Справа № 606/1428/22
про залишення позовної заяви без руху
22 серпня 2022 року м. Теребовля
Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Мельник А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Теребовлянського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: поліцейський відділення поліції №3 (м.Теребовля)Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Лукачик Ігор Михайлович про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Теребовлянського районного суду Тернопільської області з позовом до Теребовлянського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: поліцейський відділення поліції №3 (м.Теребовля)Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Лукачик Ігор Михайлович , у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, серії БАД № 192462 від 11.08.2022, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу 340 грн та закрити справу про адміністртивне правопорушення.
У відповідності до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Ознайомившись із поданою позовною заявою, суддя вважає за необхідне залишити її без руху з наступних підстав.
Відповідно до статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище ім'я по батькові для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України, відомі номери засобів зв'язку, офіційна електрона адреса або адреса електронної пошти; зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, якщо законом встановлений обов'язок досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювались; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом позову та з тих самих підстав.
Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 КАС України).
Частиною четвертою статті 46 КАС України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Разом з цим, відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно зі статтею 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 121, підвідомчі органам Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Тобто належним відповідачем у справі про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення має бути саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про Національну поліцію" територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Згідно з вимогами підпункту 11 пункту 5 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 877, Національна поліція з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво Національної поліції в судах України та інших органах, яке здійснюється без окремого доручення Голови Національної поліції, зокрема через уповноважених посадових (службових) осіб юридичних служб апарату центрального органу управління Національної поліції, її територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів.
Окрім того, пунктом 7 вказаного Положення визначено, що Національна поліція здійснює свої повноваження через центральний орган управління та утворені в установленому порядку територіальні (у тому числі міжрегіональні) органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах.
Відповідно до пункту 1 та додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", утворено як юридичну особу публічного права територіальний орган Національної поліції - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області.
Таким чином, позивачем вказано неналежного відповідача у справі, а саме Теребовлянський відділ поліції ГУНП в Тернопільській області (тепер - Відділення поліції № 3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області), яке не є окремою юридичною особою. Теребовлянський відділ поліції ГУНП в Тернопільській області (тепер - Відділення поліції № 3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області) є підрозділом ГУНП в Тернопільській області.
Окрім того, у вказаній позовній заяві позивач просить звільнити його від сплати судового збору.
Оцінюючи доводи заявника в сукупності із наданими доказами та враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, які є обов'язковими для врахування в силу частини п'ятої статті 242 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір", розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, Велика Палата Верховного Суду вказала, що судовий збір в таких справах складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет Українина 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень.
Таким чином, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення становить 496,20 грн.
Згідно статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Таким чином, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є правом суду.
Згідно частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору напевний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2)позивачами є: а)військовослужбовці; б)батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину зінвалідністю, якщо іншийз батьків ухиляється від сплати аліментів; в)одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г)члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ)особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Позивачем не наведено доводів та не надано доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за поданий ними позов у встановленому законом порядку (довідка про доходи, докази про відсутність джерел доходу, тощо).
Суддя звертає увагу на те, що, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.
З урахуванням вищезазначеного, сплата судового збору є обов'язком позивача, а тому зловживання правом на звільнення, відстрочку чи розстрочку від його сплати є неприпустимим.
З огляду на викладене, клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам, встановленим до позовної заяви статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу ОСОБА_1 у цей строк необхідно усунути вказані недоліки позовної заяви, а саме:
- визначитись із належним колом відповідачів по справі;
- подати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 496,20 грн.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Теребовлянського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: поліцейський відділення поліції №3 (м.Теребовля)Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Лукачик Ігор Михайлович про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Мельник А.В.