Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
03.08.2022м. ХарківСправа № 922/4738/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ: 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, б.19; код ЄДРПОУ: 40075815)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотрейд компані" (61001, Харківська обл., місто Харків, пров. Мало-Панасівський, будинок 4/7; код ЄДРПОУ: 38476377)
про стягнення збитків
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
01.12.2021 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотрейд компані" про стягнення 237 972,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він зазнав збитків у розмірі 237 972,00 грн. вартості втраченого (пошкодженого або знищеного) майна, завданих відповідачем через невиконання останнім рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі №922/2030/17 в частині заміни товару на якісний.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.12.2021 прийнято позовну заяву (вх.№4738/21 від 01.12.2021) до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4738/21. Встановлено, справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 29.12.2021. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановити строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Зобов'язано позивача у строк 5 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду: статут Акціонерного товариства "Українська залізниця", положення про регіональну філію "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Акціонерного товариства "Українська залізниця" та регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця". Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Запропоновано учасникам справи забезпечити участь у судовому засіданні компетентного представника з документами, що посвідчують його особу та повноваження. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою.
09.12.2021 на електронну скриньку Господарського суду Харківської області представник позивача разом із супровідним листом (вх.№7644 від 09.12.2021) на виконання ухвали суду від 06.12.2021 надав засвідчені належним чином копії статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця", положення про регіональну філію "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Акціонерного товариства "Українська залізниця" та регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.12.2021 відкладено підготовче засідання на 26.01.2022.
17.01.2022 через канцелярію Господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№947 від 17.01.2022).
У відзиві представник відповідача зазначив, що оплата за поставлений товар неналежної якості за своєю правовою природою не є збитками. Аналіз судової практики дає підстави для висновку про недопустимість ототожнення збитків з поверненням грошових сум, за поставлений товар неналежної якості. На сьогодні товар знаходиться у позивача, судовими рішеннями по справі №922/2030/17 не було визнано, що товар втрачено, пошкоджено, або він знищений. Позивачем також не було надано в матеріали справи доказів, які б підтверджували зазначені обставини. Таким чином у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача відшкодування збитків в сумі 237 972,00грн. у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку заміни товару неналежної якості на товар належної якості.
25.01.2022 на електронну скриньку Господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№498 від 25.01.2022), в якому зазначив, що із твердженням представника відповідача про те, що товар не було знищено, пошкоджено або втрачено, неможливо погодитись, оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі №922/2030/17 зобов'язано ТОВ “Експотрейд Компані” за свій рахунок замінити неякісну продукцію на продукцію належної якості, а саме 49 верхніх поршнів та 21 нижній поршень, тобто, вказаним рішенням встановлено, що поставлені ТОВ “Експотрейд Компані” 49 верхніх поршнів та 21 нижній поршень не є якісними та підлягають заміні. Також представник позивача зазначив, що відповідач не здійснив заміну товару в той час як позивач розрахувався за товар належної якості, що підтверджується рішеннями Господарського суду Одеської області та відповідними платіжними дорученнями.
26.01.2022 секретарем судового засідання Господарського суду Харківської області телефонограмами було повідомлено сторін про те, що судове засідання призначене на 26.01.2022 у справі №922/4738/21 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотрейд компані" про стягнення збитків відкладено у зв'язку з перебуванням судді Пономаренко Т.О. на лікарняному. Зазначено, що про дату та час наступного засідання буде повідомлено додатково.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі на 16.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16.03.2022.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Судове засідання у справі, призначене на 16.03.2022, не відбулося у зв'язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану в Україні.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.05.2022 відкладено розгляд справи №922/4738/21. Запропоновано усім учасникам справи, виходячи з поточної ситуації, разом з заявами по суті справи направити в суд і іншим учасникам справи свої пропозиції щодо дати призначення судового засідання та можливості їх участі у розгляді справи в режимі відеоконференції. Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі “Електронний суд”, поштою або дистанційними засобами зв'язку. Встановлено, про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи повідомити додатково відповідною ухвалою. З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендовано у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці представників учасників справи подавати до суду заяви про розгляд справи в їхній відсутності за наявними матеріалами в порядку ч. 3 ст. 196 ГПК України.
Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 22.05.2022 №2263-ІХ затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.07.2022 розгляд справи №922/4738/21 по суті призначено на 03 серпня 2022 року об 11:00. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання відповідно до ч.3 ст.196 ГПК України. Роз'яснено учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Роз'яснено учасникам справи положення ст.202 ГПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи (заяви) по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі “Електронний суд”, поштою або дистанційними засобами зв'язку. Зазначено, що учасникам справи необхідно письмово повідомити суд про оптимальний для них спосіб отримання інформації щодо розгляду справи.
Учасники справи в судове засідання 03.08.2022 не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно ч.2 ст.195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст.26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не міг забезпечити безпеку учасників судових проваджень, апарату суду, суддів, а тому був вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв'язку з чим, у Господарському суді Харківської області було встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладеною.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах “Савенкова проти України”, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, “Папазова та інші проти України”, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).
У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі “Ашингдейн проти Великої Британії”).
З огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, а також враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ч.2 ст.195 ГПК України.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Також, судом додатково направлялися відповідні процесуальні документи на офіційні електронні адреси сторін, вказані останніми в наявних в матеріалах справи заявах по суті та з процесуальних питань.
При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 03.08.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно п.1 ч.6 ст.233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.
На підставі вищевикладеного, враховуючи складність цієї справи, у зв'язку із перебуванням судді Пономаренко Т.О. у відпустці та враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого п.1 ч.6 ст.233 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представника відповідача у судових дебатах, суд встановив наступне.
23.05.2016 між ПАТ Українська залізниця в особі начальника служби матеріально-технічного забезпечення філії Одеська залізниця ПАТ «Укрзалізниця» (замовник) та ТОВ «Експотрейд Компані» (постачальник) було укладено договір поставки №ОД/НХ-16-249 НЮ, відповідно до умов якого ТОВ «Експотрейд Компані» зобов'язалося передати у власність замовника товар визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в специфікації (додаток 1), а замовник, в свою чергу, зобов'язався оплатити товар на умовах договору.
У розділі 2 спірного договору сторони дійшли згоди щодо якості товару. Якість товару, що постачається повинна відповідати Кресленням по специфікації №1 (додаток №1) (п.2.1).
Підтвердженням якості з боку постачальника є декларація про відповідність та паспорт якості (п. 2.2). Замовник має право повернути постачальнику неякісний товар (п. 2.3). В разі виявлення істотних порушень вимог щодо якості товару замовник має право розірвати договір (п. 2.4).
Вхідний контроль продукції проводиться кінцевим одержувачем структурним підрозділом залізниці згідно із вимогами ГОСТ 24297-87 (п. 2.5). Товар виготовлений не раніше 2016 року (п. 2.6). При постачанні кожної партії продукції постачальник зобов'язаний надати документ, що підтверджує якість продукції (сертифікат якості, або паспорт, або формуляр, або акт технічної придатності тощо) (п. 2.7).
Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що при виявленні невідповідності якості та комплектності продукції, виклик представника відповідача для участі в прийманні по кількості, якості та складанні двостороннього акту є обов'язковим.
Згідно п. 5.1 договору товар має бути поставлений в обсягах і строки (періоди), які визначені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).
Ціну сторони визначали у договорі в національній валюті України гривні (п.6.2).
Правила передачі і приймання товару знайшли своє відображення у 9-му розділі договору. Так, відповідно до п.9.1 договору приймання продукції по кількості і якості проводиться замовником відповідно до Інструкції №П6 від 15.06.1965 «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству» та Інструкції №П7 від 25.04.1966 «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями, при наявності товаросупровідних документів: товаротранспортної накладної, пакувальних аркушів, рахунку-фактури, документів, підтверджуючих якість товару.
При цьому, у разі виявлення невідповідності асортименту, та/або кількості, та/або якості продукції при прийманні, постачальником в погоджений термін, але не пізніше 20 днів, робить за свій рахунок постачання недопоставленої або заміну невідповідної асортименту, неякісної продукції, або усуває виявлені дефекти (п.9.2 - 9.4 договору).
Відповідальність сторони за спірним договором передбачили в розділі 11-му. Так, пунктом 11.3 договору визначено, що у разі поставки продукції, що не відповідає по якості вимогам даного договору, відповідач зобов'язаний за свій рахунок замінити її на продукцію належної якості у термін, що не перевищує 20 діб, а також сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості поставленої продукції неналежної якості.
На виконання умов договору ТОВ «Експотрейд Компані» поставив регіональній філії Одеська залізниця запчастини для ремонту тепловозів 2ТЕ10 (поршень), що підтверджується видатковою накладено та товаротранспортною накладною №1-36 від 26.01.2017.
