Справа № 686/24357/20
Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
23 серпня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про стягнення коштів,
Позивач 30.09.2020 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з позовом до Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, в якому просив суд стягнути з Хмельницького апеляційного суду за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь ОСОБА_1 820,18 грн. річних, 4718,74 грн. інфляційних втрат, а всього 5538,92 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про стягнення коштів - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п.3 ч.1 ст.311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі №560/1725/19 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ліквідаційна комісія Апеляційного суду Хмельницької області про стягнення заборгованості - стягнуто з Державної судової адміністрації України за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 28576 грн.17 коп. Вказаним рішення суду встановлено, що функції головного розпорядника бюджетних коштів, які виділяються на забезпечення діяльності судів, виконує Державна судова адміністрація України.
Вважаючи те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, Хмельницький апеляційний суд повинен сплатити позивачу за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» 820 грн. 18 коп. річних, 4718 грн. 74 коп. інфляційних втрат, а всього - 5538 грн. 92 коп., а тому позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог виходив з того, що між Хмельницьким апеляційним судом та ОСОБА_1 не існує грошового зобов'язання, оскільки у справі № 560/1725/19 стягнення заборгованості за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» на користь ОСОБА_1 у сумі 28576 грн.17 коп. повинне було здійснитися з Державної судової адміністрації України, а позивач невірно заявив позовні вимоги про стягнення на його користь 820,18 грн. річних та 4718,74 грн. інфляційних втрат з Хмельницького апеляційного суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, проте з інших підстав та мотивів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проаналізувавши зміст наведеної норми, суд вважає, що передбачене нею нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах, а тому дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, що в свою чергу не поширюється на правовідносини, які є предметом спору у даній справі, а тому, оскільки в цій справі між позивачем та відповідачем не виникли грошові правовідносини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3 % річних за несплату коштів при звільнені є безпідставними.
Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 08 листопада 2019 року у справі № 826/22865/15 та від 12 лютого 2020 року у справі № 826/17656/16.
При розгляді справ про передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведена наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.
Відтак, грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою має цивільно-правовий характер.
Як слідує з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати за несвоєчасне виконання рішення суду та річні, тобто між позивачем та відповідачами відсутні цивільні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності учасників.
Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, але в даній справі відсутні такі сторони як боржник та кредитор, оскільки відсутні і грошові зобов'язання між ними, засновані на цивільно - правових відносинах та відсутні будь-які порушення цивільно-правових відносин відповідачем.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказував, що між Хмельницьким апеляційним судом та ОСОБА_1 не існує грошового зобов'язання, оскільки в справі №560/1725/19 стягнення заборгованості за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» на користь ОСОБА_1 в сумі 28576 грн.17 коп. повинне було здійснитися з Державної судової адміністрації України, а позивач невірно заявив позовні вимоги про стягнення на його користь 820,18 грн. річних та 4718,74 грн. інфляційних втрат з Хмельницького апеляційного суду.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказує, що окрім Хмельницького апеляційного суду, також зазначено другим відповідачем Державну судову адміністрацію України, що не позбавляло суд можливості вийти за межі позовних вимог та стягнути кошти саме з Державної судової адміністрації України.
Колегія суддів вказує, що позивачу правомірно відмовлено у виплаті коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач по справі не є боржниками, що прострочив виконання грошового зобов'язання, заснованого на цивільно - правових відносинах, а, відтак, до спірних правовідносин стаття 625 Цивільного кодексу України не застосовується.
У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача коштів.
При цьому, слід зазначити, що суд першої інстанції дійшовши вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, разом з тим з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини не вірно вказав підстави для відмови у задоволенні позову, що свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції дійсних обставин справи, що зумовило неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням встановлених обставин у справі, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року підлягає зміні з підстав та мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про стягнення коштів змінити з підстав та мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року по справі № 686/24357/20 щодо відмови у задоволенні позовних вимог - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.