18.08.2022 Провадження по справі № 2/940/119/22
Справа № 364/942/21
Іменем України
18 серпня 2022 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
з участю секретаря судових засідань Романовської Л.І.
позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 майнову та моральну шкоду в розмірі 6000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 28.04.2021 року вона звернулась до відділення поліції № 4 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області щодо пошкодження воріт за її місцем проживання. Дане звернення було зареєстроване в ІТС ІПНП (журнал єдиного обліку) відділення поліції № 4 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області за № 867 від 28.04.2021 року. Проведеною перевіркою було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 , яка 23.03.2021 року виявила пошкодження воріт, а саме бетонного стовпа. Позивачка стверджує, що бетонний стовп пошкодив водій вантажного транспортного засобу ОСОБА_2 , який привозив дрова її сусіду ОСОБА_3 . Так, закінчивши розвантаження транспортного засобу водій ОСОБА_2 здійснив наїзд на ворота, внаслідок чого зламався бетонний стовп і ворота стали погано закриватися, похилилися і втратили своє функціонування. Водій ОСОБА_2 на її прохання полагодити бетонний стовп або відшкодувати завдану шкоду відмовився, посилаючись на те, що у нього недостатньо коштів при собі. Натомість, у присутності працівника поліції ОСОБА_4 , громадянин ОСОБА_2 дав їй грошові кошти у сумі 500,00 грн. та пообіцяв, якщо ремонт буде коштувати більше, чим 500 грн., то доплатить за нього. Звернувшись до будівельної бригади щодо ремонту бетонного стовпа, їй було повідомлено, що робота із матеріалами буде коштувати більше 4000,00 грн. На теперішній час, відповідач ОСОБА_2 не відшкодував завдані їй збитки, внаслідок пошкодження воріт. За вказаних обставин, позивачка за захистом своїх порушених прав звернулась до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 28.12.2021 року відкрито провадження в справі, яку призначено до підготовчого засідання.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 08.02.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в частині розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди в результаті наїзду транспортним засобом на ворота за місцем проживання позивачки. Разом з тим, зазначив, що мав намір самостійно полагодити пошкоджені ворота та бетонний стовп, однак позивачка чинила перешкоди у виконанні робіт. Планує здійснити ремонт бетонного стовпа після рішення суду.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.
У судовому засіданні із висновку про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 07.05.2021 року, складеного ДОП відділення поліції № 4 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області Гнатюк О.О., встановлено, що 28.04.2021 року ОСОБА_1 звернулась до відділення поліції № 4 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області щодо пошкодження воріт за її місцем проживання. Дане звернення було зареєстроване в ІТС ІПНП (журнал єдиного обліку) відділення поліції № 4 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області за № 867 від 28.04.2021 року.
Проведеною перевіркою було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 , яка 23.03.2021 року виявила пошкодження воріт, а саме бетонного стовпа за місцем її проживання, на її думку пошкодив бетонний стовп водій вантажного транспортного засобу, який привозив дрова її сусіду ОСОБА_3 .
Опитаний ОСОБА_3 підтвердив, що дійсно до нього на вантажному транспортному засобі привозили дрова, але водій не здійснював наїзд на ворота ОСОБА_1 .
Опитаний водій вантажного автомобіля ОСОБА_2 у ході телефонної розмови пояснив, що наїзд на ворота автомобілем не здійснював. Також, щоб не конфліктувати з власником пропонував кошти в сумі 200 гривень. (а. с. 51-52).
Із пояснень позивачки у судовому засіданні вбачається, що відповідач ОСОБА_2 на її прохання полагодити бетонний стовп або відшкодувати завдану шкоду відмовився, посилаючись на те, що у нього недостатньо коштів при собі. Натомість, у присутності працівника поліції ОСОБА_4 , громадянин ОСОБА_2 дав їй грошові кошти у сумі 500,00 грн. та пообіцяв, якщо ремонт буде коштувати більше, чим 500 грн., то доплатить за нього. Звернувшись до будівельної бригади щодо ремонту бетонного стовпа, їй було повідомлено, що робота із матеріалами буде коштувати більше 4000,00 грн.
Факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 500,00 грн. на ремонт підтверджується копією заяви ОСОБА_1 від 17.06.2021 року. (а. с. 7).
Більш того, ці обставини відповідач визнав під час судового розгляду справи.
Крім того, до матеріалів справи позивачкою долучені фотографії, з яких вбачається пошкодження бетонного стовпа та воріт. (а. с. 61-64).
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до частин 3, 4 статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Згідно з приписами статті 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Такий висновок викладений у постанові Верховного суду від 29.05.2019 року у справі № 645/2087/15-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині першій статті 81 ЦПК України закріплене загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.
Надані позивачкою на виконання вимог ст. 81 ЦПК України докази, які досліджені судом, у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність заподіяння позивачці шкоди відповідачем внаслідок пошкодження воріт за місцем її проживання.
Разом з тим, всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України, відповідачем, на якого покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, не спростовано належними, допустимими та достатніми доказами своєї вини у пошкодженні воріт (бетонного стовпа) позивачки, розміру спричиненої майнової шкоди, а на підтвердження обґрунтованості наведених доводів про сумнівність і недостатність наданих позивачкою доказів чи будь-яких доказів щодо предмету спору не надав суду, відтак, позовні вимоги в частині відшкодування заподіяної майнової шкоди підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд керується вимогами ст. 23 ЦК України, згідно з якими особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Судом встановлено, що протиправні дії відповідача безумовно зумовили для позивачки вказану моральну шкоду.
Відтак, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, беручи до уваги, що пошкодження воріт позивачка спостерігає щоразу при вході до власного домоволодіння і до сьогодні, що вказує на тривалість негативних емоцій, з огляду на вік позивачки на час заподіяння шкоди (80 років) і її сприйняття і оцінки в такому віці тих зусиль, що потрібно докласти для відновлення свого майна в тому стані, яке існувало до його псування відповідачем, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди для позивачки у розмірі 500 грн.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки суму заподіяної майнової шкоди у розмірі 4000,00 грн. та завдану моральну шкоду в розмірі 500,00 грн., у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Заразом, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп.
Із копії Витягу із Акту огляду у МСЕК до довідки СЕР. МСЕ № 145192 встановлено, що ОСОБА_1 має 2 групу інвалідності. (а. с. 6).
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відтак, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 992 грн. 40 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 264-268, 354 ЦПК України, статтями 11, 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , майнову шкоду в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок та моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок.
У решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення: 23.08.2022 року.
Суддя С.В.МАНДЗЮК