01.02.2017 в локомотивному депо ім. Т. Г. Шевченка було проведено вхідний контроль верхніх поршнів Д100.04.002-7 в кількості 54-х штук на суму 160 621,22 грн. та нижніх поршнів Д100.04.001.5 в кількості 22-х штук на суму 65 438,27, які були отримані від НХТер-2.
07.02.2017 в локомотивне депо прибули представники ТОВ «Експотрейд Компані», і за результатами огляду було встановлено, що 49 верхніх поршнів Д100.04.002-7 на суму 145748,87 грн. та 21 поршень нижній Д100.04.001.5 на суму 62 463,80 грн. - потребують заміни.
В результаті огляду був складений акт №1 від 07.02.2017 про фактичну якість та комплектність продукції, але представники відповідача від підпису відмовились та склали особисті зауваження, згідно яких вказані в акті недоліки не є такими, що унеможливлюють використання вказаної продукції.
Вищезазначений акт був складений у порядку, передбаченому п. 25 Інструкції №П6 від 15.06.1965 «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству» та Інструкцією №П7 від 25.04.1966 «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затверджених Держарбітражем, як то визначено п.9.1 договору.
Враховуючи факт поставки товару неналежної якості, позивач не здійснив своєчасну оплату за товар поставлений згідно вказаних видаткових накладних.
Через поставку відповідачем товару неналежної якості позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з вимогами стягнути з ТОВ “Експотрейд Компані” штрафні санкції, передбачені умовами аб.3 п.11.3 Договору та здійснити заміну товару неналежної якості на належної якості (поршень некомплектний верхній Д100-04-002-5В" у кількості 49 шт. та "поршень некомплектний нижній Д100-04-001-5В" у кількості 21 шт.), рішенням від 16.08.2017 по справі №922/2030/17 якого у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.
В свою чергу, відповідач звернувся до Господарського суду Одеської області з вимогою про стягнення 225 057,74 грн. з позивача, з яких: 190 377,60 грн. основного боргу, 12 609, 35 грн. пені, 3% річних в сумі 3 193,14 грн., 14 101,94 грн. інфляційних втрат, а також 3 304, 24 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову.
Вказаний позов було задоволено частково рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 по справі №916/2089/17, відповідно якого стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" на користь ТОВ "Експотрейд компані" основну заборгованість у розмірі 190 377,60 грн., пеню у сумі 12 188,02 грн., 3% річних у сумі 4 184,56 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 982,96 грн., (всього 224 733,14 грн.) а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3 371,00 грн.
Вказане рішення було виконано АТ “Укрзалізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця”, що підтверджується платіжним дорученням №588026 від 27.12.2017 на суму 228 104,14 грн.
13.02.2018 TOB “Експотрейд Компані” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до АТ “Українська залізниця” про стягнення основного боргу та штрафних санкцій 286 427,01 грн., з яких: 237 972,00 грн. борг, 15 373,64 грн. пеня, 6 904,45 грн. 3% річних та 26 176,92 грн. інфляційні втрати.
12.04.2018 рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/253/18 позовні вимоги ТОВ “Експотрейд Компані” були задоволені повністю.
Вказане рішення було виконано АТ “Укрзалізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця”, що підтверджується платіжним дорученням №897738 від 07.05.2018 на суму 237 972,00 грн.
16.09.2019 під час нового розгляду справи №922/2030/17 Господарський суд Харківської області задовольнив позовні вимоги АТ “Укрзалізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця”, яке було залишено без змін постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 28.05.2020, яким зобов'язано ТОВ “Експотрейд Компані” за свій рахунок замінити неякісну продукцію на продукцію належної якості, а саме 49 верхніх поршнів, 21 нижній поршень, стягнуто з ТОВ “Експотрейд Компані” на користь ПАТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” 47 594,40 грн. штрафу та 3200,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 26 941,20 грн. витрат на проведення експертиз.
