слідчому судді, ані апеляційному суду стороною захисту не було доведено потребування ОСОБА_8 надання медичної допомоги в умовах стаціонару.
Поряд з цим, згідно ч. ч. 3, 4, 5 ст.181 КПК України, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Згідно п.п.5, 6, 7 Про затвердження Інструкції про порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту 13.07.2016 р. №654, поліцейський, який здійснює контроль за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, не має права з власної ініціативи встановлювати додаткові обмеження, що порушують його права. У разі надходження повідомлення про виникнення загрози життю або здоров'ю підозрюваного, обвинуваченого, який знаходиться під домашнім арештом (пожежа, аварія, катастрофа природного або техногенного характеру, стихійне лихо тощо), або про його захворювання та поміщення на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров'я начальник органу Національної поліції негайно організовує перевірку зазначених у повідомленні обставин.
Перевірка такого повідомлення проводиться у строк, що не перевищує 12 годин з моменту його надходження. Підтверджена інформація про неможливість подальшого перебування підозрюваного, обвинуваченого в зазначеному в ухвалі житлі надсилається слідчому або до суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
Відтак, апеляційний суд вважає, що обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не позбавляє підозрюваного можливості в повній мірі реалізувати своє право на медичну допомогу, гарантоване Конституцією України та Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я».
Виходячи із вищенаведених положень, апеляційний суд погоджується з висновком слідчої судді про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків. Доказів, які б спростовували зазначені висновки слідчого судді, стороною захисту надано не було.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування ухвали слідчого судді - немає.
Керуючись статями 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.07.2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, в рамках кримінального провадження №12013170150003205, внесеного до ЄРДР 08.04.2022 року, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4