23 серпня 2022 року ЛуцькСправа № 140/2495/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, Департамент) про зобов'язання здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» нарахування та виплату додаткової доплати за несення служби у нічний час за періоди: листопад 2015 року - 48 годин, грудень 2015 року - 64 години, січень 2016 року - 64 години, лютий 2016 року - 64 години, березень 2016 року - 64 години, квітень 2016 року - 32 години, травень 2016 року - 64 години, червень 2016 року - 64 години, липень 2016 року - 64 години, серпень 2016 року - 56 годин, вересень 2016 року - 48 годин, жовтень 2016 року - 24 години, листопад 2016 року - 56 годин, грудень 2016 року - 56 годин, січень 2017 року - 56 годин, лютий 2017 року - 48 годин, березень 2017 року - 48 годин, квітень 2017 року - 32 години, травень 2017 року - 56 годин, червень 2017 року - 32 години, липень 2017 року - 56 годин, серпень 2017 року - 24 години, вересень 2017 року - 64 години, жовтень 2017 року - 64 години, листопад 2017 року - 64 години, грудень 2017 року - 40 годин, січень 2018 року - 56 годин, лютий 2018 року - 56 годин;
зобов'язання здійснити відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по жовтень 2017 року;
зобов'язання здійснити відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у вигляді доплати за несення служби у нічний час за період його невиплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в Управлінні патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції України. Всупереч постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» відповідачем не було здійснено виплату доплати за службу в нічний час в розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з листопада 2015 року по лютий 2018 року включно.
Позивач зазначає, що ним було відпрацьовано в нічний час із наступного розрахунку в погодинній кількості: листопад 2015 року - 48 годин, грудень 2015 року - 64 години, січень 2016 року - 64 години, лютий 2016 року - 64 години, березень 2016 року - 64 годин, квітень 2016 року - 32 години, травень 2016 року - 64 години, червень 2016 року - 64 години, липень 2016 року - 64 години, серпень 2016 - 56 годин, вересень 2016 року - 48 годин, жовтень 2016 року - 24 години, листопад 2016 року - 56 годин, грудень 2016 - 56 годин, січень 2017 року - 56 годин, лютий 2017 - 48 годин, березень 2017 року - 48 годин, квітень 2017 року - 32 години, травень 2017 року - 56 годин, червень 2017 року - 32 години, липень 2017 - 56 годин, серпень 2017 року - 24 години, вересень 2017 року - 64 години, жовтень 2017 року - 64 години, листопад 2017 року - 64 години, грудень 2017 року - 40 годин, січень 2018 року - 56 годин, лютий 2018 року - 56 годин. ОСОБА_1 посилається на те, що нарахування сум доплати за службу в нічний час за період з листопада 2015 року по лютий 2018 року є виключними дискреційними повноваженнями відповідача та є його безпосереднім повноваженням як роботодавця.
Разом з тим, позивач зазначає, всупереч положень статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» відповідачем не було здійснено індексації грошового забезпечення позивача за період з грудня 2015 року по жовтень 2017 року включно. Індексація грошового забезпечення почала виплачуватись ОСОБА_1 , починаючи з листопада 2017 року. Індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Позивач вважає, що має право на індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 (включно), а тому бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період є протиправною.
Крім того, позивач зазначає, що оскільки Департаментом протиправно не нараховано та не виплачено позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та доплати за службу у нічний час за період з 07.11.2015 року по лютий 2018 року включно, відповідач зобов'язаний здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини його доходу відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.33).
Відповідач у відзиві на позов (а.с.37-40) позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та зазначив, що в період з 07.11.2015 по 28.02.2018 довідки несення поліцейським служби у нічний час в Управлінні патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції не формувались та до Департаменту не надходили. З огляду на відсутність таких довідок нарахування та здійснення виплати за службу у нічний час неможливе, оскільки призведе до порушення вимог абзацу 6 пункту 11 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260). Також вказав, що в силу вимог Порядку №260 доплата за службу в нічний час виплачується не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Оскільки позивач до Департаменту з вимогою виплатити доплату за службу в нічний час не звертався, а в судовому порядку звернувся лише 22.02.2022, тому має право вимагати здійснити таку виплату, починаючи з 22.02.2019, а не за вказаний в позовній заяві період.
Щодо виплати індексації грошового забезпечення відповідач вказав, що така індексація правомірно проводилась після внесення змін до п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ України від 17.07.2003 №1078, якими абзац 5 було доповнено словом «поліцейський», та набуття ними чинності 24.10.2017. Таким чином, виплата індексації грошового забезпечення позивачу здійснювалась з листопада 2017 року.
Крім того, на думку відповідача, вимога позивача про компенсацію втрати частини доходу є передчасною, оскільки така компенсація виплачується за результатом нарахування та виплати основної суми грошового забезпечення.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції України.
