Справа №588/2072/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/118/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
19 серпня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 22 грудня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність дізнавача ВП № 1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР,
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 22 грудня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу та зобов'язати слідчого Тростянецького відділення поліції Охтирського відділу поліції ГУНП в Сумській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за ст.182 ККУ та ст.334 ККУ.
Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 22 грудня 2021 року, було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність дізнавача відділення поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Рішення слідчого судді було вмотивоване тим, що кримінальне провадження за заявою ОСОБА_6 від 14 грудня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст..182 КК Україна, зокрема за розголошення персональних даних громадянки ОСОБА_7 та громадянина ОСОБА_8 не може бути порушено, оскільки останній не є потерпілим за вказаним діянням.
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_6 обґрунтовані тим, що слідчим суддею було встановлено факт надсилання ним заяви до ГУНП в Сумській області, але повністю не взято до уваги офіційну заяву ГУНП про те, що дана заява не надходила до ГУНП взагалі, таким чином суд жодним чином не відреагував на фактичну спробу ввести в оману суд, за що передбачена відповідальність згідно ст.334 ККУ.
Вказував, що мотиви суду у відмові в задоволенні скарги базуються на тому, що скаржниками є не ті фізичні особи, чиї дані розголошені і фактично узаконюють протиправні дії ГУНП, масштаби яких, кількість постраждалих від протиправних дій можливо встановити тільки в рамках досудового розслідування.
Зазначав, що слідчий суддя також не врахував і того, що внесення відомостей до ЄРДР само по собі не тягне початок притягнення особи до кримінальної відповідальності, адже результатом досудового розслідування може бути як притягнення до відповідальності так і встановлення відсутності факту кримінального правопорушення.
В судове засідання заявник ОСОБА_6 не з'явився, вказав у апеляційній скарзі про проведення судового засідання за його скаргою без його участі. Від прокурора надійшла заява про розгляд справи без його участі. За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу прокурора у відсутність учасників судового розгляду та без фіксування судового засідання технічними засобами, що узгоджується з вимогами ч.4 ст.405 КПК України.
Тому, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що 20 грудня 2021 року до Тростянецького районного суду Сумської області надійшла скарга Глинського на бездіяльність дізнавача, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У скарзі заявник зазначає, що 14 грудня 2021 року ним було подано через офіційну електронну пошту 18@su.npu.gov.ua відділення поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області заяву про вчинення кримінального правопорушення за ст. 182 КК України.
Однак, слідчим в порушення вимог ст. 214 КПК України за його заявою відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.
Згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, як бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Так, згідно ч.1 ст.11 КК України злочином (кримінальним правопорушенням) є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Однак, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
При цьому зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Відповідно до висновку, викладеного у Постанові Великої палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що слідчий суддя повно і об'єктивно дослідив матеріали провадження та дійшов обґрунтованого висновку відносно відмови в задоволенні скарги ОСОБА_6 щодо бездіяльності дізнавача відділення поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, на поштову електронну скриньку заявника 09.12.2021 було надіслано листа з документами від відділення поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області у рамках кримінального провадження №12021205490000129 від 03.12.2021, серед яких був витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні щодо порушення прав громадянки ОСОБА_7 громадянином ОСОБА_9 із зазначенням їхніх персональних даних, розголошення яких заборонено. У зв'язку з цим, ОСОБА_6 просив внести відомості до ЄРДР про злочин передбачений ст..182 КК України, а саме щодо незаконного збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу (а.с.7).
Стаття 182 КК України передбачає відповідальність за порушення недоторканності приватного життя. Зокрема відповідальність за частиною 1 ст. 182 КК України передбачено за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконну зміну такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу.
Об'єктом злочину за ст. 182 КК України є право громадянина на недоторканність приватного життя, особисту та сімейну таємницю.
Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без й згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно ст.11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу(персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу,яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, в тому числі і статтею 182 (порушення недоторканності приватного життя).
Верховний суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 20.02.2018 зауважив, що приватне обвинувачення це регламентований законом особливий вид кримінально-процесуальної діяльності приватного обвинувача (потерпілого), що включає звернення до компетентних органів із твердженням щодо винуватості певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, збирання доказів винуватості цієї особи, подальше підтримання ним обвинувачення в суді та право відмовитись від пред'явленого обвинувачення.
Тобто законодавець передбачив безумовну підставу для порушення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення лише за заявою потерпілого.
Також, Верховний Суд роз'яснив, що на відміну від державного обвинувачення, частиною 4 ст. 26 і ст. 477 КПК України передбачено, що єдиною законною підставою для початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є заява потерпілого, проти прав, свобод та законних інтересів якого вчинено кримінальне правопорушення.
Крім того, Верховний Суд зауважив, що з урахуванням відсутності заяви потерпілої щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 477 КПК України у формі приватного обвинувачення це уподібнюється відмові потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, всі процесуальні дії в ході досудового розслідування кримінального провадження за обвинуваченням особи у вчиненні цього злочину проведені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому отримані органом досудового розслідування докази не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Відповідно до положень ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Отже, висновок слідчого судді місцевого суду, що кримінальне провадження за заявою ОСОБА_6 від 14 грудня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.182 КК Україна, зокрема за розголошення персональних даних громадянки ОСОБА_7 та громадянина ОСОБА_8 не може бути порушено, оскільки останній не є потерпілим за вказаним діянням є обґрунтованим, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
За таких обставин колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, та не вбачає підстав для її скасування, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню, не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 22 грудня 2021 року, якою ОСОБА_6 , відмовлено у задоволенні скарги, поданої на бездіяльність дізнавача відділення поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 на це рішення без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4