про залишення позовної заяви без руху
23 серпня 2022 року ЛуцькСправа № 140/5515/22
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» із позовними вимогами:
1) про визнання протиправними дій щодо неврахування вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 05 листопада 2003 року по 31 березня 2022 року; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення (з урахуванням виплачених сум) за період з 05 листопада 2003 року по 31 березня 2022 року із врахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
2) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18 жовтня 2004 року №203 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи» за період з 01 січня 2008 року по 07 жовтня 2009 року; зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до зазначеного наказу за період з 01 січня 2008 року по 07 жовтня 2009 року;
3) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення підвищення на 10 відсотків посадового окладу за особливі умови служби за проходження служби у кримінально-виконавчій установі закритого типу за період з 18 жовтня 2004 року по 01 липня 2011 року; зобов'язання підвищити на 10 відсотків посадовий оклад за особливі умови служби за проходження служби у кримінально-виконавчій установі закритого типу за період з 18 жовтня 2004 року по 01 липня 2011 року;
4) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення за 2004-2008 роки; зобов'язання провести нарахування та виплату матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення за 2004-2008 роки;
5) про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у сумі 1509,00 грн, за 2015 рік у сумі 836,25 грн, за 2016 рік у сумі 1512,23 грн, за 2017 рік у сумі 2238,75 грн; зобов'язання провести нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2016, 2017 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, включаючи оклад за штатною посадою, з урахуванням підвищень посадових окладів, оклад за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, щомісячної надбавки і доплат постійного характеру, які були встановлені станом на 1 число місяця, в якому здійснювалась виплата матеріальної допомоги, премії, обчисленої як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців (з урахуванням виплачених сум);
6) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби за 2009-2010 роки, 2012, 2014, 2016-2022 роки; зобов'язання провести нарахування та виплату матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, включаючи оклад за штатною посадою, з урахуванням підвищень посадових окладів, оклад за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, щомісячної надбавки і доплат постійного характеру, які були встановлені таном на 1 число місяця, в якому здійснювалась виплата матеріальної допомоги, премії, обчисленої як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців за 2009-2010 роки, 2012, 2014, 2016-2022 роки;
7) про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги на соціально-побутові питання за 2013 рік у сумі 1684,26 грн, за 2015 рік у сумі 2013,97 грн; зобов'язання провести нарахування та виплату матеріальної допомоги на соціально побутові питання за 2013, 2015 роки в розмірі місячного грошового забезпечення включаючи оклад за штатною посадою, з урахуванням підвищень посадових окладів, оклад за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, щомісячної надбавки і доплат постійного характеру, які були встановлені станом на 1 число місяця, в якому здійснювалась виплата матеріальної допомоги, премії, обчисленої як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців з урахуванням виплачених сум;
8) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії військового стану» за період з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року; зобов'язання провести нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно відповідно до зазначеної постанови за період з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року;
9) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 05 листопада 2003 року по 31 березня 2022 року; зобов'язання провести виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період 05 листопада 2003 року по 31 березня 2022 року в сумі 12972,43 грн;
10) про визнання протиправними дій щодо проведення нарахування та виплату у період з 01 липня 2002 року по 01 січня 2006 року, 09 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 грудня 2014 року, з 18 липня 2018 року по 31 березня 2022 року доплати, визначеної статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836; зобов'язання здійснити за період із 05 листопада 2003 року по 01 січня 2006 року, 09 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 грудня 2014 року, з 18 липня 2018 року по 31 березня 2022 року нарахування доплати як громадянину, який працював на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (дві мінімальні заробітні плати), з урахуванням виплачених сум;
11) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення виплати усіх сум, належних у день звільнення (одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням зі служби); стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні (невиплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням) за період з 01 квітня 2022 року по 29 квітня 2022 року;
12) про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки такої виплати з 01 квітня 2022 року по 29 квітня 2022 року.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статями 160, 161 КАС України, та містить такі недоліки.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Правову категорію «зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Обов'язок з визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, тому для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 КАС України.
У позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення нарахування та виплати у період з 01 липня 2002 року по 01 січня 2006 року, 09 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 грудня 2014 року, з 18 липня 2018 року по 31 березня 2022 року доплати, визначеної статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836, та зобов'язати за період із 05 листопада 2003 року по 01 січня 2006 року, 09 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 грудня 2014 року, з 18 липня 2018 року по 31 березня 2022 року нарахувати доплату як громадянину, який працював на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (дві мінімальні заробітні плати), з урахуванням виплачених сум.
Позовна вимога зобов'язального характеру є похідною та її задоволення залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За результатом аналізу позовних вимог (основної - про визнання дій протиправними та похідної - про зобов'язання вчинити дії) не вбачається можливим встановити логічну конструкцію позовних вимог в цілому, оскільки такі вимоги не узгоджуються між собою в частині періодів нарахування та виплати вказаної доплати.
Крім того, частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Однією із позовних вимог є вимога про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 05 листопада 2003 року по 31 березня 2022 року; зобов'язання провести виплату (а фактично - стягнення) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період 05 листопада 2003 року по 31 березня 2022 року в сумі 12972,43 грн, а також вимога про стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні (невиплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням) за період з 01 квітня 2022 року по 29 квітня 2022 року.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що звільнена від сплати судового збору за пред'явлення цього позову на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.
