ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.08.2022Справа № 910/20972/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Міністерства оборони України
до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза"
про стягнення 111 003,75 грн.
Міністерство оборони України (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 111 003,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/20/266 від 24.11.2020 в частині здійснення своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
21.01.2022 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 недоліки усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
21.02.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на висновки, викладені у рішенні Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі № 910/1481/21, які, на думку відповідача не підлягають доказуванню. Так, у названій справі суд встановив, що Приватним акціонерним товариством «Трикотажна фабрика «Роза» належним чином було виконано зобов'язання з поставки товарів за Договором № 286/3/20/266 від 24.11.2020.Простроченння постачання, на яке посилається позивач, сталося через виникнення форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3100-21-0055 від 18.01.2021.
Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
24.11.2020 між Міністерством оборони України (замовник) та Приватним акціонерним товариством «Трикотажна фабрика «Роза» (постачальник) був укладений договір про постачання для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/20/266 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався у 2020 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару (п. 1.2 Договору).
Предметом Договору, згідно п. 1.1, є футболки та сорочки (18330000-1) (Сорочка-поло, вид 1 та вид 2) (Лот 3. Сорочки (18332000-5) (Сорочка-поло, вид 1).
У специфікації, наведеній у пункті 1.3 Договору визначено строк (термін) постачання - до 15.12.2020 включно, загальну кількість, яку необхідно поставити - 22 500 одиниць та загальну вартість товару, що поставляється - 8 538 750, 00 грн.
Згідно п. 5.3 Договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем товару у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), що затверджений наказом Міністерства оборони України 19 липня 2017 року № 375 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329.
Підпунктом 7.3.4 Договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості поставленого товару за кожну добу затримки.
За умовами пунктів 8.1-8.3 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними Торгово-промисловими палатами.
Відповідно до п. 10.1 Договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (включно).
Видаютковою накладною №12202 300 від 24.12.2020 року на суму 8 538 750,00 грн., рахунком-фактурою від 24.12.2020 року, актом приймального контролю (якості) товару від 23.12.2020 року, актом приймання-передачі №306 від 29.12.2020 року, оголошенням від 15.12.2020 року, повідомленням та посвідченням від 29.12.2020 року, що підписані одержувачем та повідомленням-підтвердженням від 29.12.2020 року, яке оформлено одержувачем товару, підтверджується факт поставки позивачем відповідачеві товару згідно умов договору в 2020 році на суму 8 538 750,00 грн.
Листом № 163 від 11.12.2020 відповідач сповістив позивача про виникнення обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання взятого зобов'язання за Договором у визначений у ньому строк та просив продовжити термін виконання зобов'язання, уклавши про це додаткову угоду.
В подальшому, позивач направив відповідачеві претензію № 286/8/310 від 19.01.2021 про сплату пені та штрафу на суму 2 578 702,50 грн.
Листом № 9 від 28.01.2021 відповідач надав відповідь на претензію № 286/8/310 від 19.01.2021, в якій повідомив, що прострочення виконання зобов'язання відбулось внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Листом № 9 від 28.01.2021 відповідач надав позивачеві копію сертифіката Торгово-промислової палати України № 3100-21-0055 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено неможливість поставити товар за Договором у строк до 15.12.2020 через дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Період дії форс-мажорних обставин: з 26.11.2020 до 29.12.2020.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що зобов'язання з поставки відповідачем мало бути виконано на наступний день після їх закінчення, тобто 16.12.2020, натомість фактично товар був поставлений 29.12.2020, тобто із затримкою в 13 діб, у зв'язку з чим позивач, посилаючись на умови п. 7.3.4 Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 111 003,75 грн. за 13 діб затримки виконання зобов'язання.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 ст. 656 Цивільного кодексу України визначає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст поговору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд відхиляє посилання відповідача на встановлення рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі № 910/1481/21 належності виконання відповідачем зобов'язань за Договором, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню, оскільки в межах справи № 910/1481/21 суд не робив висновків саме щодо дотримання строків поставки через відмінний предмет спору.
Так, за умовами Договору товар мав бути поставлений у строк до 16.12.2020, натомість, фактично був поставлений 29.12.2020, тобто із простроченням.
Главою 51 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193 , ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, зокрема, визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Підпунктом 7.3.4 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки.
Разом з цим, відповідно до приписів пункту 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними Торгово-промисловими палатами (п. 8.3 Договору).
Листом № 163 від 11.12.2020 відповідач сповістив позивача про виникнення обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання взятого зобов'язання за Договором у визначений у ньому строк.
Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
В межах даної справи, наявність обставин непереборної сили підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3100-21-0055 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено неможливість поставити товар за Договором у строк до 15.12.2020 через дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Період дії форс-мажорних обставин: з 26.11.2020 до 29.12.2020.
Таким чином, відповідачем були виконані усі вимоги, які передбачені розділом VIII Договору щодо обов'язків сторін договору у випадку виникнення обставин непереборної сили з метою їх підтвердження.
Відповідно до ст. 614, 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку, що прострочення поставки товару за Договором сталося з об'єктивних причин, які не залежали від відповідача.
Щодо порушення строку поставки на 13 днів, суд дійшов наступних висновків.
Враховуючи природу укладеного між сторонами правочину (договору поставки), предметом якого, згідно ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України може бути як товар, який є у продавця на момент укладення договору, так і той, який буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому, суд вважає, що настання обставин непереборної сили відтерміновує строк поставки на кількість днів існування таких обставин.
Тобто, завершення дії форс-мажорних обставин не завжди свідчить про повернення до початкового стану та продовження нормальної діяльності підприємства, оскільки наслідками таких обставин може бути пошкодження або знищення готової продукції, зникнення логістичних ланцюгів тощо, що певним чином обмежує можливість постачальника вести господарську діяльність. Тому, у кожному окремо взятому випадку, слід виходити саме із природи зобов'язання, яке прострочено внаслідок дії форс-мажорних обставин та часу необхідного для виконання такого зобов'язання.
Наведений висновок суду узгоджується із змістом пункту 8.4 Договору, за яким, у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати Договір повністю або частково і в такому випадку, жодна із сторін не буде мати права вимагати від іншої відшкодування можливих збитків.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1.У позові Міністерства оборони України до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" про стягнення 111 003,75 грн. - відмовити повністю.
2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.08.2022.
Суддя С. В. Стасюк