В ході нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2018 у справі призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Відповідно до висновку експертизи № 18-4536/18-5340/18-5342/18-5343 від 27.06.2019 (далі - Висновок експертизи) внаслідок дослідження матеріалів справи та 49 поршнів верхніх Д100.04.002.5В, 21 поршня нижнього Д100.04.001.5В встановлено, що:
маркування на досліджуваних об'єктах не відповідають вимогам пункту 30 інструкції до креслень Д100.04.001.05 та Д100.04.002-07 щодо способу нанесення маркування. Дублююче (вторинне) рельєфне маркування місця та року виготовлення відповідає первинному позначенню ідентифікаційного номера місця та року виготовлення, нанесене на номерному майданчику поршня взамін первинного ідентифікаційного маркування, непридатного до використання з причин некримінального характеру (капітальний ремонт, механічне пошкодження). Визначити фактичну дату виготовлення наданих на дослідження 49 поршнів верхніх Д100.04.002.5В та 21 поршня нижнього Д100.04.001.5В експертним шляхом не можливо, оскільки ці об'єкти мають дублююче (вторинне) рельєфне маркування місяця та року виготовлення, що відповідає первинному позначенню ідентифікаційного номера місяця та року виготовлення, нанесене на номерному майданчику поршня взамін первинних ідентифікаційних маркувань, непридатних до використовування в силу причин некримінального характеру (капітальний ремонт деталі, механічне пошкодження номера, не актуальність даних);
відповідно до розшифрованого рельєфного маркування, виконаного виробником, фактичною датою випуску 49 поршнів верхніх Д100.04.001.5В та 21 поршня нижнього Д100.04.001.5В є: 10 місяць 2016 року щодо 19 поршнів, 11 місяць 2016 року щодо 48 поршнів, 9 місяць 2016 року щодо 2 поршнів, 12 місяць 2016 року щодо 1 поршня;
під час візуального огляду виявлено пошкодження 14 поршнів, а саме: 2 нижніх поршні та 10 верхніх поршнів мають пошкодження у вигляді тріщини у нижній перемичці нижнього маслоз'ємного кільця; на одному верхньому поршні наявне пошкодження перемичок між першим і другим та між другим і третім компресійними кільцями. Це пошкодження знаходилось під покриттям;
фактична вага наданих на досліджених об'єктів зазначена в таблиці, яку містить дослідницька частина Висновку експертизи (стор. 7-9). Порівнюючи значення ваги під час зважування досліджуваних об'єктів та нанесені маркування, встановлено, що вага одинадцяти нижніх поршнів (1, 2, 5, 6, 7, 8, 11, 13, 16, 18, 21) та двадцяти трьох верхніх поршнів (1, 2, 3, 5, 9, 10, 12, 15, 16, 19, 21, 23, 24, 26, 27, 34, 37, 38, 42, 44, 45, 46, 47) відрізняються понад 0,2 кг. Отже, вага цих поршнів не відповідає маркуванню. На трьох верхніх поршнях (№ 4, 35, 41) вагу поршня за маркуванням встановити не вдалось. На двох нижніх поршнях (№ 9,12) та на верхньому поршні № 28 маркування ваги нанесено двічі та має різні значення;
досліджувані 21 поршень нижній та 48 з 49-ти поршнів верхніх перебували в експлуатації. Визначити експертним шляхом чіткий термін, протягом якого експлуатувались надані на дослідження поршні експертним шляхом неможливо. Однак виявлено, що на досліджуваних об'єктах є покриття, яке візуальними ознаками є лудінням, пошкоджень якого не виявлено. Отже, зазначене покриття було нанесене на поверхню поршнів, що знаходились в експлуатації, після чого вони не перебували в експлуатації.
На підставі наявних у справі доказів судами було установлено, що 49 поршнів верхніх та 21 поршнів нижніх не відповідають вимогам креслень, всупереч вимогам пункту 2.1 Договору.
При цьому, на підставі рішень Господарського суду Одеської області по справі №916/253/18 та №916/2089/17 АТ “Укрзалізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” АТ “Українська залізниця” було сплачено відповідачеві грошові кошти у розмірі 237 972,00 грн., в тому числі за 49 верхніх поршнів і 21 нижній поршень, які підлягають заміні.
09.10.2019 на виконання рішення суду по справи №922/2030/17 було видано відповідний наказ.
Позивач з метою примусового виконання рішення суду по справі №922/2030/17 звернувся до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі вказаного наказу було відкрито виконавче провадження №61042201.
Постановою від 07.08.2020 державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавче провадження №61042201 про зобов'язання ТОВ “Експотрейд Компані” за свій рахунок замінити неякісну продукцію на продукцію належної якості, а саме 49 верхніх поршнів та 21 нижній поршень, було закінчено.
Як вбачається з вказаної постанови державного виконавця №61042201 від 07.08.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Експотрейд компані" (боржником) рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі №922/2030/17 не виконано, 23.07.2020 та 07.08.2020 на боржника накладено штраф, 07.08.2020 державним виконавцем було складено та направлено подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності згідно ст.382 КК України.
