23 серпня 2022 року м.Суми
Справа №585/3133/21
Номер провадження 22-ц/816/650/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Роменська міська рада Сумської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - Державна сервісна служба містобудування України,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2022 року в складі судді Євлах О.О., ухвалене в м. Ромни Сумської області, повний текст судового рішення складено 07.04.2022 року, -
Звернувшись до суду у жовтні 2021 року із позовною заявою, ОСОБА_1 просила суд визнати право власності на самочинно збудовану прибудову літ. "а-4" загальною площею 16,3 кв.м. до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Вимоги мотивувала тим, що на підставі договору дарування, посвідченого 09.02.2016 року приватним нотаріусом Роменського нотаріального округу Проскурня Л.І. за реєстровим № 106 та Інформаційного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 53152069 від 12.02.2016 року їй на праві власності належить 14/50 частки житлового будинку дерев'яного, обкладеною цеглою - А-1, житловою площею 125,1 кв.м., загальною площею 233,2 кв.м., а саме: кімнати 2-2 площею 6,0 кв.м., 2-3 площею 5,5 кв.м., 2-4 площею 15,3 кв.м., в підвальному приміщенні: 2-1 площею 13,5 кв.м., ганок літ. "гн", розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0359 га, кадастровий номер: 5910700000:05:083:0106. Зазначала, що на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 09.02.2016 року приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу Проскурня Л.І. зареєстрований за № 108 та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 53152193 від 12.02.2016 року їй на праві власності належить 14/50 частки земельної ділянки площею 0,0359 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 5910700000:05:083:0106, розташована в АДРЕСА_1 . Вказувала, що в 2020 році нею до належної частки житлового будинку дерев'яного, обкладеною цеглою - А-1 побудовано прибудову літ. "а4", загальною площею 6,3 кв.м. Також зазначала, що 29.04.2020 року вона звернулася до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області із заявою в якій просила роз'яснити порядок введення в експлуатацію прибудови літ "а4" площею 16,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0359 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 5910700000:05:083:0106. Однак, згідно повідомлення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Сумській області, системне врегулювання питань, порушених у її заяві, можливе в рамках судового розгляду у зв'язку з чим вона і звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції суперечить висновкам Верховного Суду викладеним в постановах від 17.10.2019 року у справі № 301/1460/18-ц, від 03.08.2020 року у справі № 161/14676/17 та вимогам ст.ст. 375, 376 ЦК України, ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктів 10, 17 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року № 461 (у редакції постанови КМУ від 08.09.2015 року № 750), ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 263 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить в апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки збудована позивачем прибудова перешкоджає йому входити до своєї підвальної частини будинку, де знаходяться службові приміщення.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, проти доводів викладених в ній заперечував та просив суд в її задоволенні відмовити.
Позивач та інші учасники справи до суду не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлені обставини, які вбачаються з матеріалів справи та не оспорюються сторонами про те, що згідно договору дарування, посвідченого 09.02.2016 року приватним нотаріусом Роменського нотаріального округу Проскурня Л.І. за реєстровим № 106 ОСОБА_4 , на праві власності належить 14/50 частки житлового будинку дерев'яного, обкладеною цеглою - А-1, житловою площею 125,1 кв.м., загальною площею 233,2 кв.м., а саме: кімнати 2-2 площею 6,0 кв.м., 2-3 площею 5,5 кв.м., 2-4 площею 15,3 кв.м., в підвальному приміщенні: 2-1 площею 13,5 кв.м., ганок літ. "гн", розташованого в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0359 га, кадастровий номер: 5910700000:05:083:0106 (а.с. 7-8).
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджується, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 14/50 частки житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 9).
З договору дарування земельної ділянки, посвідченого 09.02.2016 року приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу зареєстрованим за № 108 вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить 14/50 частки земельної ділянки площею 0,0359 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 5910700000:05:083:0106, розташованої в АДРЕСА_1 (а.с. 10-11).
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджується, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 14/50 частки земельної ділянки площею 0,0359 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 5910700000:05:083:0106, розташованої в АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (замовник техпаспорта ОСОБА_1 ) побудовано прибудову літ. "а4". Відповідно до експлікації до схеми розташування будівель та споруд в АДРЕСА_1 розташовано: А- будинок житловий, А 1 - цокольний поверх, а-а4 - прибудова, Б - сарай, В - гараж, Д - л.душ, У - вбиральня (а.с. 13-14).
Згідно характеристики будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами прибудова а4 була споруджена в 2020 році, площа забудови 11,0 кв.м. (а.с. 15).
Листом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області від 08.05.2020 року роз'яснено, що ДАБІ за результатом технічного обстеження приймає в експлуатацію об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт: збудовані у період з 05.08.92 до 09.04.2015 р. індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею 300 квадратних метрів; та збудовані до 12.03.2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (а.с. 16).
Звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта від 17.04.2020 року стверджується, що житловий будинок "А" (в т. ч. цокольний поверх літ. "А-1") та прибудова (а-4) по АДРЕСА_1 , загальною площею - 232,3 кв.м., в задовільному стані, в цілому відповідає вимогам надійності та можлива її безпечна експлуатація. Зазначено, що будівля відноситься до класу наслідків (відповідальності) - CC-1. (а.с. 17-21).
Довідкою КП «Роменське міськрайонне бюро інвентаризації» від 27.11.2020 року № 1234, в якій зазначено, що згідно з архівною інвентарною справою станом на 01.01.2013 року житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 зареєстрований в реєстрових книгах № 23, 57, 101, номер запису 1217, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 21020002 за наступними власниками: ОСОБА_5 14/ 50 ч. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Роменською ДНК 04.10.95 р., реєстр № 2-5-3311 та договору про порядок користування житловим будинком між учасниками загальної часткової власності, складеного 24.10.95 р., реєстр № 1-4-2674; ОСОБА_3 - 21/50 ч. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Роменською міською ДНК 31.10.2008 року, реєстр. № 1-1711; ОСОБА_2 - 15/50 ч. на підставі договору купівлі-продажу частини будинку, посвідченого приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу Проскурня Л.І. 06.02.2010 р., реєстр № 167 (а.с. 23).
Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку стверджується, що ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору дарування земельної ділянки належить 14/ 50 частини земельної ділянки кадастровий номер 5910700000:05:083:0106 за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0359 га (а.с. 24-25).
Відповідно до звіту про оцінку майна ринкова вартість прибудови літ. а4 (площею приміщень 8.1 кв.м.) до житлового будинку, загальною площею приміщень 254,4 кв.м., житловою площею 121,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 станом на 01.12.2020 року може складати 207000 грн. (а.с. 28).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У ч. 4 ст. 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч. 3 ст. 375 ЦК України). Відповідно до змісту ч. 4 ст. 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються ст. 376 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил
У силу спеціального застереження, наведеного в ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частинами третьою, п'ятою, сьомою статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
За загальними правилами кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
У справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.
Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч. 2 ст. 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).
Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил.
На підставі ч. 3 ст. 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (ч. 3 ст. 375 ЦК України).
При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суди мають виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених ст.ст. 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34,37 цього Закону).
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (п. 5 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Згідно п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію:
збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів;
збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.
Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. При цьому технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в технічному паспорті.
До власників (користувачів) земельних ділянок, які відповідно до цього пункту подали документи про прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт об'єктів будівництва, штрафні санкції за виконання будівельних робіт без отримання документів, що дають право на їх виконання, та за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не застосовуються.
Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 750 від 08.09.2015 року (далі - Порядок) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).
Надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (абз. 1 п. 4 Порядку).
В п. 17 Порядку встановлено, що замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронний кабінет до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації:
щодо об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку;
щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку;
щодо самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру (абз. 1 п. 18 Порядку).
Згідно вимог п. 21 Порядку, - рішення про реєстрацію або повернення декларації може бути розглянуто у порядку нагляду (без права реєстрації декларації) Держархбудінспекцією або оскаржено до суду.
Частиною 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.
Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку.
Отже, ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України. Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 18.11.2015 року № 6-1858цс15.
З листа Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області від 08.05.2020 року (а.с. 16) не вбачається, що ОСОБА_1 подавала до органу державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про готовність об'єкта до експлуатації згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 750 від 08.09.2015 року).
Отже, за таких обставин місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, оскільки визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено, з чим цілком погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що місцевий суд не врахував практику застосування норм права викладену в постановах Верховного Суду від 17.10.2019 року у справі № 301/1460/18-ц, від 03.08.2020 року у справі № 161/14676/17, колегія суддів зазначає таке.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
На думку колегії суддів, обов'язковість застосування практики Верховного Суду та Верховного Суду України поширюється виключно на висновки щодо застосування конкретних норм права в подібних правовідносинах.
В постанові від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц провадження № 14-285цс18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Правові висновки Верховного Суду, на які посилається позивачка, сформований у справі за інших, відмінних від цієї справи, встановлених судом фактичних обставин, і тому не є застосованими у даній конкретній справі.
Разом із цим, колегія суддів зауважує, що у постановах від 17.10.2019 року у справі № 301/1460/18-ц, від 03.08.2020 року у справі № 161/14676/17, Верховний Суд вчергове підтвердив правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 18.11.2015 року № 6-1858цс15 про те, що виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами та нормою статті 331 ЦК України не передбачено. Отже, місцевий суд вірно застосував норми матеріального права з урахуванням правозастосовної практики Верховного Суду.
Інші аргументи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява № 4909/04).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів визнає, що місцевий суд всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 серпня 2022 року.
Головуючий - С.С. Ткачук
Судді: О.Ю. Кононенко
О.І.Собина