ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 червня 2022 року м. Київ № 640/650/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління Державної податкової служби у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2020 №0008683201,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 0008683201 від 17.08.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідачем не правильно були застосовані норми матеріального права під час оформлення акту перевірки, що призвело до протиправності прийняття оскаржуваного рішення.
Окрім цього позивач посилається на те, що законодавством, яким керувався контролюючий орган під час оформлення акту перевірки та за результатами якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення не передбачено відповідного правопорушення, за вчинення якого позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу у розмірі 10000 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 640/650/21 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, витребувано від відповідача належним чином завірену копію Акту (довідки) про результати фактичної перевірки від 20.07.2020 № 212/10-36-32-00-10/ НОМЕР_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Державної податкової служби у Київській області про розгляд справи № 640/650/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 11.02.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про те, що в ході проведення фактичної перевірки встановлено факт реалізації алкогольного напою по ціні, нижчою за встановлену мінімальну роздрібну ціну, чим, на думку відповідача, порушено вимоги статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового", коньячного і плодового алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Про факт виявленого порушення з посиланням на нормативно-правові акти зазначено перевіряючими в акті фактичної перевірки. Зважаючи на зміт обставин справи, відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши всі наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, на підставі направлень на перевірку від 17.07.2020 № 461 та від 17.07.2020 № 462, а також наказу Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 30.06.2020 № 875 17.07.2020 проведено фактичну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) за адресою місця здійснення господарської діяльності, а саме: АДРЕСА_1 , магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
За результатами проведення вказаної вище фактичної перевірки контролюючим органом був складений Акт (довідка) про результати фактичної перевірки від 20.07.2020
№ 212/10-36-32-00-10/ НОМЕР_1 .
Відповідно до описової частини вказаного вище акту, у ході проведення перевірки був встановлений факт реалізації пляшки вина ординарного столового напівсолодкого червоного "Бастардо Ореанда", 1,5 л, 9-12% об., по ціні 87 грн., нижчій за встановлену мінімальну роздрібну ціну.
У подальшому, на підставі вказаного вище акту, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008683201 від 17.08.2020, яким позивачу було визначено штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 10000 грн.
Відповідно до відомостей вказаних у податковому повідомленні-рішенні № 0008683201 від 17.08.2020, підставою його прийняття був акт перевірки від 20.07.2020 № 212/10-36-32-00-10/ НОМЕР_1 та встановлено порушення п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", ч. 12 ст. 18 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та на підставі, зокрема, абз. 17 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" застосовану вище суму штрафних санкцій.
Позивач із прийняттям вказаного вище податкового повідомлення-рішення не погодився та подав позовну заяву про визнання його протиправним та скасуванням.
Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що:
дія Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим законом;
мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої без включення до переліку алкогольних напоїв вина столового, тобто без прямої вказівки законодавця на те, що поняття мінімальних роздрібних цін поширюється на вина столові означає те, що мінімальні роздрібні ціни не поширюється на вино столове;
Кабінет Міністрів України, встановивши у своїй Постанові за № 958 від 30.10.2018 мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв, вийшов за межі своїх повноважень, оскільки законодавцем не надано йому право встановлення мінімальних роздрібних цін на вино столове.
У відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що оскаржуване рішення прийнято ним у відповідності до норм чинного законодавства.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.95 р. № 481/95-ВР (надалі - Закон № 481/95-ВР).
У відповідності до вимог ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої у розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.
Відповідно до ст. 18 Закону № 481/95-ВР, зокрема, надано Кабінету Міністрів України право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.
Відповідно до Розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, що є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 957 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 748) мінімальна роздрібна ціна на вина виноградні натуральні у скляній тарі місткістю 0,7 л, в іншій тарі місткістю 1 л встановлена на рівні 42 грн.
При цьому, відповідно до п. 2. Примітки до вказаного вище додатку мінімальна роздрібна ціна на вина та вермути у скляній та іншій тарі місткістю менш як 1 літр та більш як 1 літр, 1 літр у скляній тарі розраховується як добуток затвердженої мінімальної ціни та місткості тари, поділений на 0,7.
Так, відповідно до вказаної вище примітки, мінімальна вартість 1,5 л пляшки вина виноградного натурального у скляній тарі становить - (42*1,5)/0,7=90.
Відповідно до наявної у матеріалах справи копії чеку, вказана вище пляшка вина "Бастардо Ореанда" була реалізована працівником позивача за, ціною 87 грн, тобто у розмірі, меншому, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 957 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 748) для реалізації вина виноградного натурального у скляній тарі.
При цьому, суд враховує те, що позивачем жодним чином не спростовувалися обставини: правомірності підстав призначення та проведення перевірки; проведення перевірки; продажу пляшки вина виноградного натурального у скляній тарі 1,5 л за суму 87 грн, а тому суд вважає їх встановленими.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, таки контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення - рішення.
При цьому B пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.
Отже, контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення - рішення.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд не може погодитись з доводами позивача про те, що дія Закону №481/95-ВР не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, оскільки проаналізувавши положення Закону №481/95-ВР, зазначена позиція позивача свого підтвердження не знаходить, адже відповідно до ст. 17 Закону № 481/95-ВР, зокрема, до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - у розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень, тобто цей випадок встановлений законом.
Щодо посилань позивача на те, що встановлення мінімальних цін на вино столове не врегульовано законодавцем, суд зазначає, що такі доводи є безпідставними, адже поняття вино є більш ширшим та включає у себе поняття вино столове.
Окрім цього, посилання позивача на норми Закону України від 16.06.2005 № 2662-IV "Про виноград та виноградне вино" є необгрунтованими, адже цей Закон регулює правові відносини у сфері виноградарства та виноробства України, пов'язані з веденням виноградників та виробництвом винограду, вина та інших продуктів виноробства, визначає регламентацію і контроль в цих галузях виробництва, права і обов'язки виробників, повноваження органів виконавчої влади і спрямований на посилення боротьби з фальсифікацією виноробної продукції в Україні і не має відношення до спірних правовідносин.
Крім того, суд звертає увагу, правомірність/неправомірність Кабінету Міністрів України встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої не відноситься до предмету спору, а тому суд не надає оцінки таким діям в межах даної справи.
Водночас, з урахуванням положень ст. 18 Закону №481/95-ВР Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої , якими відповідно до ст. 1 цього закону, є продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Дослідивши усі матеріали справи та встановивши усі обставини, що мають значення для справи суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем із урахуванням усіх вимог передбачених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.