Як слідує з листа Департаменту патрульної поліції листом від 30.11.2021 №1395аз,1396аз,1397аз,1398аз/41/5/05-2021 у відповідь на адвокатський запит, у період з 07.11.2015 по 28.02.2018 ОСОБА_1 до служби в нічний час не залучався, у зв'язку з чим підстави для нарахування та виплати вищезазначеної доплати відсутні. Крім того, даним листом інформовано, що підстави для виплати індексації за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 відсутні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Разом з тим, статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону №2017-III).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Індексація грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону №1282 проводиться в разі коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Норми статті 5 Закону №1282 визначають, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
За змістом частини 2 статті 6 Закону №1282 порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою від 17.07.2003 №1078 КМУ затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Порядок №1078 обумовлює правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (п. 2 Порядку).
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078.
Приписами пункту 6 Порядку №1078 визначено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача, передбаченого Законами України «Про індексацію грошових доходів населення» і «Про Національну поліцію» та порушено, воно підлягає відновленню в судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі №160/35/20.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд зазначає наступне, індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина ІСЦ, обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 103 % (п.11 Порядку №1078). Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін здійснюється за місяцем, у якому відбувається перевищення порога індексації. Підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією проводиться з місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін і на підставі якого відбувається перевищення порога індексації.
Отже, можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації - величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. В свою чергу, якщо величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться.
Індекс споживчих цін (надалі - ІСЦ) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які придбаває населення для невиробничого споживання. Цей показник розраховується на основі споживчого набору товарів продовольчого та непродовольчого призначення і послуг. Зазначений набір товарів (послуг) є єдиним для всіх регіонів країни та ґрунтується на структурі споживчих грошових витрат домогосподарств міських поселень.
Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті «Урядовий кур'єр»).
Відповідно до пункту 10.2 Порядку №1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
У місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соцстрахування, значення ІСЦ приймається за 1 або 100 % (п.5 Порядку № 1078).
Оскільки Національна поліція України є новоствореним органом, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року. Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015 року.
В свою чергу, за даними Держстату України, індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за грудень 2015 року становив 100,7 %. Цей індекс опубліковано в січні 2016 року. Оскільки він не перевищує порога індексації (103 %), право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс, тобто в лютому 2016 року, не настає. В подальшому за січень 2016 року ІСЦ становив 100,9 %. Цей індекс опубліковано в лютому 2016 року. Оскільки наростаючим підсумком за грудень - січень (1,007х1,09 х100) він не перевищує порога індексації (103 %), право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс, тобто в березні 2016 року, не настає. ІСЦ у лютому 2016 року становить 99,6 % (право на індексацію квітні не настає), в березні 2016 року - 101,0 % (право на індексацію в травні не настає), в квітні 2016 року - 103,5 %, а тому за грудень 2015 року - квітень 2016 року наростаючим підсумком дорівнюватиме 105,79 % (1,007х1,009 х 0,996 х 1,01х1,035х100), то право на індексацію виникне у червні 2016 року (наступний місяць за місяцем публікації індексу за квітень 2016 року) на величину приросту ІСЦ 5,79 % (105,79 - 100).
Отже, в квітні місяці 2016 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації понад 103 % та склав 105,79%, а тому у позивача виникло право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс - в червні 2016 року. За таких обставин, починаючи з червня 2016 року у відповідача виник кореспондуючий обов'язок провести нарахування індексації грошового забезпечення позивача в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб за відповідний період.
Проте, згідно із відомостями про грошове забезпечення позивачу протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов'язання Департаменту патрульної поліції України здійснити відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації його грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017.
Щодо нарахування та виплати позивачу доплати за службу в нічний, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 Постанови №988 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 визначено виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Міністерство внутрішніх справ України наказом №260 від 06.04.2016 затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 3 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Відповідно до пункту 11 Розділу II Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.
Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами, серед іншого, виник щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за періоди: листопад 2015 року - 48 годин, грудень 2015 року - 64 години, січень 2016 року - 64 години, лютий 2016 року - 64 години, березень 2016 року - 64 години, квітень 2016 року - 32 години, травень 2016 року - 64 години, червень 2016 року - 64 години, липень 2016 року - 64 години, серпень 2016 року - 56 годин, вересень 2016 року - 48 годин, жовтень 2016 року - 24 години, листопад 2016 року - 56 годин, грудень 2016 року - 56 годин, січень 2017 року - 56 годин, лютий 2017 року - 48 годин, березень 2017 року - 48 годин, квітень 2017 року - 32 години, травень 2017 року - 56 годин, червень 2017 року - 32 години, липень 2017 року - 56 годин, серпень 2017 року - 24 години, вересень 2017 року - 64 години, жовтень 2017 року - 64 години, листопад 2017 року - 64 години, грудень 2017 року - 40 годин, січень 2018 року - 56 годин, лютий 2018 року - 56 годин.
При цьому судом встановлено, що позивач, перебуваючи на службі в поліції, залучався до несення служби в нарядах та в нічний час у вказані періоди, що підтверджується інформацією щодо несення служби у нічний час ОСОБА_1 (а.с.23).
