ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
11 травня 2022 року справа №640/29221/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доОболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту - відповідач, Оболонський ВДВС у м. Києві)
третя особаГоловне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - третя особа, ГУ ДПС у м. Києві)
про1) визнання протиправною бездіяльності старшого державного виконавця відповідача Браташова А.В., яка виявилася у не направленні платіжної вимоги та не скасуванні постанов від 07 липня 2021 року про розшук майна та від 26 вересня 2021 року про арешт коштів у виконавчому провадженні №56532626; 2) скасування постанови державного виконавця Браташова А.В. від 07 липня 2021 року про розшук майна та від 26 вересня 2021 року про арешт коштів у виконавчому провадженні №56532626; 3) зобов'язання державного виконавця Браташова А.В. направити платіжну вимогу про списання боргу по виконавчому провадженню №56532626 з вказаного позивачем рахунку (ідентифікатор рахунку НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 )
Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що державний виконавець відповідача протиправно не скасував постанови від 07 липня 2021 року про розшук майна та від 26 вересня 2021 року про арешт коштів після надходження від неї заяви про наявність коштів на депозитному рахунку АТ КБ «Приватбанк», достатніх для стягнення в межах виконавчого провадження ВП №56532626, оскільки відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення.
Позивач також зазначила, що в результаті направлення постанови від 26 вересня 2021 року про арешт коштів боржника в банківські установи на її картковому рахунку, відкритому в АКБ «Львів», на якій зараховуються соціальні виплати на дитину, було заблоковано 5 200,00 грн., що призвело до неможливості оплати продуктів харчування та лікарських засобів.
Ухвалою від 26 жовтня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/29221/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; залучив до участі у справі ГУ ДПС у м. Києві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; зобов'язав відповідача у триденний строк з дня вручення ухвали надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №56532626.
Відповідач подав до суду копію матеріалів виконавчого провадження ВП №56532626 та відзив, в якому не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що розшук майна боржника припинений у відповідності до постанови від 29 жовтня 2021 року, платіжні вимоги про списання коштів з арештованого рахунку боржника підготовлені та направлені до банку для виконання 04 березня 2020 року, 28 вересня 2021 року, 09 листопада 2021 року.
Третя особа подала до суду пояснення, в яких зазначила, що за позивачем за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковується заборгованість у сумі 18 290,07 грн.; за кодом платежу 71010000 (єдиний внесок, нарахований на суми заробітної плати, винагород за договором ЦПХ, допомозі по тимчасовій непрацездатності) обліковується заборгованість у сумі 18 422,21 грн.; за кодом платежу 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб) обліковується борг у сумі 24 084,94 грн., за кодом платежу 11011001 (військовий збір, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування) обліковується борг у сумі 25,81 грн.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Старший державний виконавець Оболонського РВДВС у м. Києві Браташов А.В. за результатами розгляду заяви про примусове виконання вимоги ГУ ДФС у м. Києві від 06 березня 2018 року №Ф-73419-17 виніс постанову від 06 червня 2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП №56532626.
02 червня 2020 року старший державний виконавець відповідача Браташов А.В. виніс постанову про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження №56532626.
У зв'язку із несплатою боржником заборгованості за виконавчим документом старший державний виконавець відповідача Браташов А.В. 07 липня 2020 року виніс постанову про розшук майна боржника, а саме, оголошено в розшук транспортний засіб (автомобіль), - реєстраційний номер: НОМЕР_3 , найменування: TOYOTA, VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 , загальна характеристика: модель: RAV4, категорія: легковий, колір: сірий, рік виробництва:2017, номер кузова: НОМЕР_4 та транспортний засіб (автомобіль), - реєстраційний номер: НОМЕР_5 , найменування MERCEDES-BENS, VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 , загальна характеристика: модель: GL CDI 4 MATIC, категорія: легковий, колір: чорний, рік виробництва: 2013, номер кузова: НОМЕР_6 , що належать боржнику ОСОБА_1 .
