Справа № 285/3685/22
провадження № 2-н/0285/105/22
19 серпня 2022 року м. Новоград-Волинський
Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Сусловець М.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОСББ “Звягель” до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості,
До суду надійшла заява ОСББ “Звягель” про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 5779 грн. 84 коп.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Однак, до заяви не додано підписаного договору, укладеного між заявником та боржником, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Відповідно до Узагальнення Верховного Суду України «Практики розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні» поняття та характеристика письмової форми правочину регламентується нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Суди по-різному розуміють зміст поняття «правочин, вчинений у письмовій формі». Деякі суди помилково вважають достатнім доказом наявності правочину будь-які письмові дані про наявність боргу. Правильною вбачається практика тих судів, що, передусім, вимагають надання заявником власне договору, підписаного сторонами. Трапляються випадки, коли власник (наймач) квартири або будинку фактично проживає у квартирі або будинку, споживає послуги з тепло-, водопостачання, водовідведення тощо, але письмового договору з ним постачальники цих послуг не укладали. Фактично заборгованість утворюється, але її не можна вважати такою, що ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Її розміри та підстави виникнення повинні встановлюватися судом у позовному провадженні. Тому суди в таких випадках правильно відмовляють у видачі судового наказу.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що заявником в порушення вимог ЦПК України до заяви про видачу судового наказу не додано копію договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимогу про стягнення грошової заборгованості, тому у видачі судового наказу необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.160, 161, 163, 165, 166 ЦПК України
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСББ “Звягель” до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу унеможливлює повторне звернення до суду з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому цієї ухвали суду.
Суддя: М.Г.Сусловець