Справа № 458/236/19
3-в/458/1/2022
19.08.2022 м. Турка
Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючий суддя Ференц Р.І.,
секретарі судового засідання Матківська Р.Р., Синичич Г.З.,
за участі сторін провадження -
сторона, яка звернулася з поданням - начальник Самбірського районного сектору №2 філії Державної установи "Центр пробації" у Львівській області Яворський М.І.,
прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області Бохонок З.О.,
особа, відносно якої розглядається подання ОСОБА_1 , не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Турка Львівської області подання начальника Самбірського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Яворського М.І. про вирішення питання про давність виконання судового рішення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Комарники Турківського району Львівської області, місце реєстації: АДРЕСА_1 , громадянин України, працездатний який не працює, не є особою з інвалідністю, притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.183-1 КУпАП згідно постанови Турківського районного суду Львівської області від 12.07. 2018 року, -
Начальник Самбірського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області Яворський М.І. зернувся в Турківський районний суд Львівської області з поданням про вирішення питання про давність виконання судового рішення стосовно ОСОБА_1 .
В обґрунтування подання посилається на те, що вказана постанова суду перебуває на виконанні в органу пробації, однак ОСОБА_1 на виклики не з'являється, за зареєстрованим місцем проживання не проживає, фактичне місце проживання такого встановити не вдалося за можливе. З огляду на вказане, з посиланням на ст. 80 КК України та аналогію закону, враховуючи, що постанова суду не виконана впродовж двох років з дня набрання такою законної сили, представник органу пробації просить подання задовольнити.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана справа № 458/236/19.
Судове засідання по справі призначалоя 22.07.2022 року, 19.08.2022 року.
Судове засідання прибув представник органу пробації, прокурор, внесене подання підтримують у повному обсязі.
Особа, відносно якої розглядається подання ОСОБА_1 не прибув.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Постановою Турківського районного суду Львівської області від 12.07.2019 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 183-1 КК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин.
Дана постанова оскаржувалася в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного суду від 20.08.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Турківського районного суду Львівської області від 12.07.2019 року повернуто.
Постанова Турківського районного суду Львівської області від 12.07.2019 року набрала законної сили 20.08.2019 року.
Копія даної постанови Турківського районного суду Львівської області від 12.07.2019 року згідно розпорядження Турківського районного суду Львівської області від 30.08.2019 року за вихідним №1489/2019 надійшла на виконання у Турківський районний сектор з питань пробації західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції 03.09.2019 року за вхідним №254.
03.09.2019 року заведено на ОСОБА_1 особову справу №03/2019 з метою постановки на облік.
Турківським районним сектором з питань пробації західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції скеровано виклики про необхідність явки до органу пробації Савчака В.М.
30.10.2019 року ОСОБА_1 в орган пробації прибув, ознайомився з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин.
30.10.2019 року ОСОБА_1 отримав направлення в Комарницьку сільську раду Турківського району Львівської області для відпрацювання адміністративного стягнення.
Актом перевірки від 21.11.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 не прибув для відпрацювання отримав направлення 120 годин суспільно корисних робіт в Комарницьку сільську раду Турківського району Львівської області.
Поясненням секретаря Комарницької сільської ради Турківського району Львівської області Гмк Г.М. від 21.11.2019 року підтверджено, що ОСОБА_1 , будучи направленим в сільську раду для виконання, не відпрацював 120 годин суспільно корисних робіт накладеним адміністративним стягненням згідно постанови суду.
На підставі п.13.13. «Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт» затвердженого наказом МЮУ № 474/5 від 19.03.2013 року, якщо після встановлення місця проживання порушника з'ясовано, що він за цим місцем не проживає, місце перебування його невідоме та наявні підстави, що унеможливлюють виконання постанови суду (судді), уповноважений орган з питань пробації вносить до суду, який виніс постанову, подання щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням постанови. Порядком не передбачено проведення розшуку осіб, до яких застосовано адміністративне стягнення у виді суспільно-корисних робіт місцеперебування яких невідоме, однак і не заборонено вживати додаткові заходи, спрямовані на встановлення їх місця проживання. Працівникам уповноважених органів з питань пробації, з метою отримання необхідної інформації про можливе місце перебування порушника можуть проводити додаткові заходи.
