23 серпня 2022 року Справа № 160/1928/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іванчук Віталій Ярославович, до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іванчук Віталій Ярославович, до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення від 15.12.2021 №1065520-2405-0462 ГУ ДПС у Дніпропетровській області;
- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення від 15.12.2021 №1065519-2405-0462 ГУ ДПС у Дніпропетровській області;
- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення від 15.12.2021 №000276124050462 ГУ ДПС у Дніпропетровській області;
- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення від 15.12.2021 №000276024050462 ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 15.12.2021 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були винесені податкові повідомлення-рішення №1065519-2405-0462, №1065520-2405-0462, №000276124050462 №000276024050462, якими були визначені податкові зобов'язання ОСОБА_1 за платежем: «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за податковий період 2018, 2019 та 2020 роки. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню з таких підстав. По-перше, з наданих відповідачем розрахунків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на об'єкти оподаткування, які належать позивачеві, вбачається нарахування податку на два об'єкти нерухомого майна загальною площею 250,7 кв.м. Позивач зазначає, що один з цих об'єктів було відчужено позивачем 21.07.2014 згідно з договором купівлі-продажу, тому вказане нерухоме майно не могло виступати базою оподаткування та податок за вказане нерухоме майно не міг бути нарахований відповідачем за податковий період 2018, 2019 та 2020 роки. По-друге, в своїх розрахунках податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач протиправно не виключив з бази оподаткування площу, передбачену як пільгову за рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №12/27, відповідно до якого житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м. оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою. По-третє, спірними рішеннями позивачеві нараховано податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за періоди 2018, 2019 та 2020 роки. Проте оскаржувані позивачем рішення прийняті та надіслані на адресу позивача у 2021 році, тобто з порушенням строків встановлених п. 266.7.2 ст. 266 ПК України, що є порушенням податковим органом процедури прийняття таких рішень та підставою для їх скасування. Крім того, позивач зауважує, що в порушення вимог Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.12.2021 №1065519-2405-0462 та №1065520-2405-0462 включають в себе період з 01 березня по 31 березня 2020 року, тому додатково порушують права та інтереси позивача. Таким чином, за доводами позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.
На виконання вимог ухвали суду від 16.02.2022, до суду 22.02.2022 надійшла уточнена позовна заява, з якої убачається, що позивачем недоліки позовної заяви були виправлені.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву; відкрито провадження в адміністративній справі №160/1928/22; призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
08 квітня 2022 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що згідно з даними ІТС «Податковий блок» розділ «Реєстр платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за ОСОБА_1 обліковується об'єкт оподаткування - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 . Крім того, відповідач зауважив, що наразі відсутній доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. На підставі вказаного, контролюючим органом в автоматичному режимі сформовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №000276024050462. №000276124050462, №1065520-2405-0462, №1065519-2405-0162 від 15.12.2021 за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплач, фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, код класифікації доходів бюджету 18010200». Крім того, відповідачем зауважено, що на виконання положень Податкового кодексу України, Додатком 2 до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 встановлено Перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з яким, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи-платника податку, зменшується для квартири/кватир незалежно від їх кількості - на 60 кв.м. Так, податковим органом правомірно застосовано пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, під час розрахунку сум зобов'язань у вигляді зменшення бази оподаткування квартир саме на 60 кв.м. Також Законом України від 28 грудня 2015 року №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, виключено абзац шостий п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, відповідно до якого сільським, селищним, міським радам та радам об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад надавалася можливість збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування встановлена п.п. 266.4.1 п 266.4 ст. 266 ПКУ, а отже органи місцевого самоврядування не мають права збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування встановлена п.п. 266.4.1 п.266.4 ст.266 ПКУ. Крім того, за твердженням відповідача, через те, що рішеннями Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №12/27 та від 23.05.2018 №4/32 не встановлювались нульові ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач вважає безпідставним застосування до об'єктів нерухомості, які перебувають у власності позивача, «нульової» ставки податку. Також позивачем зауважується, що сам факт затримки контролюючим органом строків не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо сплати суми податку. У будь-якому випадку порушення строку, само по собі не впливає на його законність. Таким чином, за доводами відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, тому відсутні підстави для їх скасування.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 53 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.12.2021:
- №1065520-2405-0462, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, код класифікації доходів бюджету 18010200» за 2020 рік у розмірі 2468,15 грн;
- №1065519-2405-0462, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, код класифікації доходів бюджету 18010200» за 2020 рік у 11041,99 грн;
- №000276124050462, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2018 рік у розмірі 1917,11 грн та за 2019 рік у розмірі 2148,81 грн;
- №000276024050462, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2018 рік у розмірі 8733,49 гр. та за 2019 рік у розмірі 9789,01 грн.
Незгода позивача з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно зі ст.10 ПК України, до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК України.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 266 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.
Відповідно до положень п. п. 266.1.1 п. 266.1, п. п. 266.2.1 п. 266.2, п. п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є, в тому числі, фізичні особи, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, яка обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п. п. 266.7.1, 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
За приписами п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Порядок обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, який здійснюється контролюючим органом, врегульований підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до якого:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.
Судом встановлено, що відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ф» від 15.12.2021, контролюючим органом нараховано ОСОБА_1 як платнику податку податкове зобов'язання за 2018, 2019 та 2020 роки за об'єкти нерухомості: квартира 204,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 та квартира 45,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вже було зазначено, відповідно до п. п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Також відповідно до п. п. 266.7.4 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щоквартально у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7.1.3 п. 7.1 ст. 7, п. 23.1 ст. 23, п. 24.1 ст. 24 Податкового кодексу України, під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи, зокрема, база оподаткування.
Водночас як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 294654639 від 14.01.2022), яка міститься в матеріалах справи, квартира, загальною площею 48.7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 з 21.07.2014 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), підстава: договір купівлі-продажу, ква, серія та номер: 235, виданий 21.07.2014, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лобачова О.В.
Крім того, деталізована інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містить відомості як про зареєстровані речові права на нерухоме майно, так і про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав у хронологічному порядку.
Така інформація підтверджує те, що у ОСОБА_1 було відсутнє право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна у спірні періоди (2018 - 2020 роки), за які їй було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Таким чином, ОСОБА_1 не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкт нерухомості - квартира, загальною площею 48.7 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 з 21.07.2014, тому контролюючим органом не було дотримано вимог підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України при обчисленні бази оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що не належав позивачеві.
Крім того, рішеннями Дніпровської міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста», від 06.12.2017 № 12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста», від 23.05.2018 №4/32 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста», від 23.10.2019 №6/49 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста» встановлено ставку податку у розмірі 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Крім того, додатком № 2 до вказаного рішення встановлений перелік пільг для фізичних і юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 266.4 статті 266 ПК України, зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб платників податку, а саме: квартира / квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м. оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нульовою ставкою.
Якщо житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб платників податку, а саме: квартира / квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно перевищує 85 кв.м., то таке перевищення оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах.
Зазначене рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.
Суд зазначає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Отже, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості у 2018-2020 роках податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, пільг органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06.11.2018 у справі №817/2019/17.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд також враховує висновок Верховного Суду викладений в постанові від 15 травня 2019 року у справі №825/1496/17, відповідно до якого, встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими.
Так, ОСОБА_1 , не заперечується, що у неї на праві власності перебуває об'єкт нерухомості, а саме квартира загальною площею 204,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .
З цієї площі підлягає виключенню 60 кв.м., оскільки застосовується пільга зі зменшення бази оподаткування - 60 кв.м. (204,9 кв.м. - 60 кв.м.). Таким чином, база оподаткування складає 144,9 кв.м., з яких 25 кв.м. оподатковуються за ставкою 0%.
Враховуючи викладене, позивачеві невірно розраховано розмір податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (18010200) за 2018, 2019 та 2020 роки, яка їй належить на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, посилання контролюючого органу на те, що підпункт 266.4.1 пункту 266.4. статті 266 Податкового кодексу України не надає право органам місцевого самоврядування зменшувати базу оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, у цьому випадку, Дніпровською міською радою не зменшувалась база оподаткування, відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4. статті 266 Податкового кодексу України, а встановлювалась спеціальна пільга, відповідно до повноважень, які делеговані за підпунктом 266.4.2 пункту 266.4. статті 266 Податкового кодексу України.
До того ж, необґрунтованими також є посилання відповідача на положення пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 ПК України, згідно з яким, не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів, оскільки рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №12/27 не встановлювалися індивідуальні пільгові ставки податку для окремих фізичних осіб та такі особи в індивідуальному порядку від сплати податку не звільнялись.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу і на положення частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Правомірність рішення органу місцевого самоврядування, не є предметом оскарження у цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі Податковим кодексом України, проте, є виключною компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи.
Також, в матеріалах справи відсутні докази оскарження Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області наведених вище рішень Дніпровської міської ради.
Суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 Податкового кодексу України в період з 1 березня по 31 березня 2020 року. Проте відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ф» від 15.12.2021, контролюючим органом нараховано ОСОБА_1 як платнику податку податкове зобов'язання за 2020 рік за об'єкт нерухомості: квартира 204,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 за період володіння з 1 по 12 місяць (включно), а саме без виключення періоду з 1 березня по 31 березня 2020 року.
При цьому, суд зазначає про відсутність повноважень замість податкового органу здійснювати розрахунки податкових зобов'язань зі сплати податків суб'єктами господарювання. Такі функції належать виключно відповідачу як суб'єкту владних повноважень та контролюючому органу.
Крім того, нормами Податкового кодексу України встановлено, що виключно податкові органи наділені повноваженнями визначення розміру грошових зобов'язань та штрафних санкцій, що підлягають накладенню на платників податків.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року (справа №813/3274/17), повноваження щодо визначення суми грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо застосування штрафу в іншому розмірі.
Таким чином, при неправомірному визначенні контролюючим органом суми грошових зобов'язань, відповідне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі, оскільки суд не уповноважений перебирати на себе дискреційні повноваження контролюючого органу з обчислення грошових зобов'язань.
У частині другій статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.12.2021 №1065520-2405-0462, №1065519-2405-0462, №000276124050462 та №000276024050462 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, тому є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
За викладених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, позовні вимоги у цій справі є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначені норми процесуального закону, враховуючи повне задоволення позовних вимог, а також, установлені Законом України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання фізичними особами до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, суд зазначає, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Відповідно до ч.7 Закону України «Про судовий збір», решта суми сплаченого судового збору у розмірі 2987,20 грн повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Крім того, позивачем у позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 грн.
За змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як зазначалося вище, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Так, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн надано Договір про надання правової допомоги від 18.11.2020 №18/11/20, додаткову угоду №1 від 10.01.2022 до Договору про надання правової допомоги від 18.11.2020 №18/11/20, розрахунок розміру витрат ОСОБА_1 , пов'язаних з отриманням професійної правничої допомоги, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №1 від 26.01.2022, рахунок №1 від 26.01.2022, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 22.02.2022 серія АЕ №1120391 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП№3431 від 31.08.2017.
18.11.2020 між Адвокатським об'єднанням «Права Справа» та ОСОБА_1 укладено договір №18/11/20 про надання правової допомоги.
10.01.2022 між Адвокатським об'єднанням «Права Справа» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги від 18.11.2020 №18/11/20.
Відповідно до п.1 та п. 2 додаткової угоди Адвокатське об'єднання представляє інтереси Клієнта шляхом складення та подання позовної заяви до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.12.2021 №1065520-2405-0462, від 15.12.2021 №1065519-7405-0462, від 15.12.2021 №000276124050462, від 15.12.2021 №000276024050462, а також подальшого представництва інтересів Клієнта в судах всіх інстанцій у судовій справі за позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Клієнт оплачує отриману правову допомогу протягом 30 календарних днів з моменту набрання законної сили рішенням по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.12.2021 №1065520-2405-0462, від 15.12.2021 №1065519-7405-0462, від 15.12.2021 №000276124050462, від 15.12.2021 №000276024050462. Обсяг та вартість наданої правової допомоги підтверджується розрахунком розміру витрат пов'язаних з отриманням професійної правової допомоги та актом приймання-передачі наданої правової допомоги і сплачується Клієнтом згідно виставлених Адвокатським об'єднанням рахунків.
Так, відповідно до розрахунку розміру витрат ОСОБА_1 , пов'язаних з отриманням професійної правничої допомоги та акту приймання-передачі наданої правової допомоги №1 від 26.01.2022, адвокатським об'єднанням було надано наступну правову допомогу: складання позовної заяви до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.12.2021 №1065520-2405-0462, від 15.12.2021 №1065519-7405-0462, від 15.12.2021 №000276124050462, від 15.12.2021 №000276024050462 тривалістю 6 годин у загальній сумі 12000,00 грн (2000,00 грн за годину).
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 грн.
Головне управління ДПС У Дніпропетровській області у своєму відзиві на позовну заяву заявило клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, з огляду на те, що матеріли подані до суду не підтверджують обґрунтованість тривалості часу, вказаного в акті про надання послуг, витраченого адвокатом, помічником адвоката на надання таких послуг
Вирішуючи питання про розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що ця справа є справою незначної складності.
Судом наголошується, що вказана справа не представляє складності, є незначною, явка в судове засідання будь-якої сторони у справі судом не визнавалась обов'язковою, справа розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, додаткових доказів у сторін суд не витребовував.
Суд також звертає увагу, що ані Договором про надання правової допомоги від 18.11.2020 №18/11/20, ані додатковою угодою №1 від 10.01.2022 до Договору про надання правової допомоги від 18.11.2020 №18/11/20, чи будь-яким іншим документом не визначено, яким саме адвокатом/помічником адвоката зазначеного адвокатського об'єднання буде надаватись чи надавалась правова допомога.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити про не співмірність заявлених вимог по відшкодуванню 12 000,00 грн за складання адміністративного позову (6 годин), оскільки ця категорія справ є справами незначної складності, тому написання позовної заяви не потребувало додаткових та значних зусиль та знань, як наслідок, сума витрат на його написання є завищеною.
Суд враховує заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу заявленим позовним вимогам, складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, і робить висновок про те, що слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції, у розмірі 8000,00 грн.
Поряд з цим суд зазначає, що враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (правовий висновок наведений у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №300/3178/20 (адміністративне провадження №К/9901/19007/21)).
Крім цього, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Зазначені вище висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №420/1109/21.
Суд також враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 та у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3098/20.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1065520-2405-0462, винесене 15 грудня 2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (180102500) за 2020 рік у розмірі 2468,15 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1065519-2405-0462, винесене 15 грудня 2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (180102500) за 2020 рік у розмірі 11041,99 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №000276124050462, винесене 15 грудня 2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2018 рік у розмірі 1917,11 грн. та за 2019 рік у розмірі 2148,81 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №000276024050462, винесене 15 грудня 2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2018 рік у розмірі 8733,49 грн. та за 2019 рік у розмірі 9789,01 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
та судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658).
Суддя Н.В. Кучугурна