Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 серпня 2022 р. № 520/15759/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії яка належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), але не була ним одержана за життя
2. Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію яка належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), але не була ним одержана за життя.
В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії яка належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), але не була ним одержана за життя є протиправною та такою, що порушую права позивачки.
Ухвалою суду від 23.06.2022 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.
Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 , перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 30% грошового забезпечення померлого чоловіка з 07.11.2.020.
Також судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_2 з 83 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення та у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_2 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_2 пенсію у розмірі 83 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019 року апеляційну скаргу відповідача на рішення ХОАС від 04.10.2018 повернуто скаржнику.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
07.11.2020 року, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер.
ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка - ОСОБА_1 , звернулась із заявою до ГУ ПФУ в Харківській області про виплату належних, на її думку, сум, як дружині померлого, за рішенням суду від 04 жовтня 2018 р. по справі № 2040/7671/18.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, листом від 16.12.2020 року № 2000-0402-8/105732 повідомив, що на виконання рішення суду № 2040/7671/18 від 04.10.2018 ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 по 31.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018. За період з 01.01.2018 по 31.03.2019 було нараховано різницю в пенсії на загальну суму 66637 гривень 83 копійки.
Доплату пенсії нараховану за період з 12.02.2019 по 31.03.2020 у розмірі 5543,18 грн. виплачено у квітні 2019 року. Виплату пенсії з 01.04.2019 провадили з урахуванням рішення суду. Враховуючи зазначене вище, недоотримана пенсія за життя за вказаним рішенням суду складає 61094 гривні 65 копійок.
Відповідно до Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою від 26.09.2018 № 20-1 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № 1189/32641) до реєстру, у разі смерті стягувача вноситься інформація про його дату смерті, а також прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорту особи (осіб), яка має (які мають) право на одержання недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю стягувача. Така інформація вноситься на підставі рішення суду про зміну стягувача. Іншого чинним Законодавством не передбачено.
Позивачка, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулась за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, (далі - Закон №2262- XII).
Відповідно до статті 61 Закону №2262-ХІІ, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Згідно з пунктом 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Тобто, законодавцем передбачено окремий порядок виплати неотриманої за життя суми пенсії визначеним колом його близьких осіб в межах шестимісячного строку з дня смерті пенсіонера.
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що позивачка - ОСОБА_1 , відповідно до статті 61 Закону №2262-ХІІ, є дружиною, а отже членом сім'ї померлого ОСОБА_2 . Крім того позивачка належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення до відповідача кількох членів сім'ї за отриманням належної ОСОБА_2 суми пенсії, яка не була отримана ним за життя.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином суд дійшов висновку, що посилання відповідача в листі від 16.12.2020 року № 2000-0402-8/105732 на те, що відповідно до Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою від 26.09.2018 № 20-1 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № 1189/32641) до реєстру, у разі смерті стягувача вноситься інформація про його дату смерті, а також прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорту особи (осіб), яка має (які мають) право на одержання недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю стягувача. Така інформація вноситься на підставі рішення суду про зміну стягувача. Іншого чинним Законодавством не передбачено є безпідставним, оскільки ст. 61 Закону України №2262-ХІІ передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
А отже суд дійшов висновку, що позивачка не є стягувачем за виконавчим провадженням № 2040/7671/18, а неотримана ОСОБА_2 сума пенсії, підлягає виплаті ОСОБА_1 , як члену сім'ї, відповідно до ст. 61 Закону України №2262-ХІІ.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 -рп/2012).
Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За правилами статті 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.
Статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які виразилась в відмові, викладеній в листі 16.12.2020 року № 2000-0402-8/105732, та які полягають у невиплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії яка належала ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), але не була ним одержана за життя та зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.11.2020 року щодо виплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсію яка належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), але не була ним одержана за життя.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які виразилась в відмові, викладеній в листі 16.12.2020 року № 2000-0402-8/105732, та які полягають у невиплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії яка належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), але не була ним одержана за життя.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.11.2020 року щодо виплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії яка належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), але не була ним одержана за життя, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 454(чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.