Позивач 14 липня 2021 року подала відповідачу заяву, в якій зазначила, що в Акціонерному банку «Приватбанк» у неї є відкритий депозитний рахунок, в якому обліковується 71 657,17 грн. та просила списати борг по виконавчому провадженню ВП №56532626 з вказаного депозитного рахунку.
Відповідач 15 липня 2021 року подав до АТ КБ «Приватбанк» платіжну вимогу від 15 липня 2021 року №56532626 на суму 19 224,54 грн. про примусове списання коштів.
В матеріалах виконавчого провадження ВП №56532626 міститься повідомлення про повернення платіжної вимоги АТ КБ «Приватбанк» від 26 липня 2021 року, в якому зазначено, зокрема, що платіжні вимоги від приватних виконавців та Державної виконавчої служби на примусове списання коштів з діючих депозитних рахунків фізичних осіб, не можуть бути прийняті до виконання до моменту закінчення строку дії договору, оскільки норми частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зазначають, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; банк не може здійснити розірвання договору, оскільки умовами договору не передбачені підстави розірвання договору у разі отримання виконавчого документу.
26 вересня 2021 року старший державний виконавець відповідача Браташов А.В. у межах виконавчого провадження ВП №56532626 виніс постанову про арешт коштів боржника, відповідно, до якої постановив накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
Позивач звернулася до відповідача 28 вересня 2021 року із заявою, в якій зазначила, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у справі №757/14263/19-ц депозитний договір від 19 лютого 2007 року №SAMDN10000011660702 розірваний, рішення щодо розірвання депозитного договору вступило в законну силу, отже, АТ КБ «Приватбанк» у своєму повідомленні від 26 липня 2021 року надав недостовірну інформацію та, враховуючи викладене, просила здійснити списання боргу по виконавчому провадженню ВП №56532626 з депозитного рахунку та негайно скасувати постанову про арешт коштів боржника від 26 вересня 2021 року.
Згідно із рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у справі №757/14263/19-ц позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договору банківського вкладу, стягнення суми вкладу та відсотків задоволений, зокрема, розірваний договір про депозитний вклад «Копилка дітям» № SAMDN10000011660702 від 19 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк».
Київський апеляційний суд в постанові від 15 вересня 2021 року у справі №757/14263/19-ц залишив без змін рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року в частині розірвання договору про депозитний вклад «Копилка дітям» № SAMDN10000011660702 від 19 лютого 2007 року.
Відповідач 28 вересня 2021 року подав до АТ КБ «Приватбанк» платіжну вимогу від 28 вересня 2021 року №56532626 на суму 19 091,83 грн. про примусове списання коштів за постановами державного виконавця про арешт коштів боржника від 29 жовтня 2019 року, від 02 червня 2020 року, від 26 вересня 2021 року по ВП №56532626.
29 жовтня 2021 року старший державний виконавець відповідача Браташов А.В. виніс постанову про припинення розшуку майна боржника, який оголошено відповідно до постанови від 07 липня 2020 року.
09 листопада 2021 року відповідач подав до АТ КБ «Приватбанк» платіжну вимогу від 28 вересня 2021 року №56532626 на суму 19 091,83 грн. про примусове списання коштів за постановами державного виконавця про арешт коштів боржника від 29 жовтня 2019 року, від 02 червня 2020 року, від 26 вересня 2021 року по ВП №56532626.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пунктів 6 та 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах.
Частинами першою - четвертою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, зокрема, на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Приписами частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Таким чином, наведеними законодавчими положеннями обмежені права державного виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, зокрема, на кошти на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено на допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.
У відповідності до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Як стверджує позивач, в результаті направлення постанови від 26 вересня 2021 року про арешт коштів боржника в банківські установи на її картковому рахунку НОМЕР_7 , відкритому в АКБ «Львів», на якій зараховуються соціальні виплати на дитину, було заблоковано 5 200,00 грн.
Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова стосується усіх без виключення рахунків, відкритих на ім'я позивача, та передбачає накладення арешту на кошти, які крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом.
Суд також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що на рахунок позивача НОМЕР_7 , відкритий в АКБ «Львів», зараховуються соціальні виплати на дитину.
Отже, за відсутності інформації про заборону накладення арешту на кошти, що знаходяться рахунку позивача, НОМЕР_7 , відкритому в АКБ «Львів», державний виконавець правомірно прийняв оскаржену постанову.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності старшого державного виконавця відповідача Браташова А.В., яка виявилася у не направленні платіжної вимоги та не скасуванні постанови від 26 вересня 2021 року про арешт коштів у виконавчому провадженні №56532626 та зобов'язання відповідача направити платіжну вимогу про списання боргу по виконавчому провадженню №56532626 з вказаного позивачем рахунку та скасувати постанову державного виконавця Браташова А.В. від 26 вересня 2021 року про арешт коштів у виконавчому провадженні №56532626, суд зазначає таке.
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок зняття арешту з майна, накладеного виконавцем.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8)отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Як встановив суд, позивач 14 липня 2021 року подала відповідачу заяву, в якій зазначила, що в Акціонерному банку «Приватбанк» в неї є відкритий депозитний рахунок UA683052990000026301641649469, в якому обліковується 71 657,17 грн. та просила списати борг по виконавчому провадженню ВП №56532626 з вказаного депозитного рахунку. До зазначеної заяви позивач додала витяг по депозитному рахунку.
Відповідач 15 липня 2021 року подав до АТ КБ «Приватбанк» платіжну вимогу від 15 липня 2021 року №56532626 на суму 19 224,54 грн. про примусове списання коштів, яка була повернута АТ КБ «Приватбанк», оскільки умовами договору не передбачені підстави для розірвання депозитного договору у разі отримання виконавчого документу.
Суд зазначає, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у справі №757/14263/19-ц щодо розірвання депозитного договору від 19 лютого 2007 року №SAMDN10000011660702 набрало законної сили 15 вересня 2021 року.
Отже, станом на 15 липня 2021 року депозитний договір від 19 лютого 2007 року №SAMDN10000011660702, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» не розірваний, а тому твердження позивача щодо надання недостовірної інформації АТ КБ «Приватбанк» є необґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач після набрання законної сили рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у справі №757/14263/19-ц двічі направляв до АТ КБ «Приватбанк» платіжну вимогу від 28 вересня 2021 року та від 09 листопада 2021 року на суму 19 091,83 грн. про примусове списання коштів з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_8 .
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази, що станом на 28 вересня 2021 року грошових коштів на депозитному рахунку позивача в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_8 , достатньо для списати боргу по виконавчому провадженню ВП №56532626.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності старшого державного виконавця відповідача Браташова А.В. щодо не направлення платіжної вимоги та не скасування постанови від 26 вересня 2021 року про арешт коштів у виконавчому провадженні ВП №56532626, а також відсутні підстави для скасування постанови від 26 вересня 2021 року про арешт коштів у виконавчому провадженні ВП №56532626 та зобов'язання державного виконавця Браташова А.В. направити платіжну вимогу про списання боргу по виконавчому провадженню ВП №56532626.
Суд також відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності старшого державного виконавця відповідача Браташова А.В. щодо не скасування постанови від 07 липня 2020 року про розшук майна у виконавчому провадженні ВП №56532626 та скасування постанови державного виконавця Браташова А.В. від 07 липня 2020 року про розшук майна, з таких підстав.
Після надходження до відповідача інформації про реалізацію в примусовому порядку приватним виконавцем в межах виконання іншого виконавчого документу автомобіля боржника TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_3 та визнання речовим доказом в межах кримінального провадження автомобіля MERCEDES-BENS, реєстраційний номер НОМЕР_5 , старший державний виконавець відповідача Браташов А.В. 29 жовтня 2021 року виніс постанову про припинення розшуку майна боржника в межах виконавчого провадження ВП №56532626, якою припинив розшук майна боржника, що оголошений відповідно до постанови від 07 липня 2020 року.
Отже, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 );
Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (03056, м. Київ, вул. вул. Маршала Тимошенка, буд. 2-Д; ідентифікаційний код 35018577);
Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код 44116011).
Суддя В.А. Кузьменко