ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 травня 2022 року м. Київ № 640/14508/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКиївської міської прокуратури
провизнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Київської міської прокуратури, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Київської міської прокуратури щодо ненарахування ОСОБА_1 з 26.03.2020 заробітної плати відповідно до положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язати Київську міську прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 26.03.2020 до моменту прийняття судового рішення, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що незважаючи на висновки рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018 (2840/18), виплата ОСОБА_1 заробітної плати, у супереч положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", здійснено не у повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що прокуратура міста Києва (Київська міська прокуратура) фінансувалась та фінансується головним розпорядником коштів відповідно до чинного законодавства у межах затверджених Генеральною прокуратурою України кошторисів та у межах, передбачених Державним бюджетом України, у зв'язку з чим, як зазначено представником відповідача, Київська міська прокуратура не може відповідати за ненарахування та невиплату позивачеві частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", оскільки не є головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури. У відзиві також зазначено, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ, який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури. Приписами абз. 3 п. 3 Прикінцевих і перехідних положень даного Закону визначено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Так, оскільки позивач неуспішно пройшла атестацію, обов'язковість якої передбачена положеннями Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ, проте, не може бути звільненою, у силу положень Кодексу законів про працю України, останній з 11.09.2020 по дату розгляду справи судом оплата праці здійснюється відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 №505.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, представник ОСОБА_1 звернувся до Київської міської прокуратури з адвокатським запитом від 25.03.2021, в якому просив повідомити про розмір посадового окладу, який був встановлений та виплачений для ОСОБА_1 за час перебування її на посадах в органах прокуратури за період з 26.03.2020 по момент отримання даного запиту за кожний місяць окремо, а також про розмір посадового окладу, який повинен був бути встановлений та виплачений ОСОБА_1 за час перебування на посадах в органах прокуратури та роботи в органах прокуратури та роботи в органах прокуратури у період з 26.03.2020 по момент отримання даного запиту за кожний місяць окремо на підставі ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018 (2840/18).
Листом від 01.04.2021 №21-42вих-21 Київська міська прокуратура повідомила представника ОСОБА_1 про те, що оплата праці прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур і окружних прокуратур регулюється нормами ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018 (2840/18). При цьому, згідно з положеннями абз. 3 п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ, з 11.09.2020, у силу рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018 (2840/18), оплата праці прокурорів обласних прокуратур регулюється нормами ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".
Разом з тим, як зазначено у позовній заяві, починаючи з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018 (2840/18), позивач не отримує заробітну плату у встановленому ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" розмірі.
На підставі викладеного, вважаючи порушеними власні права та охоронювані законом інтереси, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
За приписами ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Частиною 9 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про прокуратуру", оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України (ст. 89 Закону України "Про прокуратуру").
Згідно зі ст. 90 Закону України "Про прокуратуру", фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", норми і положення, зокрема, ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Закон України від 28.12.2014 №80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та Закон України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийняті пізніше Закону України 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", а тому у 2015 році норми і положення Закону України "Про прокуратуру" щодо заробітної плати прокурора застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не ст. 81 цього Закону.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №825/575/16, від 19.03.2020 у справі №806/3314/17, від 09.09.2020 у справі №807/1171/16.
У п. 37 рішення "Суханов та Ільченко проти України" (заява № 68385/10 та 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що <…> демократично обраний Парламент зберігає право щодо виконання своїх законодавчих функцій відповідно до Конституції та зміни встановлених розмірів виплат на певний період часу <…>.
Відтак, зважаючи на викладене, суд вказує, що заробітну плату позивачу нараховано у розмірі, не нижчому від визначеного законом.
Разом з тим, п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), окреме положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10. 2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, вказано, що дане положення втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
При цьому, ч. 2 ст. 152 Конституції України, так і ч. 1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У рішенні від 30.09.2010 №20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відтак, враховуючи викладене, суд наголошує, що дія окремого положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26.03.2020.
Отже, з 26.03.2020 заробітна плата позивача, як працівника прокуратури, підлягає обрахуванню, відповідно до положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру". При цьому, суд відхиляє як необґрунтовані посилання представника відповідача на положення абз. 3 п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ, оскільки останню мають відсильний характер до іншого нормативно-правового акту - Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 №505, - застосування якого у межах спірних правовідносин є таким, що не відповідає Конституції України, у силу висновків рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18).
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 245, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Київської міської прокуратури щодо ненарахування ОСОБА_1 з 26.03.2020 заробітної плати відповідно до положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".
Зобов'язати Київську міську прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 26.03.2020 до моменту прийняття судового рішення, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок