Справа № 569/11921/22
23 серпня 2022 року м.Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Гордійчук І.О., ознайомившись з матеріалами скарги ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця, -
встановив:
22 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та постанову державного виконавця, в якій просить: зобов"язати Відділ ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) вчинити дії щодо зняття арешту, накладеного державним виконавцем відділу ДВС Ріненського міського управління юстиції Панчук І.В. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження №38929473 від 22.07.2013 на все нерухоме майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 2329277 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження. Водночас з вищевказаними вимогами скаржник просить поновити йому пропущений з поважних причин строк на подання скарги до суду.
В обгрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження йому стало відомо про реєстрацію обтяження на все нерухоме майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 2329277, дата та час реєстрації 02.09.2013, підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження №38929473 від 22.07.2013. 07.09.2021 року він звернувся до відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) з проханням надати йому копії документів, що стосуються виконавчого провадження. 23.10.2021 року він отримав відповідь від 24.09.2021, що згідно з даними АСВП у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження №29001497 з примусового виконання виконавчого листа №2-7908/09, виданого Рівненським міським судом. Дане виконавче провадження завершене 30.11.2017 року та станом на 24.09.2021 року знищено з закінченням строку зберігання. 10.02.2022,23.05.2022 та 28.07.2022 він повторно звертався до відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) з проханням надати йому копії постанови, однак жодної інформації не отримав. Зазначає, що він позбавлений вільно розпоряджатися належним йому майном, а тому такий арешт підлягає скасуванню.
Скаржник зазначає, що оскільки немає юридичної освіти, не отримував постанову про арешт майна, а тому не знав, що його права порушуються що не дозволило йому вчасно звернутися до суду.
Суд, вивчивши та дослідивши скаргу та додані до неї докази, приходить до наступного висновку.
Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII ЦПК України та Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч.1 ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
У відповідності до ч.2 ст.449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд виходить з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, та суд їх з'ясовує у кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи.
Відповідно до вимог ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі №24-152/0/4-13 від 28.01.2013 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» зазначив, що право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Якщо зі скарги вбачається, коли заявник дізнався про порушення свого права, і при цьому скарга подана з пропущенням встановленого строку, суддя має право залишити скаргу без розгляду на стадії відкриття провадження у справі. Це повністю відповідає положенням статей 13, 126ЦПК щодо диспозитивності цивільного судочинства.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішеннях ЄСПЛ, постановлених за результатами розгляду справ «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст.6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»).
Відповідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заявляючи клопотання про поновлення пропущеного строку скаржник вказує на наявність у нього поважних причин, а саме неодноразові звернення до відділу ДВС для отримання оскаржуваної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження №38929473 від 22.07.2013, вказує, що немає юридичної освіти, не отримував постанову про арешт майна, а тому не знав, що його права порушуються що не дозволило йому вчасно звернутися до суду.
Скаржник зазначає, що із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження йому стало відомо про реєстрацію обтяження на все нерухоме майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 2329277, дата та час реєстрації 02.09.2013. Із долученої довідки зазначена дата та час формування 02.09.2013.
Як вбачається із матеріалів скарги, 07.09.2021 року скаржник звернувся до відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) з проханням надати йому копії документів, а саме постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчудження, постанову про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа.
Як зазначає скаржник 23.10.2021 року він отримав відповідь від 24.09.2021, що згідно з даними АСВП у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження №29001497 з примусового виконання виконавчого листа №2-7908/09, виданого Рівненським міським судом. Дане виконавче провадження завершене 30.11.2017 року та станом на 24.09.2021 року знищено з закінченням строку зберігання.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що скаржник без поважних причин пропустив десятиденний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав чи свобод для звернення до суду зі скаргою на дії, рішення та бездіяльність державного виконавця.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.126, 127, 448, 449 ЦПК України, -
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця відділу ДВС Головного територіального управління у Рівненській області Токарець Т.С. та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.О. Гордійчук