Таким чином, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі №922/2030/17 не виконано, TOB “Експотрейд Компані” не здійснено заміни 49 верхніх поршнів та 21 нижній поршень належної якості, за які позивачем на підставі рішення суду та згідно Специфікації №1 до Договору поставки №ОД/НХ-16-249НІО від 23.05.2016 було сплачено грошові кошти у розмірі 237 972,00 грн.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, на даний час виконавче провадження №61042201 закінчено, рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 року по справі №922/2030/17 в частині заміни товару неналежної якості на товар належної якості відповідачем не виконано, що також підтверджується листом виробничого підрозділу локомотивного депо ім. Т. Шевченко за вих.№ТЧ5постач-5/130 від 17.11.2021. Також у листі зазначено, що дані поршні зберігаються в коморі локомотивного депо ім.Т.Шевченко та збільшують суму залишку наявних товарно-матеріальних цінностей на балансі локомотивного депо.
Як стверджує позивач, зазначена сума грошових коштів у розмірі 237 972,00 грн. є збитками, завданими відповідачем через невиконання рішення суду від 16.09.2019 по справі №922/2030/17 в частині заміни товару на якісні, а саме: 49 верхніх поршнів та 21 нижніх поршнів, відповідно до вимог ч.1 ст.225 ГК України та аб.1 ч.2 ст.22 ЦК України. Протиправна поведінка та вина відповідача встановлена та підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі №922/2030/17 та постановою державного виконавця №61042201 від 07.08.2020. Невиконання свого зобов'язання (заміни товару на належної якості) та отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 237 972,00 грн., які були сплачені позивачем за якісний товар, свідчить про причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою відповідачем.
В свою чергу відповідач стверджує, що у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача відшкодування збитків в сумі 237 972,00 грн. у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку заміни товару неналежної якості на товар належної якості.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.
Згідно вимогами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено поняття «збитків». Відповідно до приписів зазначеної статті збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3. ст.22 Цивільного кодексу України).
Отже, відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Відповідно до положень частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (реальні збитки);
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17 (за позовом про відшкодування збитків).
Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового, додаткового. Для застосування заходів цивільно-правової відповідальності необхідний склад цивільного правопорушення.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він зазнав збитків у розмірі 237 972,00 грн. вартості втраченого (пошкодженого або знищеного) майна. Протиправна поведінка та вина відповідача встановлена та підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі №922/2030/17 та постановою державного виконавця №61042201 від 07.08.2020. Невиконання свого зобов'язання (заміни на якісний товар) та отримання відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем як за якісний товар, свідчать про причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою відповідача.
Як було встановлено судом у справі №922/2030/17, згідно з видатковою та товаротранспортною накладними від 26.01.2017 №1-36 ТОВ «Експотрейд Компані» поставило за Договором поршні.
Відповідач, поставивши товар позивачу, надав паспорти виробника - ТОВ «НВФ «Ротормаш» на поршень верхній Д100.04.002-5в та поршень нижній Д100.04.001-5в, копії яких долучено до матеріалів справи.
Позивач надав суду паспорти на товар підприємства виробника - ТОВ «НВФ «Ротормаш» на поршень нижній Д100.04.001.5в та поршень верхній Д100.04.002-7в, разом з якими надані креслення. Доказів того, що зазначені креслення на поршень некомплектний нижній Д100.04.001.5в та поршень некомплектний верхній Д100.04.002.7в стосуються інших деталей немає. Передбачена пунктом 2.2 Договору декларація про відповідність на поставлений відповідачем товар, якого стосується спір зі справи, до матеріалів справи не долучався.
01.02.2017 представники локомотивного депо ім. Т. Г. Шевченка ПАТ «Укрзлізниця» (далі - Депо) здійснили вхідний контроль верхніх поршнів Д100.04.002-7 (54 штук на суму 160 621, 22 грн.) та нижніх поршнів Д100.04.001.5 (22 штук на суму 65 438, 27 грн.) та виявили низку недоліків щодо якості продукції, про що склали акт.
02.02.2017 представники позивача склали комісійного акта за результатами зважування поршнів, відповідно до якого маса 31 верхніх поршнів не відповідає вимогам пункту 27 креслення Д100.04.002-7, маса 19 нижніх поршнів не відповідає вимогам пункту 28 креслення Д100.04.001.5.