Так відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Таким чином, пункт 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VI закріплює дві категорії справ, за заявлені позовні вимоги у яких, позивачі звільняються від сплати судового збору, а саме: 1) про стягнення заробітної плати; та 2) поновлення на роботі.
Однак законодавство не звільняє особу від обов'язку щодо сплати судового збору в таких справах за іншими позовними вимогами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 сформувала правовий висновок про те, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Також згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №802/1677/16-а грошова компенсація за неотримане речове майно, що підлягало видачі під час проходження військової служби, не є грошовим забезпеченням військовослужбовця (чи його складовою).
Отже, підстави звільнення позивача від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VI за пред'явлення позову у цій частині позовних вимог відсутні.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 02 грудня 2021 року №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481,00 грн.
В контексті наведеного вимога про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно та вимога про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні є майновими вимогами, що не ототожнюються із грошовим забезпеченням, мають бути оплачені судовим збором у сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем судовий збір за ці позовні вимоги не сплачено.
При цьому вимога про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно має визначену суму, яку позивач просить стягнути - 12972,43 грн. Розмір судового збору піддається обчисленню. Проте вимога про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні грошового вираження не містить: позивач не вказала, яка сума належить їй до виплати, як і не надала довідку про розмір її заробітної плати за два календарні місяці служби перед її звільненням для розрахунку середнього заробітку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
З наведених причин суд позбавлений можливості обрахувати суму судового збору, що підлягає сплаті за пред'явлення позову майнового характеру (1 відсоток ціни позову), що теж є недоліком цієї позовної заяви.
Також згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частинами першою, другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом цього спору є, зокрема, стягнення грошової компенсації за речове майно, належне до видачі та неотримане позивачем за час проходження військової служби.
Відповідно до актуальної правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 26 травня 2021 року у справі №380/5093/20, від 30 серпня 2021 року у справі №520/7668/2020 щодо правової природи грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, спірні відносини пов'язані з проходженням позивачем публічної служби (військової служби), зокрема з приводу невиплати компенсації за неотримане речове майно при звільненні, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії, застосуванню підлягають саме положення частини п'ятої статті 122 КАС України як норми спеціального процесуального закону.
За загальним правилом початком перебігу строку є день, коли особа дізналась або повинна була (могла) дізнатись про порушення свого права.
Таким чином, для визначення моменту виникнення права на звернення до суду важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники, що свідчать про презумпцію можливості та обов'язку особи цікавитись та бути обізнаною про свої права та стан їх дотримання з боку інших осіб.
Як вказала позивач у позовній заяві, вона звільнена зі служби з 31 березня 2022 року на підставі наказу відповідача від 25 березня 2022 року №27о/с-22. Отже, позивач повинна була знати про своє право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні зі служби.
Із цим позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації за речове майно звернулася до суду лише 16 серпня 2022 року, тобто, із пропуском місячного строку звернення до суду, перебіг якого почався з 01 квітня 2022 року.
Також позивачем заявлено вимогу про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати всіх сум належних у день звільнення (одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням зі служби); стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні (невиплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням) за період з 01 квітня 2022 року по 29 квітня 2022 року; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки такої виплати з 01 квітня 2022 року по 29 квітня 2022 року, яка також подана з пропуском місячного строку звернення до суду, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Перебіг строку для звернення до суду про виплату середнього заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні розпочався саме з дати фактичного розрахунку з позивачем.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23 грудня 2020 року у справі №560/4006/19, від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19, від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20.
З матеріалів позову вбачається, що 29 квітня 2022 року позивачу була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, а тому з цього часу обчислюється строк звернення до суду.
Отже, на дату проведення розрахунку (29 квітня 2022 року) позивач була обізнана про затримку розрахунку при звільненні.
Натомість позивач, не погоджуючись з тим, що при звільненні її зі служби не у повному обсязі проведено розрахунок (а також несвоєчасно), звернулася до суду лише 16 серпня 2022 року.
Вказане свідчить про пропущення строку звернення до суду, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак в порушення пункту 5 частини п'ятої статті 160 КАС України позивач в позовній заяві належним чином не обґрунтувала дотримання нею строку звернення до суду у вказаних частинах позовних вимог, як і не подала заяву про поновлення цього строку, чим не дотримала вимог частини шостої статті 161 КАС України.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду нової її редакції з чітким викладенням змісту позовних вимог, які необхідно узгодити між собою (основну та похідну вимоги щодо нарахування доплати, визначеної статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»); уточнити позовну вимогу про стягнення суми середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні (в частині суми стягнення). Також позивачу необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні разом із доказами поважності причин його пропуску. Крім того, слід надати документ про сплату судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову за позовними вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення грошової компенсації за речове майно (або ж вказати інші підстави для звільнення від сплати судового збору та надати докази, які підтверджують наявність таких підстав).
Усуваючи недоліки позовної заяви, позивачу також необхідно дотриматися вимог частини першої статті 161 КАС України в частині надання копії нової редакції позовної заяви для відповідача.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Ж.В. Каленюк