Справа №953/24171/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1106/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Шахрайство
17 серпня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Суми апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.07.2022 року, про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою з правом внесення застави,-
В провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться кримінальне провадження №12020220540001751 відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.1 ст.361, ч.3 ст.28 ч.2 ст.361 КК України.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 18.05.2022 року продовжений строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів - по 16 липня 2022 року включно.
01.07.2022 року прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_13 до Ковпаківського районного суду м. Суми подано клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 діб.
12.07.2022 року ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми обвинуваченій ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів - по 09.09.2022 року включно та визначено, що у разі внесення застави в розмірі 227 000 грн на ОСОБА_8 покладення виконання певних обов'язків.
Не погодившись з таким судовим рішенням захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій просила ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.07.2022 року, скасувати і змінити обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою - арешт або особисте зобов'язання з покладенням на обвинувачену виконання окремих обов'язків.
В обґрунтування своїх вимог захисник стверджувала, що обвинувачена ОСОБА_8 перебуває під вартою майже 1,5 роки, запобіжний захід їй продовжувався 11 разів з одних і тих же підстав, а всі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу мали ідентичний зміст. Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.07.2022 року захисник вважала такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, не законною і не мотивованою.
Захисник наголошувала, що в Ковпаківському районному суді м.Суми клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розглядалося вже вчетверте. При цьому, у жодне з 6 судових засідань жодний із потерпілих не з'явився, деякі із них причин неявки не повідомили, після висловленого заперечення захисника було оголошено, що частина потерпілих надала заяви, у яких просить розгляд справи проводити без них, тобто майже всі потерпілі офіційно повідомили, що їм не важлива ця справа.
На переконання сторони захисту в ухвалі відсутня аргументація, в чому ж полягає конкретний суспільний інтерес і чому ця справа з розміром збитків близько 109000 грн є настільки резонансною, що суд нівелює презумпцію залишення особи на свободі.
Захисник стверджувала, що в ухвалі від 12.07.2022 року (також і в інших ухвалах цього суду щодо ОСОБА_8 ) суддя переніс тягар доведення на захист, вимагаючи довести, що людина має бути звільнена з-під варти. Отже, суд фактично обернув презумпцію свободи на презумпцію тримання під вартою.
Також, захисник зазначала, що тягар доведення ризиків та необхідності застосування тримання під вартою завжди залишається на обвинувачі, оскільки на боці захисту завжди діє презумпція свободи, сформульована в ст.29 Конституції та ст.5 Конвенції.
Отже, продовження строків тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_8 , на переконання захисника, вкотре обґрунтовується виключно тяжкістю інкримінованого їй кримінального правопорушення, що прямо суперечить практиці ЄСПЛ.
Звертала увагу захисник і на те, що ухвала Ковпаківського районного суду м.Суми від 12.07.2022 року абсолютно ідентична іншим ухвалам цього ж суду від 18.05.2022 року, 21.03.2022 року, 24.01.2022 року. Усі ухвали, що були постановлені Ковиаківським районним судом м.Суми, також є абсолютно ідентичними одна одній за змістом, є шаблонними.
Захисник вважала, що судом фактично не було зроблено оцінки та не враховано не те, що обставин щодо віку, сімейного стану обвинуваченої, а навіть критично не співставлено розміру шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_8 , та визначеним розміром застави, оскільки у поданому клопотанні стороною обвинувачення вказано, що розмір шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_8 , складає 66317 грн., а розмір застави визначений з посиланням на інше судове рішення іншого суду, що було скасоване.
Також захисник вважала не помірним розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, що унеможливлює звільнення ОСОБА_8 з-під варти. Стверджувала, що вона як захисник в судовому засіданні неодноразово наголошувала, що у ОСОБА_8 відсутні кошти у розмірі 227 000,00 грн. для внесення застави, такий розмір є непомірним, оскільки застава складає розмір сукупного доходу ОСОБА_8 за майже 3 з половиною років, в той час коли ОСОБА_8 сама доглядає за хворою дитиною.
Звертала увагу захисник і на те, що суддя в ухвалі від 12 07.2022 року послалася на розмір застави, що був визначений іншим суддею у іншому рішенні, яке було скасоване Харківським апеляційним судом 30.12.2021 року, тобто формально в ухвалі від 12.07.2022 року не визначений розмір застави відповідно до вимог ст. 182 КПК України.