Відповідно до пункту 9.1 Договору та Інструкцій № П-6, П-7 було складено акт від 07.02.2017 № 1 щодо фактичної якості та комплектності продукції, згідно з яким 49 верхніх поршнів Д100.04.002-7 на суму 145 748,87 грн. та 21 поршень нижній Д100.04.001.5 на суму 62 463, 80 грн. необхідно заміни.
За висновками суду у справі №922/2030/17, на підставі наявних у справі доказів судами було установлено, що 49 поршнів верхніх та 21 поршнів нижніх не відповідають вимогам креслень, всупереч вимогам пункту 2.1 Договору.
Відповідно до цивільного законодавства та сталої судової практики відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. Тому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. У такому випадку баланс інтересів обох сторін спірних правовідносин дотримується.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20.
Як встановлено судом та підтверджується рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі №922/2030/17, згідно з видатковою та товаротранспортною накладними від 26.01.2017 №1-36 ТОВ «Експотрейд Компані» на виконання Договору поставило позивачу поршні та надало паспорти виробника - ТОВ «НВФ «Ротормаш» на поршень верхній Д100.04.002-5в та поршень нижній Д100.04.001-5в, які були прийняті позивачем.
Як вбачається із рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі №922/2030/17, на яке позивач посилається як на доказ протиправної поведінки та вини відповідача, 49 поршнів верхніх та 21 поршнів нижніх не відповідають вимогам креслень всупереч вимогам пункту 2.1 Договору, на підставі чого рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі №922/2030/17, залишеним без змін постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 28.05.2020, позов задоволено та, зокрема, зобов'язано ТОВ “Експотрейд Компані” за свій рахунок замінити неякісну продукцію на продукцію належної якості, а саме 49 верхніх поршнів, 21 нижній поршень.
Тобто, вказана продукція, а саме: 49 верхніх поршнів та 21 нижній поршень, судом була визнана неякісною та такою, що підлягає заміні відповідачем на продукцію належної якості.
Доказів втрати (пошкодження або знищення) відповідачем вказаних 49 верхніх поршнів та 21 нижнього поршня матеріали справи не містять.
Разом з цим, як зазначено вище дані неякісні поршні зберігаються в коморі локомотивного депо ім.Т.Шевченко та повернуті відповідачу не були.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Постановою державного виконавця №61042201 від 07.08.2020 підтверджується лише та обставина, що рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі №922/2030/17 виконано не було. При цьому, причини невиконання означеного рішення суду у постанові державного виконавця №61042201 від 07.08.2020 не вказано.
З огляду на зазначене, позивачем не доведено що заявлені до стягнення кошти за своєю правовою природою є реальними збитками в розумінні чинного законодавства, оскільки відсутні докази понесення вказаних збитків шляхом втрати (пошкодження або знищення) відповідачем означених 49 верхніх поршнів та 21 нижнього поршня, в зв'язку з чим відсутній і причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданими збитками.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Приписами частини 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому частиною другою вищенаведеної норми визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Зазначені положення статті 16 ЦК України кореспондуються з нормами статті 20 Господарського кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження № 12-14звг19), від 19 травня 2020 року №916/1608/18 (провадження №12-135гс19).
Суд зазначає, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у червні 2017 року та отримав судовий захист, а саме: рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі №922/2030/17, залишеним без змін постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 28.05.2020, позов задоволено та зобов'язано ТОВ “Експотрейд Компані” за свій рахунок замінити неякісну продукцію на продукцію належної якості, на підставі якого видано судовий наказ. Таким чином спір між сторонами вирішено по суті.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами 1, 2 статті 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
При цьому, частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Позивач з метою примусового виконання рішення суду по справи №922/2030/17 звернувся до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Проте, постановою від 07.08.2020 державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавче провадження №61042201 було закінчено та зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Експотрейд компані" (боржником) рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі №922/2030/17 не виконано.
У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.
Оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно частини 1 статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Реалізуючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Слід зазначити, що позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення збитків, обґрунтовуючи його статтями 224-226 Господарського кодексу України та ст.22 Цивільного кодексу України. При цьому не зазначив а ні в позові, а ні у відповіді на відзив, чому саме обрав саме такий спосіб захисту.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
За таких обставин, позивачем всупереч приписів ст.74 ГПК України, не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 237 972,00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними, недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, з врахуванням приписів ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору покладається на позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотрейд компані" про стягнення збитків - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "22" серпня 2022 р.
Суддя Т.О. Пономаренко