Тому уповноваженим органом з питань пробації було скеровано запити до РВП ГУНП у Львівській області, відділу державної виконавчої служби, в медичні установи, у відділ Державної реєстрації актів цивільного стану з метою отримання інформації стосовно ОСОБА_1 .
Згідно інформації Боринської селищної ради (старостинського округу) №64 від 30.08.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проте по місцю реєстрації відсутній, місце його знаходження невідоме.
30.09.2021 року Самбірським районним сектором №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області отримано інформацію комунального некомерційного підприємства «Турківська міська лікарня» про те, що ОСОБА_1 на амбулаторному та стаціонарному вікуванні в період з 01.01.2021 року по 29.09.2021 року не перебував.
Згідно інформації Турківського відділу державної РАЦС у Самбірському районі Львівської області №636/22.32-06-26 від 05.10.2021 року відомо, що ОСОБА_1 серед померлих громадян не числиться, відсутня реєстрація актового запису про смерть.
Згідно повідомлення відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області №3141/01/60-2021 від 28.10.2021 року, №1165/01/60-2021 від 31.05.2022 року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягався.
Згідно довідки Боринської селищної ради (старостинського округу) №38 вбачається, що Боринська селищна рада, як правонаступник Комарницької сільської ради, підтвердила, що ОСОБА_1 , житель с. Комарники Самбірського району Львівської області, був направлений для відпрацювання адміністративного стягнення, протее таке не відбув (не відпрацював).
Згідно рапортів працівників поліції відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області встановлено, що ОСОБА_1 по місцю реєстрації с. Комарники Самбірського району Львівської області відсутній.
Самбірський районний сектор №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області листом №790/36/23-31 від 19.11.2021 року звертався в Турківський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області з вирішенням питання оголошення в розшук ОСОБА_1 , оскільки діюче законодавство у сфері виконання суспільно корисних не надає персоналу органу пробації можливості проводити розшукові заходи або звертатися до органів Національної поліції або суду з питанням щодо оголошення розшуку боржника.
Листом від 10.02.2022 року Турківський відділ ДВС ГТУЮ у Самбірському районі Львівської області ЗМУ Міністерства юстиції (м.Львів) надано роз'яснення, що Самбірський районний сектор №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області не є стороною виконавчого провадження, а тому не взмозі надати будь-яку інформацію.
Згідно довідки комунального некомерційного підприємства «Турківська міська лікарня» від 29.06.2022 року ОСОБА_1 на лікуванні та спостереженні у психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу вимог ст. 302 КУпАП за наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6 і 9 ст. 247 цього Кодексу, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.
Так, відповідно до пунктів 5, 6 та 9 ст.247КУпАП орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання, у разі: видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Відповідно до положень ст.303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом 3 місяців з дня винесення.
Нормами ст.303 КУпАП встановлена давність виконання постанов про накладення адміністративного стягнення, але не зазначена процедура процесуального вирішення цього питання, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду. Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності.
Відповідно ст..304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Поряд із цим, необхідно зауважити, що чинний КУпАП, до якого постійно вносяться зміни за своєю суттю є законом, який поєднує норми матеріального та процесуального права, охоплює всі сфери суспільно-економічного життя і в той же час містить в собі ряд колізійних норм або норм, які не виконуються через їх недосконалість (нікчемних норм), а тому потребує системних законодавчих змін. Зокрема, стадія виконання постанови про накладення адміністративних стягнень є заключною і зазвичай проходить у два етапи: 1) звернення постанови до виконання і 2) безпосереднє виконання постанови про накладення адміністративних стягнень. Системний аналіз основних положень КУпАП, в тому числі і розділу V, дає суду підстави для висновку, що незважаючи на власну назву ст. 303 КУпАП законодавством України не передбачена давність виконання постанови судді про накладене стягнення, яка скерована судом до виконання, однак не прийнята відповідним органом до виконання, що в свою чергу надає надзвичайно широкі можливості для зловживань у процесі виконання цих судових рішень, необґрунтовано обмежує права, свободи і законні інтереси осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності та взагалі нівелює завдання КУпАП і зводить нанівець певні засади судочинства, які закріплені у ст.ст.1,7,39,245,246,268,298,300,303,305,326 КУпАП; розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»; ст.ст.3,24,55,124,129,129-1 Конституції України. Таким чином, законодавець залишив поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, залишивши цим самим за відповідними органами (посадовими особами), уповноваженими забезпечувати виконання таких рішень, право на власний розсуд визначати ці строки, чим створив підґрунтя для можливих зловживань з боку останніх, тому чинна редакція ст. 303 КУпАП підлягає коригуванню.
Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Згідно ст. 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини зокрема у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року, український уряд визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі Озтюрк проти Германії 21.02.1984 року, п.53), справи про адміністративні правопорушення, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
. У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства», рішення від 23.09.1998 року (п. 54), Суд наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права». В інших рішеннях ЄСПЛ також неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності, зокрема у п. 53 рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України», заява № 17283/02; у п. 19 рішення від 18.12.2008 року у справі «Новік проти України», заява № 48068/06.
У п. 3.4 і п. 3.6 рішення Конституційного суд України від 11.10.2011 року у справі № 10-рп/201, такий аналізуючи положення міжнародних актів наголосив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення", а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому рішенні суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, не містить поняття строки давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, тобто законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду. Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4Рекомендації №R(91)1Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов'язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.
Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаного законодавства України, правової позиції ЄСПЛ, який за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 року у справі «Швидка проти України», заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 року у справі «Лучанінова проти України», заява № 16347/02; рішення від 15.05.2008 року у справі «Надточій проти України», заява № 7460/03, враховуючи принцип правової визначеності, який є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права (ст. 3 Основного Закону) та який знайшов своє закріплення у судовій практиці КСУ, ВСУ, ВС і прецедентних рішеннях ЄСПЛ, суд приходить до переконання, що зазначена справа про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, для цілей ст. 6 Конвенції, належить до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення.
Відтак, на цю категорію справ поширюється гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема КК, яка регламентує подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.
Такою нормою у КК є ст. 80, яка розташована у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Таким чином, порушено інший фундаментальний із принципів права принцип справедливості, оскільки засуджені, які вчинили кримінальне правопорушення, в порівнянні з адміністративним правопорушенням на підставі ст. 80 КК України звільняються судом від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку суду.
Таким чином, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст.80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).
Стаття 80 КК України (за аналогією) передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Особа, на яку накладено адміністративне стягнення певного виду не може перебувати в потенційному очікуванні виконання фактично покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і правопорушником адміністративні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання постанови про накладення стягнення.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного стягнення зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків.
Особа, на яку накладено певний вид стягнення, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Судом встановлено, що з часу набрання законної сили постанови суду про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт минуло два роки, оскільки постанова Турківського районного суду Львівської області від 12.07.2019 року набрала законної сили 20.08.2019 року, а двохрічний строк минув 20.08.2021 року.
Таким чином, аналіз положень КУпАП у поєднанні із вказаним законодавством і судовою практикою, дає підстави вважати, що строк давності виконання постанови суду про накладення стягнення повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішення законної сили і в усякому разі не перевищувати двох років.
На підставі викладеного, оскільки з часу набуття законної сили постановою суду про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення минуло більше ніж два роки, враховуючи неможливість виконання даної постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , відповідно до ст. 303,304 КУпАП його слід звільнити від відбування даного адміністративного стягнення у зв'язку з закінчення строку давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,304 КУпАП, суд, -
Подання начальника Самбірського районного сектору №2 філії Державної установи "Центр пробації" у Львівській області Яворського Мар'яна Івановича про вирішення питання про давність виконання судового рішення суду стосовно ОСОБА_1 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, призначеного згідно постанови Турківського районного суду Львівської області від 12.07.2019 року по справі №458/236/19 у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Інформацію щодо справи, що розглядається учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет веб-адреса сторінки: http://court.gov.ua; https://tk.lv.court.gov.ua/.
Повний тексту судового рішення складано 24.08.2022 року.
Суддя Р.І.Ференц