З огляду на викладене, сторона захисту вважала, що суддя у своєму рішенні не була незалежною та, що порушене право обвинуваченої на розгляд справи незалежним та неупередженим судом.
Щодо заявлених стороною обвинувачення ризиків, то вони не змінюються, а судом було встановлено, шо ризик переховування обвинуваченої від суду не зменшився. У клопотанні прокурор зазначає, що обвинувачена може переховуватися від суду та слідства, при цьому не наводить доказів того, що обвинувачена має намір або можливість переховуватися. Таких намірів обвинувачена де висловлювала. У судовому засіданні прокурор не довела, що існує реальна загроза втечі обвинуваченої при застосуванні до неї більш м'яких запобіжних заходів. Натомість суд, не врахував того, що сама лише санкція статті кримінального закону не є обставиною, яка вказує на намір особи ухилитися від слідства.
Захисник звертала увагу на те, що при обранні обвинуваченій запобіжного заходу, до суду вона з'явилась сама, добровільно, тоді як мала достатньо часу для того щоб ухилитися від суду і слідства, але вона цього не зробила.
Щодо ризику можливого впливу на свідків і потерпілих то тут сторона обвинувачення не вказує, на яких саме свідків, потерпілих буде впливати ОСОБА_8 . При цьому згідно з матеріалами справи жоден зі свідків не вказав на те, що побоюється впливу зі сторони ОСОБА_8 .
Щодо вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчиняти кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_8 обвинувачується, то ту сторона захисту стверджувала, що ОСОБА_8 цього робити не збирається, і протилежному немає жодних доказів.
Захисник просила врахувати, що обвинувачена ОСОБА_8 громадянка України, 1991 року народження, раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягалася, має базову вищу економічну освіту, незаміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей віком 4 і 13 років, відомості про батька яких, записані зі слів матері, тобто вона є одинокою матір'ю, дітей виховує сама, діти зареєстровані та проживають разом із обвинуваченою ОСОБА_8 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї:
донька - ОСОБА_14 , 2009 р.н., навчається у 7 класі Глухівської загальноосвітньої шкоди № 1, донька ОСОБА_15 , 2017 р.н., відвідує заклад дошкільної освіти філії Глухівського НВК. Крім цього, менша дитина постійно хворіє, потребує домашнього догляду, діти у зв'язку із обранням стосовно їх матері запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишилися без батьківського піклування та засобів до існування, зараз перебувають у бабусі та дідуся батьків ОСОБА_16 без будь-яких юридичних підстав, оскільки чинним законодавством не передбачено автоматичне покладення функцій законного представника дітей на бабусю або дідуся.
Відповідно до наданої характеристики з місця проживання ОСОБА_8 характеризується позитивно, до жовтня 2021 року отримувала державну соціальну допомогу відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі близько 6000,00 грн.
Також, ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки: малолітніх дітей, батьків похилого віку, в неї відсутній паспорт для виїзду за кордон, вона соціально адаптована, має професію. Отже, ризик втечі за таких соціальних зв'язків мінімальний.
Відповідно до наданої, характеристики з місця проживання ОСОБА_8 характеризується позитивно. Злочин, у якому вона обвинувачується не скоєний проти життя та здоров'я.
За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченої та характер інкримінованого їй кримінального правопорушення ухвала судді Ковпаківського районного суду м Суми від 1,2.07.2022 року, на переконання захисника, підлягає скасуванню, а застосований запобіжний захід - зміні на більш м'який, не пов'язаний із триманням під вартою.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_8 , які апеляційну скаргу захисника підтримали, просили ухвалу суду першої інстанції, скасувати і змінити обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою - арешт або особисте зобов'язання з покладенням на обвинувачену виконання окремих обов'язків, думку прокурора ОСОБА_6 , яка проти задоволення скарги захисника заперечила, просила рішення суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що оцінивши в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, врахувавши підстави застосування запобіжного заходу, передбачені ст.177 КПК України, суд дійшов обґрунтованого висновку, що на цей час існують правові підстави для продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у виді тримання під вартою.
Суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. Врахування тяжкості кримінального правопорушення свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи, беручи до уваги те, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачена може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, суд обгрунтовано встановив і те, що обвинувачена ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення з урахуванням обізнаності ОСОБА_8 у виконанні дій, спрямованих на заволодіння шахрайським шляхом майном інших осіб, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перебуваючи на волі.
Ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які враховувалися судом при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його продовженні, не зменшилися і не перестали існувати. Встановлені ризики на даній стадії судового розгляду переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також, з матеріалів спраив вбачається і те, що судом першої інстанції вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою і суд оцінював те, що обвинувачена ОСОБА_8 є особою, раніше не судимою та має на утриманні двох малолітніх дітей. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, більш м'які запобіжні заходи, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України будуть недостатні для запобігання встановленим ризикам, атому суд правильно продовжив ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою з 12 липня 2022 року по 09 вересня 2022 року включно.
Крім цього, суд дав оцінку і розміру застави - 227 000 грн, визначений ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 24.12.2021 року, та не знайшов підстав для його зміни, з чим колегія суддів також погоджується, та визначив, що у разі внесення застави на ОСОБА_8 слід покласти виконання таких обов'язків як: 1) прибувати до суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися з м. Глухова без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання в м. Глухові; 4) здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Сумській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 5) носити електронний засіб контролю.
Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчить про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від суду, впливати на потерпілих, свідків та вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Даних про такий стан здоров'я особи, щоб унеможливлювало застосування до обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційному суду не надано.
В апеляційній скарзі захисник вказувала про тривале перебування обвинуваченої під вартою, про те, що потерпілі у кримінальному провадженні майже всі допитані, а інші до суду не з'являються, про те, що в ухвалі відсутня аргументація, в чому полягає конкретний суспільний інтерес до цієї справи, про те, що суд поклав на сторону захисту обов'язок довести, що ОСОБА_8 має бути звільнена з-під варти та про те, що підставою для тримання обвинуваченої під вартою фактично є лише тяжкість інкримінованого їй злочину. Крім цього сторона захисту переконана, що суд не врахував віку, сімейного стану обвинуваченої та непомірного великого розміру застави, оскільки застава складає розмір сукупного доходу ОСОБА_8 за майже 3 з половиною років, в той час коли ОСОБА_8 сама доглядає за хворою дитиною.
Щодо наявності заявлених прокурором ризиків, то захисник вважала, що вони не доведені, прокурор не конкретизував на яких саме потерпілих, свідків може тиснути обвинувачена, та те, що обвинувачена має намір і в подальшому вчиняти кримінальні правопорушення, наголошувала, що при обранні обвинуваченій запобіжного заходу, до суду вона з'явилась сама, добровільно.
Просила врахувати характеризуючі особу обвинуваченої дані, зокрема, що ОСОБА_8 громадянка України, раніше не судима, має освіту, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, без паспорту для виїзду за кордон, не заміжня, виховує сама двох малолітніх дітей, які знаходяться з бабою і дідом.
Вивчивши вказані доводи захисника, колегія суддів вважає їх передчасними для зміни обвинуваченій запобіжного заходу, оскільки попри твердження апелянта про недоведеність стороною обвинувачення заявлених ризиків, зокрема того, що вони продовжують існувати, колегія суддів погодитись не може, оскільки судовий розгляд справи триває, обвинувачена знаходиться під вартою, що фактично і забезпечує відсутність в обвинуваченої можливості реалізувати заявлені прокурором ризики. Також, слід звернути увагу і на те, що злочин, в якому ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення відноситься до категорії особливо тяжких, вчинений в групі з іншими особами, шкоди від злочину зазнали значна кількість осіб. Щодо суспільного інтересу, чи резонансу справи, то тут слід зауважити, що це не є тією виключною підставою для зміни обвинуваченій особі запобіжного заходу на більш м'який, оскільки факт його існування встановлюється судом і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої особи, є важливим аспектом. Щодо перелічених захисником характризуючих особу даних: відсутність судимостей, позитивна характеристика, наявність освіти, міцних соціальних зв'язків, батьків та двох малолітніх дітей, то вони не стали перешкодою у вчиненні особою особливо тяжкого злочину, вина якої встановлюється.
Інших обґрунтованих та мотивованих доводів, які б свідчили про необхідність застосування до обвинуваченої ОСОБА_8 іншого більш м'якого запобіжного заходу захисником в апеляційній скарзі не зазначено та апеляційним судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.07.2022 року, якою обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 227 000 грн, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4