Відтак, відповідач був зобов'язаний здійснювати позивачу доплату за відпрацьовані години у нічний час у розмірах і у строки, передбачені чинним законодавством
Доказів того, що відповідач провів нарахування такої доплати, матеріали справи не містять.
З врахуванням вищевикладеного, суд погоджується з позицією позивача щодо наявності в нього права на нарахування та виплату доплати за службу в нічний час за вказані періоди у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, відповідно позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строків звернення за виплатою доплати з службу в нічний час суд зазначає, що нормою ст.233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з вимогами ст.2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:
основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норм.
Так, доплата за несення служби в нічний час має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.
Згідно з ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2013 від 15.10.2013р. у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення ч.2 ст.233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями ст.ст.1, 12 Закону України № 108/95-ВР від 24.03.1995р. «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з п.2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013р. № 8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст.233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Із сукупності наведеного слід дійти висновку про те, що під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, доплати за службу в нічний час, яка є складовою грошового забезпечення) застосовуються положення ч.2 ст.233 КЗпП України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-III).
Відповідно до пункту 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статті 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №264/6796/16-а.
Враховуючи наведене правове регулювання та враховуючи викладену Верховним Судом правову позицію, суд вважає, що компенсація втрати частини грошових доходів позивачу повинна бути нарахована та виплачена з огляду на те, що розмір індексації та доплата за несення позивачем служби у нічний час за вказані періоди не були виплачені на день його звільнення, в судовому порядку позивачем такі обставини доведені, а тому останньому підлягає виплата компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства та правових висновків Верховного Суду, наведених у рішенні, та беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату доплати за службу в нічний час в наступних періодах: листопад 2015 року - 48 годин, грудень 2015 року - 64 години, січень 2016 року - 64 години, лютий 2016 року - 64 години, березень 2016 року - 64 години, квітень 2016 року - 32 години, травень 2016 року - 64 години, червень 2016 року - 64 години, липень 2016 року - 64 години, серпень 2016 року - 56 годин, вересень 2016 року - 48 годин, жовтень 2016 року - 24 години, листопад 2016 року - 56 годин, грудень 2016 року - 56 годин, січень 2017 року - 56 годин, лютий 2017 року - 48 годин, березень 2017 року - 48 годин, квітень 2017 року - 32 години, травень 2017 року - 56 годин, червень 2017 року - 32 години, липень 2017 року - 56 годин, серпень 2017 року - 24 години, вересень 2017 року - 64 години, жовтень 2017 року - 64 години, листопад 2017 року - 64 години, грудень 2017 року - 40 годин, січень 2018 року - 56 годин, лютий 2018 року - 56 годин; зобов'язання здійснити відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017; зобов'язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої доплати за службу в нічний час, та відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України” від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу.
Як вбачається із договору про надання правничої допомоги від 19.11.2021 №19/11, акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 01.12.2021, додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №19/11 від 19.11.2021, загальна вартість послуг адвоката Кореняк Ю.С. становить 2500,00 грн, які відповідно до акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 01.12.2021 складаються з: аналізу законодавства та судової практики 300 грн; підготовка адвокатських запитів 700 грн; підготовка та подача позовної заяви до Волинського окружного адміністративного суду 1500 грн (а.с.18-21).
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на правову допомогу адвоката суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, така категорія адміністративних справ не вимагає від адвоката опрацювання значної кількості нормативних актів при підготовці позову; час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг (зокрема, не зазначено кількість витраченого часу), розумну необхідність витрат для цієї справи.
Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев'ятою статті 139 КАС України, часткового задоволення позовних вимог, а також враховуючи заперечення відповідача про необґрунтованість заявленої вимоги про стягнення 2500,00 грн витрат на правову допомогу, вважає, що наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу до 1500,00 грн, оскільки послуги у вигляді аналізу законодавства та судової практики при підготовці адміністративного позову (300,00 грн), підготовка адвокатських запитів (700,00 грн), охоплюються написанням та підготовкою позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1500,00 грн, а решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» за наступні періоди: листопад 2015 року - 48 годин, грудень 2015 року - 64 години, січень 2016 року - 64 години, лютий 2016 року - 64 години, березень 2016 року - 64 години, квітень 2016 року - 32 години, травень 2016 року - 64 години, червень 2016 року - 64 години, липень 2016 року - 64 години, серпень 2016 року - 56 годин, вересень 2016 року - 48 годин, жовтень 2016 року - 24 години, листопад 2016 року - 56 годин, грудень 2016 року - 56 годин, січень 2017 року - 56 годин, лютий 2017 року - 48 годин, березень 2017 року - 48 годин, квітень 2017 року - 32 години, травень 2017 року - 56 годин, червень 2017 року - 32 години, липень 2017 року - 56 годин, серпень 2017 року - 24 години, вересень 2017 року - 64 години, жовтень 2017 року - 64 години, листопад 2017 року - 64 години, грудень 2017 року - 40 годин, січень 2018 року - 56 годин, лютий 2018 року - 56 годин.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у вигляді доплати за несення служби у нічний час за період його невиплати.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п'ятсот грн 00 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Департамент патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій