Справа № 752/8775/21
Провадження № 2/752/2202/22
Іменем України
19 серпня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.,
за участі представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Врони А.В.,
за участі представника відповідача ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" - адвоката Бояринцева Г.О.,
розглянувши у місті Києві в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» про спростування недостовірної інформації
встановив:
05.04.2021 року ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про спростування недостовірної інформації до ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія».
14.06.2021 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г., після усунення недоліків, постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04.05.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового ррозгляду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивачки зазначено, що у провадженні слідчого відділу Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100100000540 від 12.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що загиблим є брат ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тіло ОСОБА_3 знайдено за адресою: АДРЕСА_1 . 22.02.2021 року в ефірі телепрограми «Надзвичайні новини» Українського всенаціонального телеканалу «ICTV» було оприлюднено відеоматеріал із заголовком «Загибель наркодилера в Києві - помста за втрачені душі» у якому йдеться про вбивство чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 . На відео вказана адреса місця події - АДРЕСА_1 , а сам матеріал спрямований на те аби відвести глядача до висновку про те, що загиблий за адресою - АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 був наркозалежним та розповсюджував наркотики серед інших. Такі висновки можна зробити з тексту, що звучить у зазначеному відеоматеріалі, а саме на таких відрізках часу: з 25 хв. 55 с. до 26 хв. 41 с. «бояться, бо сина і його квартирантів вважають наркодилерами, мовляв, про це всі знають, а тих, хто наважується говорити відкрито, залякують та погрожують розправою. Шукачі «закладок» цей двір знають як свої п'ять пальців: дитячий майданчик, безліч лавок, кілька закинутих сараїв, підсобні приміщення - мешканці спостерігають, як всюди копирсаються «любителі покайфувати». Останнім часом так знахабніли, що навіть темряви не чекають, риються у схованках серед білого дня і закладають дурман так само. Невже чоловіка у квартирі теж задушили через наркотики…»; з 27 хв. 41 с. до 27 хв. 48 с. «бояться, що власники знайдуть нових орендарів і продовжують свою темну справу».
Неправдива інформація, що викладена вище, призвела до моральної шкоди ОСОБА_1 та іншим членам родини загиблого, оскільки обмовляє пам'ять загиблого ОСОБА_3 та псує репутацію усій сім'ї останнього. Це негативно відображається на відносинах сім'ї загиблого з друзями, знайомими та сусідами з якими спілкувалася сім'я та які тепер остерігаються всіх членів сім'ї ОСОБА_1 після оприлюднення зазначеної інформації, а також змінили думку і про життя ОСОБА_3 .
До того ж після оприлюднення даного матеріалу, оточуючі та населення, що ознайомилися з відеоматеріалом також сприйняло ОСОБА_3 , як особу суспільно небезпечну та таку, що не відповідає загальноприйнятим правилам моралі суспільства. Підтвердженням такого сприйняття суспільством особи ОСОБА_3 є висловлення думки особами, що переглянули відео, в коментарях.
09.03.2021 року шляхом з боку позивачки було надіслано звернення до відповідача з метою досудового врегулювання спору та спростування недостовірної інформації, однак відповіді на звернення не отримано.
Просив зобов'язати телепрограму «Надзвичайні новини» Українського всенаціонального телеканалу «ICTV» спростувати інформацію про ОСОБА_3 , а саме: «бояться, бо сина і його квартирантів вважають наркодилерами, мовляв, про це всі знають, а тих, хто наважується говорити відкрито, залякують та погрожують розправою. Шукачі «закладок» цей двір знають як свої п'ять пальців: дитячий майданчик, безліч лавок, кілька закинутих сараїв, підсобні приміщення - мешканці спостерігають, як всюди копирсаються «любителі покайфувати». Останнім часом так знахабніли, що навіть темряви не чекають, риються у схованках серед білого дня і закладають дурман так само. Невже чоловіка у квартирі теж задушили через наркотики…»; «бояться, що власники знайдуть нових орендарів і продовжують свою темну справу»; - шляхом публічного звернення ведучого до глядачів (текст звернення наведений у тексті позовної заяви) у ефірі телепрограми «Надзвичайні новини» всенаціонального каналу «ICTV» у випуску, що матиме місце після рішення суду за даною справою у разі задоволення позовних вимог, а також оприлюднити дане звернення на офіційному ютуб-каналі телепрограми шляхом його опублікування окремим відеоматеріалом; стягнути з відповідача судові витрати.
04.10.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечував проти позову з тих підстав, що інформація, яку просить спростувати позивачка, є оціночним судженням. Просили відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні сторони відсутні, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши заяви по суті справи та додані на їх підтвердженні докази, матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Частиною 2 ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України).
Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (ст. 201 ЦК України).
Згідно із ст. ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
За змістом ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
За змістом ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права шляхом спростування недостовірної інформації, не є предметом судового захисту.
Вирішуючи справи про спростування недостовірної інформації, слід перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
У рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.
Так, інформація, яку просить спростувати позивачка, за своїм змістом, є оціночними судженнями, які є вираженням суб'єктивної думки відповідача щодо зазначених в них обставин, тому не є недостовірною інформацією.
Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.
Аналіз змісту оспорюваного відеозапису свідчить про відсутність твердження про факти (час, спосіб, кількість тощо) і вказує на те, що по суті в ньому викладені оціночні судження відповідача. Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо.
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, врахувавши, що оприлюднені відповідачем висловлювання містять оціночні судження, які не підлягають спростуванню, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.08.2018 року у справі № 607/4318/16-ц (провадження № 61-24241св18), від 22.05.2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18), від 17.01.2020 року у справі № 343/1867/17 (провадження № 61-4278св19), від 04.11.2020 року у справі № 757/30984/18-ц (провадження № 61-12258св20), від 08.04.2021 року у справі № 551/881/16-ц (провадження № 61-8453св18).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на вище викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» про спростування недостовірної інформації, не підлягають задоволенню у повному обсязі.
За правилами ст. 141 ЦПК України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
вирішив:
позовні вимоги ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» про спростування недостовірної інформації, залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Суддя К.Г. Плахотнюк