ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 травня 2022 року м. Київ № 826/15623/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у письмовому провадженні адмінстративну справі
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2018,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0102247-1310-2654/р, №0102248-1310-2654, №0102249-1310-2654, №0102250-1310-2654/р, №0102251-1310-2654/р, №0102252-1310-2654/р, №0102257-1310-2654/р, №0102258-1310-2654, №0102254-1310-2654/р. в частині донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від ділянки за 2015 та 2017 роки та перерахувати відповідно податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, після чого зобов'язати відповідача видати відповідні податкові повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивачу нарахований податок на нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки, за 2015 та 2017 рік. На думку позивача, оскільки не встановлено мінімальний розмір ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості у 2015 році ставка податку дорівнює нулю, а за 2017 рік позивач має сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від замельної ділянки за ставкою 12,00 грн. за 1 кв.м.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №826/15623/18, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2018 задоволено клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено адміністративну справу №826/10688/18 до судового розгляду по суті.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки при винесенні спірні податкові повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
В судовому засіданні 24.01.2019 розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження, відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2022 здійснено заміну відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на Державну податкову службу України в особі Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі наказу від 30.03.2018 №5107 та плану графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на II квартал 2018 року в період з 16.04.2018 по 27.04.2018 проводилась документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт перевірки від 15.05.2018 №2324/26-15-42-04-2502420394 (далі по тексу-акт перевірки).
Проведеною перевіркою відповідно до статті 266 Податкового кодексу України проведене нарахування податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2015-2017 роки в загальному розмірі 78717, 24 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 17309,61 грн, за 2016 рік в сумі 19583,45 грн, за 2017 рік в сумі 41824, 18 грн.
Позивачем подано заперечення на висновки акту перевірки.
За результатом розгляду заперечень, Головне управління ДФС у м. Києві повідомолило позивача про призначення позапланової перевірки.
На підставі вказаного акта перевірки перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення- рішення:
- від 27.06.2018 №0102247-1310-2654/р про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
за 2015 рік на суму 686,59 грн.;
за 2016 рік на суму 776,88 грн.;
за 2017 рік на суму 1352,88 грн.
- від 27.06.2018 №0102248-1310-2654 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
за 2017 рік на суму 5977 грн.
- від 27.06.2018 №0102249-1310-2654 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне під земельної ділянки:
за 2015 рік на суму 9345,11 грн.;
за 2016 рік на суму 10572,71 грн.;
за 2017 рік на суму 18414 грн.
- від 27.06.2018 №0102250-1310-2654/р про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
за 2015 рік на суму 2212,25 грн.;
за 2016 рік на суму 2502,86 грн.;
за 2017 рік на суму 4359,10 грн.
- від 27.06.2018 №0102251-1310-2654/р про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
за 2015 рік на суму 742,98 грн.;
за 2016 рік на суму 840,58 грн.;
за 2017 рік на суму 1464 грн.
- від 27.06.2018 №0102252-1310-2654/р про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
за 2015 рік на суму 496,21 грн.;
за 2016 рік на суму 561,40 грн.;
за 2017 рік на суму 974, 70 грн.
- від 27.06.2018 №0102257-1310-2654/р про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
за 2015 рік на суму 330,81 грн.;
за 2016 рік на суму 274, 26 грн.;
за 2017 рік на суму 654, 90 грн.
- від 27.06.2018 №0102258-1310-2654 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
за 2017 рік на суму 1739, 60 грн.
- від 27.06.2018 №0102254-1310-2654/р про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
за 2015 рік на суму 2965,83 грн.;
за 2016 рік на суму 3355, 43 грн.;
за 2017 рік на суму 5844 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем 11.07.2018 подано до Державної фіскальної служби України скарги, однак рішенням Державної податкової служби України від 31.08.2018 «Про результати розгляду скарги» скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.
Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.
Відповідно до підпункту 266.1.1 підпункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є зокрема фізичні, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
База оподаткування об'єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
За правилами підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Разом із цим, як вбачається зі змісту відзиву, відповідач розрахував суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2017 року з коефіцієнтом 0,75.
За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м. Києві (додаток 1) (далі по тексту - Положення).
Відповідно до пункту 5.1 Положення ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ставки податку для об'єктів житлової та /або нежитлової нерухомості встановлюються відповідно до таблиці №1 до цього Положення.
При визначенні суми грошового зобов'язання щодо спірного об'єкта нежитлової нерухомості відповідач застосовував ставку податку у розмірі 1 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Згідно підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового Кодексу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Разом з тим, пунктом 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20 грудня 2016 року №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі - Закон № 1791) установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4,підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Згідно пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1791 з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до Закону №1791, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки, зокрема податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовуються з коефіцієнтом 0,5.
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості рішення щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Київської міської ради від 22.12.2016 №791/1795 Про внесення змін до рішення КМР від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» були внесені зміни до додатку 1 рішення, а саме розділ 5 доповнено абзацом такого змісту: «З 1 січня 2017 по 31 грудня 2017 року до ставки податку застосовується понижувальний коефіцієнт 0,75».
Відповідно до пункту 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Рішення Київської міської ради від 22.12.2016 №791/1795 Про внесення змін до рішення КМР від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» оприлюднене 31.12.2016 в газеті «Хрещатик» (№143 (4913)), таким чином враховано норми Закону №1791.
Зазначеним Положенням визначено, що ставка податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості становить 1 % від розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року на 2015-2016 роки, з 1 січня по 31 грудня 2017 року застосовано понижувальний коефіцієнт 0,75.
Отже, ставка податку у м. Києві за 1 кв.м. становить за 2017 рік 24,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень в частині донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік.
Щодо податкового періоду за 2015 рік, суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Законом № 71-VIII запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.
Згідно із пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону №71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.
У цьому випадку із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року.
Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.
При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.
Рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.
Саме тому за умови дії підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте.
У свою чергу, з урахуванням пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.
Так, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України можуть розпочати справляння місцевого податку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2018 року №649/593/16-а.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 78, 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27.06.2018 №0102247-1310-2654/р, №0102249-1310-2654, №0102250-1310-2654/р, №0102251-1310-2654/р, №0102252-1310-2654/р, №0102257-1310-2654/р, №0102254-1310-2654/р в частині донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2761 (дві тисячі сімсот шістдесят одна гривня) 50 копійок.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.