Справа № 740/6833/21
Провадження № 1-кп/740/130/22
24 серпня 2022 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
сторони кримінального провадження:
прокурори - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачений - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині кримінальне провадження № 12021275380000485 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Києві, є громадянином України, має середню спеціальну освіту, не працює, розлучений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України,
установив:
ОСОБА_7 відповідно до судового наказу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17.09.2018, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 57831898 вiд 04.12.2018, зобов'язаний виплачувати на користь ОСОБА_8 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_7 , достовірно знаючи про необхiднiсть сплати присуджених Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області аліментів, починаючи з 04.09.2018 по 30.10.2021 року, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, маючи умисел, спрямований на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, тривалий час злісно ухиляється від сплати аліментів на користь потерпілої ОСОБА_8 на утримання дитини ОСОБА_10 , а саме: мав змогу заробляти гроші і сплачувати аліменти у період часу з 04.09.2018 по 30.10.2021, оскільки у вказаний період він на тривалому лікуванні та на обліку у центрі зайнятості не перебував, тобто не iснувало жодних обставин, які свідчили б про поважність причин чи вимушеність несплати; починаючи з вересня 2018 року по 30.10.2021 без поважних причин офіційно не працював і не вживав заходiв для офiцiйного працевлаштування, не звертався у місцевий центр зайнятості з приводу постановки на облік, маючи тимчасовий заробіток, умисно ухилявся від сплати аліментів, не повідомляв державного виконавця та приховував фактичнi доходи, не надавав будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини, в результаті чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів у сумі 75 015 грн 73 коп.
Такими діями ОСОБА_7 учинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, а саме злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 погодився в повному обсязі з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, та показав, що йому відомо про судове рішення у 2018 році про стягнення з нього аліментів на утримання дочки, але він не сплачував аліментів, оскільки на той час, і до цього часу ніде не працював. З 2018 року він проживає в селі разом з матір'ю, займається домашнім сільським господарством, інколи підробляє, щоб мати власні кошти. Від свого обов'язку з утримання дитини не відмовляється. Повністю визнав вину у вчиненому порушенні, розкаявся, обіцяв вжити заходів для погашення заборгованості з аліментів.
Потерпіла повідомлена про час та місце судового розгляду кримінального провадження, просила розглядати справу за її відсутності, ухвалити справедливе судове рішення згідно з чинним законодавством; з будь-яким вироком суду погодиться.
Ураховуючи те, що учасниками судового провадження не оспорювалися фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, тому на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів у справі стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.
Оцінивши встановлені у справі обставини, суд вважає доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, а саме злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням коштів на утримання дитини (аліментів).
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд ураховує таке.
Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, за яке передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арешту на строк до трьох місяців, або обмеження волі на строк до двох років.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , не встановлено.
При призначенні покарання суд також ураховує особу обвинуваченого, який розлучений, має середню спеціальну освіту, не працює, хоч працездатного віку, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується посередньо, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Також суд ураховує ставлення ОСОБА_7 до вчиненого правопорушення, яке полягає у визнанні винуватості та засудженні своїх дій, обіцянні вжити заходів для погашення заборгованості з аліментів.
За таких обставин суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому найменш суворе покарання за ч. 1 ст. 164 КК України у виді громадських робіт. Суд не встановив обставин, передбачених ст. 56 КК України, для неможливості призначення обвинуваченому такого виду покарання.
Таким чином, призначення покарання у виді громадських робіт є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Витрати на залучення експерта та речові докази - відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не подавався.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 369 - 371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку негайно вручити засудженому, прокурору.
Суддя ОСОБА_1