ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 червня 2022 року м. Київ № 640/26005/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (лист №21486-21099/Г-02/8-2600/21 від 17.08.2021) про відмову в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати пенсії на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2019 в адміністративній справі №640/6453/19 за період з 01.01.2018 по 10.06.2021, у загальному розмірі 7 452,53 грн., перерахувавши на певний картковий рахунок.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що з огляду на нарахування та виплату ОСОБА_1 на виконання судового рішення від 07.10.2019 в адміністративній справі №640/6453/19 за період з 01.01.2018 по 26.11.2019 у розмірі 27 301,80 грн. лише 10.06.2021, останній набув права на компенсацію втрати частини доходу, оскільки така несвоєчасна виплата відбулась з вини Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що погашення заборгованості здійснюється казначейством у межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Натомість, положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підлягають застосуванню виключно за умови порушення строків виплати вже нарахованих та належних до виплати періодичних платежів, у тому числі пенсійних виплат. У свою чергу, у межах спірних правовідносин була нарахована сума до виплати у зв'язку з набранням судовим рішенням законної сили.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києві від 07.10.2019 у справі №640/6453/19 адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення розміру пенсії з 89 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку ОСОБА_1 протиправним; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 01.01.2018 перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 , виплатити перераховану пенсію ОСОБА_1 у розмірі 89 % відповідних сум грошового забезпечення. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 07.10.2019 у справі №640/6453/19 повернуто особі, яка її подала.
Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зі зверненням від 14.07.2021, в якому просив здійснити нарахування та виплату останньому компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати пенсії на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2019 в адміністративній справі №640/6453/19 за період з 01.01.2018 по 10.06.2021.
Листом від 17.08.2021 №21486-21099/Г-02/8-2600/21 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що нарахована у січні 2020 року доплата пенсії у сумі 27 301,80 грн. за період з 01.01.2018 по 26.11.2019 виплачена у порядку черговості у межах бюджетних асигнувань, а тому підстави для нарахування заявленої компенсації відсутні.
На підставі викладеного, вважаючи порушеними власні права та охоронювані законом інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Приписами ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №2050-ІІІ), Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У силу ст. 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок №159), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
З аналізу викладеного вбачається, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №522/9778/16-а.
При цьому, слід зазначити, що компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.
Разом з тим, положення Закону №2050-ІІІ пов'язують виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Проте, як вбачається зі змісту рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2019 в адміністративній справі №640/6453/19 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов'язано з 01.01.2018 перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 та виплатити перераховану пенсію останньому у розмірі 89 % відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що саме доплату до перерахованої пенсії за заявлений період на час виникнення спірних правовідносин позивачу не проведено (доказів зворотного відповідачем під час розгляду справи не надано), суд дійшов до висновку про відсутність факту виплати основної суми доходу у розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №300/544/19.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок